Численні дописи й коментарі про Пасху, Рамадан та Песах доводять, що дописувачі не дуже розуміють, наскільки роль релігії в суспільстві виростає у ХХІ сторіччі порівняно з ХХ. Про це пише підприємець, громадський діяч, співзасновник Громадянської Платформи Нова Країна, віце-президент УСПП Валерій Пекар на своїй сторінці у Facebook.
ХХ сторіччя замінило релігії ідеологіями. Вийшло не дуже добре: десятки мільйонів загиблих. Кінець ХХ сторіччя ознаменувався постмодерністською відмовою від ідеологій. Але світ наповнений не лише самими постмодерністами. Позбавлений ідеологій світ знову шукає напрямок, дороговказ і вміння розрізняти добро та зло. Втім, ця тема неозора, вона виходить за формат фейсбучного коментаря і вимагає заглибитись в питання еволюції мислення та соціальних систем. Просто запам'ятайте мою тезу, повернемося до неї років за десять.
Роль релігій вже зростає прямо на очах, а ви ще не бачите. Будьмо чемними до носіїв різних поглядів на світ, якщо всі вони роблять свої внески до нашої перемоги.
У пості від 17 січня Валерій Пекар писав, що роль релігії в суспільстві в майбутньому не знизиться:
По-перше, релігія нині знову є важливим параметром ідентичності. Всі, хто сміявся над Томосом, нині вже не сміються. А ідентичність є однією з основ буття у нашому столітті – космополітичні світові міста не вичерпують списку місць, де люди творять майбутнє. Також релігія є в багатьох випадках важливою складовою соціальної структури, «соціальної тканини». Релігія транслює важливі цінності, у тому числі через свої свята. У мене цілий тиждень вся стрічка була у Різдвяній літургії, і то від людей, які здебільшого раніше до таких речей були (майже) байдужі.
По-друге, чимало релігій нині на підйомі. Очевидно, на підйомі іслам. Є враження, що найближчим часом ми побачимо підйом православ'я, причому станеться це в Україні – бо тут є багатоконфесіональність і діалог, так потрібні для розвитку. Безперечно, і католицизм, і юдаїзм переживають динамічний розвиток, про решту я знаю значно менше. (Підйом я розумію як набуття нового рівня структурності й складності, як спробу відповісти на щоразу складніші питання.)
По-третє, знавці інтегральної динаміки добре пам'ятають, який шлях людина й суспільство мають пройти до модерну, – а перестрибувати не можна, і на цьому шляху є важливий інтервал, де школа без церкви сама не впорається – а тоді можливий занепад суспільства. Що ми й бачимо на прикладі однієї сусідньої країни.
Нарешті, ще один аргумент. Нині часи великих змін. В такі часи невизначеність зростає, і люди шукають опору у визначеності минулих епох. Кажуть, на «нулі» атеїстів нема. Предки заповідали нам кілька речей, що стануть у пригоді, коли основи буття хитаються та/або життя під загрозою.
Отже, XXI століття стане століттям розквіту релігії. Що зовсім не заважає йому стати століттям розквіту науки.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
