Енергетична безпека та незалежність України стала особливо критичною у контексті війни, що змушує уряд шукати нові шляхи відновлення та розвитку енергетичного сектору. Водночас, як йдеться у звіті Європейської комісії, Україна успішно продовжує рух до декарбонізації, імплементацію програм енергоефективності та нарощення обсягів генерації з відновлюваних джерел енергії.
Підтвердивши дату відмови від вугілля до 2035 року, уряд також затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030, відповідно до якого частка відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому споживанні енергії у 2030 році становитиме 27%.
Чи можливо реалізувати такі амбітні цілі?
Нині частка відновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі нашої країни складає близько 10%. Це значно менше ніж у Європейському Союзі, в якому частка відновлюваних джерел сягнула 47% у 2024 році. Протягом останніх десятиліть Європа впевнено рухається у напрямку переходу до відновлюваних джерел енергії, надаючи пріоритет зокрема розвитку сонячної та вітрової енергетики.
Згідно з дослідженнями, такі країни, як Німеччина та Нідерланди, показують приклад ефективного використання відновлюваних джерел енергії, зменшуючи свою залежність від традиційних викопних видів палива, зокрема й вугілля. Цей досвід є надзвичайно цінним для України, яка також має достатньо ресурсів та значний потенціал для впровадження таких технологій.
Попри значне відставання України у процесі переходу на відновлювані джерела енергії, згідно з опитуванням ГО «Екодія», 78% українців та українок прихильно ставляться до відновлюваної енергетики. Для того, щоб підтримати розвиток малої генерації, важливо сприяти підвищенню рівня освіченості населення щодо важливості екологічно чистих технологій – це один з найважливіших напрямів державної політики у сфері зеленого переходу, поруч з тим як реалізуються програми компенсацій та кредити, якими можуть скористатися домогосподарства та бізнес.
У цьому контексті варто звернути увагу на ті кроки та ініціативи, які вже впроваджуються в українських громадах, зокрема за фінансової підтримки європейських партнерів, та спрямовані на пришвидшення процесів зеленого переходу. Такі ініціативи ще більш актуальні через наслідки російських атак на енергетичну інфраструктуру, зокрема на вугільні теплоелектростанції. Є низка громад, які попри те, що досі залежать від видобутку вугілля, переорієнтовуються і вже зараз активно торують шлях для переходу на відновлювані джерела енергії.
Зокрема, за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) у квітні торік у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї відкрили навчально-практичний центр відновлювальної енергетики, а у жовтні 2024 року спільними зусиллями громади та ГО «Центр екологічних ініціатив «Екодія» на даху онкологічного відділення лікарні у Шептицькому встановили 70 сонячних панелей з акумуляторами.
За сприяння GIZ торік у Шептицькому також представили План дій зі справедливої трансформації вугільного мікрорегіону. Цей план передбачає не лише диверсифікацію місцевої економіки громад, які залежать від видобутку вугілля, але й розвиток відновлюваної енергетики у громаді та створення нових робочих місць для людей у сфері відновлюваної енергетики. Такі робочі місця ще називають «зеленими», тобто такими, що покликані сприяти збереженню або відновленню навколишнього середовища.
Низка досліджень показує, що вугільні громади Волинської, Львівської та Дніпропетровської областей мають значні перспективи не тільки для нарощування потужностей для виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії, але й для виробництва необхідного обладнання та створення кластерів, орієнтованих на відновлювані джерела енергії. Це можливості для створення нових робочих місць у громадах – для вугільних громад це радше необхідність, щоб зменшити залежність від вугілля. Проте потреба у відповідних спеціалістах є по всій країні, і вже спостерігається брак кваліфікованих кадрів, особливо у менших громадах.
Хто готує професіоналів для відновлюваної енергетики?
Згідно з низкою міжнародних досліджень, кількість «зелених» робочих місць невпинно зростає, водночас не так багато закладів освіти готують професіоналів, які могли б їх заповнити. Цей загальносвітовий тренд стосується і України. Так, згідно з дослідженням проведеним GIZ, вже до 2027 року Україна матиме потребу у заповненні більш як 8000 «зелених» робочих місць.
Міністерство освіти України у 2023 році розробило та затвердило Державний освітній стандарт за професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування сонячних електроустановок», водночас станом на сьогодні лише п’ять закладів освіти в Україні готують професіоналів за цією спеціальністю. Один з таких закладів – це саме Червоноградський професійний гірничо-будівельний ліцей.
«Для успішного навчання дітей треба чимось зацікавити. Маємо великий інтерес до нових спеціальностей, таких як «Електромонтер з ремонту та обслуговування сонячних електроустановок», – відзначає директор Ліцею, де сьогодні опановують нову професію вже 79 студентів, а найближчим часом також планується запуск нових освітніх програм для підготовки професіоналів у сфері екобудівництва та обслуговування електроавтомобілів.
Комплексний підхід до зеленої трансформації
Зелена енергетика є ключовим напрямком для забезпечення сталого розвитку та енергетичної безпеки України. Плани щодо збільшення частки відновлюваної енергетики, у разі їх втілення, сприятимуть зниженню викидів парникових газів, створенню нових робочих місць та розвитку місцевих громад.
Приклади таких ініціатив, як трансформація вугільних регіонів Львівщини, показують, що зелена енергетика може бути основою для економічного відродження та забезпечення стабільного майбутнього для громадян України. Відкриття можливостей набувати освіту за новими «зеленими» професіями надає молодим спеціалістам можливість здобути знання у сфері зеленої енергетики, що дозволяє підвищити їхні шанси на достойну працю у майбутньому та економічну стабільність регіонів.
Зрештою, зелена енергетика – це не лише питання економіки та технологій, але й можливість створити нову якість життя для громадян, забезпечивши чисте довкілля, стабільну економіку та високий рівень зайнятості. Для України цей виклик є одночасно й унікальною можливістю для побудови сталого майбутнього, що відповідатиме загальноєвропейському курсу на поступовий повний перехід до відновлюваних джерел енергії.
Україна має потенціал стати лідером у регіоні у сфері зеленої енергетики, якщо забезпечить належний рівень політичної волі, обізнаності, інвестицій та залучення громад до впровадження екологічно чистих технологій. Це не лише сприятиме енергетичній безпеці країни, але й підвищить її міжнародний імідж як держави, що прагне до сталого розвитку та турбується про майбутні покоління.
Наприклад, Німеччина, де частка електроенергії добутої з відновлюваних джерел вже досягає 60% від усіх видів генерації, може поділитися вдалими практиками не лише у сфері енергетики, але й у сфері професійної освіти.
Водночас саме комплексний підхід до зеленої трансформації, що включає в себе диверсифікацію економіки, створення нових «зелених» робочих місць та впровадження нових освітніх можливостей для молоді, може забезпечити вчасне виконання амбітних цілей України щодо енергетичної незалежності та поступового переходу на відновлювані джерела енергії.
Співавтор: Анастасія Бушовська, фахівчиня з енергетичної політики громадської організації «Екодія»