За даними Мінветеранів, до початку повномасштабного вторгнення налічувалось майже 900 тис. ветеранів війни, сьогодні офіційно зареєстрованих – 2 млн, але за попередніми очікуваннями міністерства, у нас буде 5-6 млн ветеранів. Сюди також входять сім’ї ветеранів та родин загиблих, а також особи з інвалідністю внаслідок війни.
І наведу ще одне важливе дослідження від Українського ветеранського фонду: ветерани очікують нерозуміння з боку суспільства після завершення війни та повернення до цивільного життя. Серед основних викликів для реінтеграції – байдужість, порушення прав ветеранів та ветеранок, недоступність інформації та упередження щодо ветеранів, а також стигматизація. Однак і сім’я, і побратими та посестри, і суспільство відіграють важливу роль під час повернення захисників до цивільного життя.
Мій висновок дуже простий: тепер ми – всі українці – маємо пройти новий етап свого розвитку, подорослішати, пройти внутрішні трансформації, зламати невидимі стіни та стати об’єднаними.
- Починайте змінюватися – це буде першою порадою. Як експерт, який працює з брендом роботодавця та людьми, я можу сказати, що мінятися має і організація чи бізнес, зокрема її корпоративна культура, а також кожен із нас.
- Порада друга – нічого для ветеранів без ветеранів. На жаль, наш досвід унікальний, і ми не можемо імплементувати готові рішення та досвід інших країн. Саме тому, створюючи ініціативи для захисників та захисниць, важливо долучати до обговорення демобілізованих співробітників.
- Порада третя – створюйте програми перекваліфікації, перенавчання, внутрішні інститути. Тут мова йде як про перекваліфікацію, так і про курси для цивільних співробітників. Наприклад, у банку ми розробили унікальну програму «Buddy для ветеранів». Це інструмент підтримки для наших колег-захисників, який допоможе їм адаптуватися до цивільного життя і максимально реалізувати свій потенціал у команді. Наші «Buddy» навчаться слухати, підтримувати на кожному етапі адаптації, ділитимуться досвідом і практичними знаннями і мотивуватимуть, допомагатимуть створювати позитивний настрій. Така програма у кожному бізнесі буде корисною як для ветеранів та ветеранок, які повернуться до команди, так і для помічників-напарників. Як саме? Для ветеранів – це зменшення стресу та ізоляції, швидша адаптація. Для помічників – навички спілкування та менторства, можливість особистого зростання, внесок у суспільно важливу справу.
- Порада четверта – шукайте партнерів та підтримуйте проєкти із сенсом та душею. Ми всі є свідками запиту українського суспільства на підтримку наших ветеранів, який вже сформувався в екосистему, до якої входять держава, представники громадської організації, ветеранів і корпоративного світу. Підтримуйте ініціативи для формування ветеранської культури, запрошуйте психологів та тренерів з першої психологічної допомоги.
- Наприклад, можу порадити звернути увагу на Український ветеранський фонд – державний провайдер сервісу реінтеграції ветеранів до продуктивного цивільного життя, та волонтерський проєкт «Як ти, брате?», що навчає надавати психологічну допомогу під час війни. З цими організаціями ми мали успішний досвід співпраці.
- Порада 5 – подумайте про нову вакансію у штатному розписі. Покажіть, що готові змінюватися та змінювати нашу організацію, щоб не на словах, а на ділі бути компанією, дружньою до ветеранів. Наприклад, ми для цього створили нову посаду «Керівника програм по роботі з ветеранами», який супроводжуватиме наших захисників та захисниць на усіх етапах їхнього робочого життя.
Щиро вірю, разом ми зможемо побудувати більш толерантне та обізнане суспільство!
Читайте також
