З очевидних плюсів дефолту – економія коштів. З очевидних мінусів – втрата довіри до країни. І не тільки в очах кредиторів, але і в очах стратегічних інвесторів, а часто і в очах власного бізнесу. А це тягне за собою ризик відтоку капіталу, девальвацію валюти, відсутність інвестицій.
Коли обґрунтований дефолт? Коли довіру вже і так втрачено. Коли інвестори не вкладають кошти, бізнес згортається, а кредитори не готові знову давати в борг ні під які відсотки. Таке буває у разі глибоких економічних криз, викликаних збройним конфліктом, тривалими внутрішньополітичними проблемами, зовнішніми шоками. І навіть у таких складних ситуаціях уряди постраждалих країн, як правило, звертаються за допомогою до міжнародних організацій (в першу чергу до МВФ) і проводять реструктуризацію частини боргів за узгодженим з ними сценарієм. Тому що так можна швидше відновити довіру.
Країни, які оголосили дефолт перед МВФ, можна перерахувати на пальцях. Ці країни не можна назвати успішними – не говорячи вже про те, щоб називати їх економічними тиграми. Як правило, це малорозвинені економіки, такі як Зімбабве, Сомалі і Судан, які досі не платять Фонду.
Греція йде окремим рядком. Вона стала першою розвиненою країною, яка допустила дефолт перед МВФ. Але тут треба розуміти контекст, в якому це відбулося. До початку 2015 року держборг Греції досяг 180% ВВП, попередні програми підтримки від ЄС, ЄЦБ і МВФ виконувалися частково, економіка падала 6 років поспіль, рівень безробіття досягнув 27%.
На тлі невдоволення населення на дострокових виборах до початку 2015 року до влади прийшов популістичний уряд, який півроку намагався наново домовитися з МВФ, ЄЦБ та ЄС про умови фінансової підтримки. Врешті-решт Греція опинилася на межі безконтрольного виходу з зони євро, жорсткої банківської та фінансової кризи. Банки були закриті протягом двох тижнів, в банкоматах можна було зняти лише €60.
Через два тижні після дефолту перед МВФ умови кредиторів були прийняті та підтримані парламентом Греції, країна знову почала отримувати фінансування й відновила виплати Фонду. Але відновити довіру не так-то вже й просто. Греція, як і раніше, має найнижчий кредитний рейтинг у єврозоні й запозичує на кредитних ринках дорожче, аніж інші члени ЄС. Країна вийшла на темпи економічного зростання 1 – 2% ВВП. Це краще, аніж до дефолту, але похвалитися особливо нічим.
А що в Україні? Економіка зростає четвертий рік поспіль, зовнішня ситуація в цілому сприятлива, конфлікт на Сході критичного негативного впливу на економіку не має. Крім того, показник «держборг до ВВП» за два роки знизився на чверть і вже наблизився до порогу безпеки у 60%.
Очікувано зростають виплати за зовнішнім боргом. Цього року зовнішнім кредиторам з бюджету потрібно заплатити $4,4 млрд. Половину ми вже виплатили, залишилося близько $2 млрд. Наступного року виплати досягнуть пікових $5,2 млрд, потім повернуться на рівень $4,3 млрд і продовжать знижуватися.
Разом — $11 млрд зовнішніх виплат у найближчі 2,5 року, з них приблизно половина – приватним кредиторам, решта — міжнародним партнерам, таким як МВФ, США і ЄС.
Доступ до зовнішнього фінансування є — треба тільки прискорити реформи, а не відкочувати їх назад, і продовжити співпрацювати з МВФ. «Під парасолькою» МВФ цілком реально залучити у зовнішніх кредиторів набагато більше, аніж $11 млрд, необхідних для зовнішніх виплат. І за рахунок цього спокійно профінансувати дефіцит бюджету, заодно зберігши макроекономічну стабільність — основу для внутрішніх і зовнішніх інвестицій та економічного зростання.
Альтернативний сценарій — оголосити дефолт і заощадити $11 млрд у найближчі 2,5 роки. Але втратити підтримку міжнародних партнерів, в тому числі і геополітичну. У такому випадку для України стануть закритими багато кредитних лінії, включаючи торгове фінансування для приватних компаній. Фінансувати дефіцит бюджету (а це приблизно $3 млрд у рік) буде нічим. Доведеться скоротити бюджетні виплати, в першу чергу інвестиційні (але не виключено, що й зарплати/пенсії) і/або підвищити податки. З додаткових ризиків — девальвація валюти, відплив депозитів з банківської системи, і як результат – знову обмеження на валютному ринку та високі процентні ставки. Складно уявити собі інвестора, який ризикне вкладати гроші в таку економіку.
По-моєму, вибір очевидний.
P. S. Ще є проміжний сценарій – платити, але не всім, а тільки міжнародним організаціям, реструктуризувавши виплати приватним кредиторам. Це теж буде розцінено як дефолт. Для того, щоб сказати, чи обґрунтований такий крок, експерти МВФ проводять детальний аналіз стійкості державного боргу та будують різні сценарії на наступні 5 років. Результати такого аналізу для України, проведеного у січні 2019 року, показали, що траєкторія держборгу є стійкою, хоча ризики залишаються високими, зокрема через велику частку валютних зобов’язань. Тобто зараз необхідності для реструктуризації боргу немає. Якщо ситуація зміниться, аналіз потрібно буде повторити.
