Суспільство любить прості рішення. У нас війна? Давайте повернемо ядерний статус, і росіяни одразу злякаються! Гроші є – значить, купимо! Чули щось схоже?
Проблема в тому, що ядерна зброя – це не автомати Калашникова, які можна роздавати ТрО. Це складний, багаторівневий процес, що вимагає не просто грошей, а індустрії, наукової бази, політичної волі та серйозних геополітичних наслідків.
Давайте розберемося, що насправді потрібно Україні, аби відновити ядерний статус, і чому це не так просто, як здається в соцмережах.
Згадаймо ще раз, як Україна втратила ядерну зброю?
24 жовтня 1991 року Верховна Рада ухвалила Постанову «Про без’ядерний статус України», яка визначила курс на відмову від ядерного арсеналу.
На той момент на території України залишалося 1270 стратегічних боєголовок та 4200 тактичних ядерних зарядів. Це був третій за потужністю ядерний арсенал у світі після США та Росії.
Але є пара нюансів:
- Україна не мала контролю над боєголовками. Усі коди пуску залишалися в Москві.
- Інфраструктура теж не була українською. Навіть якщо б ми зберегли ракети, без доступу до кодів вони були б купою металобрухту.
Чому ми тоді відмовилися?
• Київ перебував у складному економічному стані. Підтримка ядерного потенціалу коштувала б мільярди доларів щорічно.
• Україну переконували (або тиснули) США, Європа і навіть Росія: мовляв, «відмовтеся, а ми гарантуємо вашу безпеку».
• У результаті в 1994 році підписали Будапештський меморандум. Той самий «папірець», який ні до чого нікого не зобов’язував.
Завершальним етапом стала передача стратегічних бомбардувальників Росії у 1999 році за борги. Іронія долі: ці ж літаки зараз бомблять українські міста.
Що ж нам насправді потрібно, аби відновити ядерний статус?
Тепер переходимо до головного. Чи може Україна повернути собі ядерну зброю? Теоретично – так. Практично – це надскладний і ризикований процес.
Для цього потрібно:
1. Вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯО)
Це означає:
• Розрив відносин з МАГАТЕ.
• Санкції від США та ЄС. Усе постачання озброєння та допомога можуть припинитися.
• Політичний тиск. Ми ризикуємо опинитися в міжнародній ізоляції, як Іран чи Північна Корея.
До речі, хто виходив із ДНЯО?
• КНДР (2003) – і одразу потрапила під санкції.
• Індія, Пакистан – не підписували цей договір взагалі, тому ніхто їм не забороняв розробку ядерної зброї.
• Ізраїль – офіційно не визнає наявність ядерного арсеналу, але всі знають, що він у них є.
Україна ж офіційно закріпила без’ядерний статус, і його перегляд – це геополітичний вибух.
2. Побудувати повний цикл виробництва ядерних боєголовок
Ядерна зброя – це не просто боєголовка. Це складний технологічний ланцюг.
Що потрібно?
а) Уран – є в Україні, але його треба збагачувати до 90% (у нас таких заводів немає).
б) Плутоній – треба переробляти відпрацьоване ядерне паливо (у нас таких технологій немає).
в) Заводи з виробництва боєголовок – треба будувати з нуля.
г) Лабораторії – більшість українських ядерних фізиків уже працюють у США, Канаді чи ЄС.
Фактично ми не маємо інфраструктури для виробництва боєголовок.
3. Створити засоби доставки
Окей, припустимо, що боєголовка в нас є. Але як її доставити?
- Балістичні ракети – у 1990-х знищені або передані Росії.
- Стратегічні бомбардувальники – продані за газові борги або розрізані на метал.
- Оперативно-тактичні ракети – були знищені через міжнародні угоди.
Тобто, навіть якщо в нас буде боєголовка, носія для неї просто немає.
Чи варто взагалі відновлювати ядерний статус?
Аргументами на користь відновлення є, по-перше, те, що це — гарантія безпеки. Росія навряд чи ризикнула б нападати, якби ми мали ядерний щит. По-друге, це — геополітична вага. З ядерною зброєю з нами б рахувалися серйозніше.
Аргументи «проти»:
1) Санкції та міжнародна ізоляція. Україна може втратити західну підтримку.
2) Гігантські витрати. Побудова повного циклу коштуватиме десятки мільярдів доларів.
3) Загроза превентивного удару. Росія може спробувати нас зупинити силою ще на етапі розробки зброї.
Отже, робимо логічний висновок, що повернення ядерного статусу – це не просто «зібрати гроші». Це роки роботи, величезні кошти і серйозні геополітичні ризики.
На сьогодні реальніші такі альтернативи:
- Посилення армії та ППО – у нас уже є далекобійні ракети, які можуть відігравати роль «стримувача».
- Посилення співпраці з НАТО – отримання ядерної «парасольки» від союзників.
- Створення абсолютно нової безпекової організації з-поміж наших найближчих союзників, головувати в якій буде Україна.
- Розвиток власного ОПК – ставка на нові технології, які дадуть перевагу над ворогом.
Ядерна зброя – це не чарівна паличка, яка вирішить всі проблеми. Це складне і небезпечне рішення. І перед тим, як про нього говорити, треба хоча б розуміти, що воно означає насправді.
Читайте також
