Приватна медицина давно стала звичною для українців, а медична реформа мала б зробити її ще й більш доступною для пацієнта. Утім, умови для приватних та комунальних медичних закладів досі дуже різні. Тож що відбувається на ринку медзакладів натепер, який розподіл сил між приватними та державними лікарнями та що необхідно, щоб система працювала ефективно?
Як повномасштабна війна змінила ситуацію на ринку медзакладів
- По-перше, чимала кількість українців виїхали за кордон або стали до лав Збройних сил. Через це у багатьох медзакладах пропозиція переважає над попитом, виникає потреба у скороченнях, яка, своєю чергою, викликає значний опір.
- По-друге, слід говорити й про суттєві зміни у стилі життя українців: повномасштабна війна відсунула на другий план незначні проблеми зі здоров’ям, планові та профілактичні огляди. З одного боку, це створює відкладений попит на медичні послуги, а з іншого — матимемо більше складних і запущених випадків захворювань. Крім того, зменшилась популярність окремих медичних напрямків. Наприклад, знизилася кількість пологів і, як наслідок, попит на педіатричні послуги.
Після початку повномасштабного вторгнення медичні заклади, у тому числі й приватні, були змушені швидко адаптуватися до нових реалій та шукати нові підходи. Наприклад, із вузькопрофільного госпітального центру трансофрмуватися в багатопрофільний медичний центр, додати нові відділення, розширити спеціалізації лікарів. Загалом, нині такий підхід вважається більш сучасним. Коли в одному закладі функціонують різні напрямки, фахівців з яких, за потреби, можна оперативно залучати для надання допомоги пацієнту, який лікується в іншому відділенні.
Умови — різні, проблема — одна для всіх
І приватні, і державні медичні заклади мають свої особливості, переваги та недоліки для пацієнта. Приватні МЦ, зазвичай, відрізняються більшою гнучкістю, яку не можуть собі дозволити зарегульовані комунальні лікарні. Крім того, вони здебільшого більш ефективні, краще контролюють процеси та мають більшу націленість на результат. Як наслідок, це позначається і на рівні сервісу для клієнта.
Водночас державні медзаклади мають можливість залучати інвестиції від держави, купувати коштовне обладнання, навіть якщо це економічно необґрунтовано.
Для комунальних та приватних медичних закладів існують різні умови, і це спричиняє значні проблеми для медичної системи загалом.
З одного боку, державні заклади можуть дозволити собі бути неефективними або навіть бути у стані кризи, і при цьому все одно отримувати дотації з бюджету. Вони можуть, навіть, бути без пацієнтів, працювати «в мінус» і, наприклад, попросити дофінансування у міської влади.
Для приватних закладів умови зовсім інші. Офіційно заявляється, що вони так само можуть брати участь у програмі медичних гарантій та працювати за тарифами НСЗУ. Проте, за чинним законодавством, у приватних медзакладах заборонені доплати та співоплати. Тобто стає неможливою ситуація, в якій частину послуги покриває держава, а частину — сам пацієнт. У такому разі приватні заклади змушені або шукати шляхи вирішення, які є надзвичайно складними та майже недосяжними, або взагалі відмовитись від участі у програмі.
Проблема полягає і в самих тарифах НСЗУ. Вони покривають заробітну платню персоналу та медикаменти, згідно з затвердженим переліком. При цьому не покривають інші потреби, медикаменти, які пацієнти мають докупити самостійно, комунальні платежі лікарні, амортизацію обладнання тощо. Водночас приватні заклади мають ще й обов’язок сплачувати податки. При цьому, якщо коштів не вистачає, залишається найочевидніший варіант – припинити свою діяльність.
Утім, не можна покладати всю провину тільки на державну владу та чиновників. Адже система охорони здоров’я надзвичайно складна, і будь-які зміни можуть порушити чинні зв’язки всередині цієї системи. Щобільше, в умовах війни, економічних викликів та падіння ВВП фінансування системи охорони здоров’я недостатнє та напряму залежить від закордонних партнерів.
При цьому, на жаль, серед критиків неймовірно мало тих, хто готовий пожертвувати спокійним та комфортним життям задля здійснення необхідних дій реформи у медичній системі. Навіть, попри цілком ринкові зарплати, охочих змінювати систему на краще не надто багато.
Змінюватись зараз, щоб залучати інвестиції потім
Загалом медична реформа, яка триває в Україні, має правильний курс. Особливо в короткотривалій перспективі. Однак вона більшою мірою не враховує приватний ринок медичних послуг, ігнорує його або суттєво обмежує.
Проте якщо, за умов грамотного планування, запровадити можливість здійснювати доплати та співоплати у приватних лікарнях, сфера приватної медицини стане більш інвестиційно привабливою. Тоді державі не потрібно буде витрачати стільки коштів на оновлення основних фондів, натомість це робитимуть внутрішні та зовнішні інвестори — за правилами та під контролем держави.
Крім того, це сприятиме підвищенню ефективності діяльності медзакладів, кращому рівню обслуговування населення, підтримці медичного бізнесу, який сплачує податки та створює робочі місця.
Звісно, під час повномасштабної війни не можна надто розраховувати на потік інвестицій з-за кордону. Хоча вже маємо недавній приклад, як українську приватну клініку з лікування безпліддя викупила фінська інвестиційна компанія.
Після перемоги України цей ринок стане набагато привабливішим, а наша держава може закласти для цього передумови вже зараз. Важливо створити рівні умови для медичних закладів, зробити ринок більш відкритим, а також розвивати страхову медицину — як приватну, так і державну. Разом з цим, залишити державний нагляд над галуззю.
Читайте також
