Держтуризму та Мінкультури планують роздати готелям зірки. У міністерстві зазначають, що з понад 5 тисяч наявних в Україні готелів менш як 300 мають відповідну категорію.
Невеликий екскурс в історію.
- З 2003 року в Україні діє дуже простий, зрозумілий і прозорий ДСТУ 4269, який регламентує класифікацію готелів – потрібно просто відкрити табличку, у якій прописано, що має бути в готелі кожної з категорій.
- 2009 року вирішили видати постанову № 803, у якій прописали, хто і як видаватиме зірочки готелям. Водночас категоризація нібито є добровільною, а от сертифікація є обов'язковою. Парадокс.
- У січні 2012 року затвердили форму свідоцтва про встановлення категорії готелю з дуже неоднозначним правовим статусом, а у вересні того самого року сертифікацію зробили добровільною.
- Але в листопаді 2013 року з набуттям чинності ЗУ «Про особливості здійснення інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим» його Прикінцевими положеннями зробили маленьку революцію, а саме внесли до статті 19 ЗУ «Про туризм» таке положення: «Забороняється надавати послуги з розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії».
- А з 1 січня 2018 року процедура категоризації виявилася автоматично заблокованою, оскільки було скасовано систему сертифікації УкрСЕПРО – сертифікувати перевіряльників стало нікому. Це спробували виправити в липні 2018 року, але, як бачимо, марно.
- Й ось 2020 року після ухвалення нових змін до постанови № 803 юридично розблоковано можливість створення Комісії з категоризації та Апеляційної комісії. Але попереду ще місяці, якщо не роки, бюрократичної роботи до створення механізму, який реально працюватиме.
Гадаєте, готелі та їхні відвідувачі одразу стануть багатшими, успішнішими та щасливішими? Маю великі сумніви. Наша країна чомусь дуже любить складні рішення, і я пропоную їх спростити. У всьому розвиненому світі правила диктує ринок, і, як не дивно, в Україні теж.
Зараз девелопери під час проєктування готелів зазвичай орієнтуються на українські та міжнародні стандарти, але головне – на стандарти конкретної мережі, під яку реалізується проєкт, у яких до гаєчки й ґвинтика прописані всі необхідні вимоги відповідності.
До 2017 року в Україні вся нерухомість, що будувалася, ділилася на п'ять категорій складності будівництва, які пізніше змінили на класи наслідків. Але сам підхід до моніторингу об'єктів тієї чи іншої категорії був дуже хорошим, і його можна екстраполювати на готельний ринок.
Наприклад, якщо це перший, другий і третій клас («зірочки») готелю, нехай працюють за декларативним принципом – подав документи, 5 днів на розгляд, далі мовчазна згода і старт роботи. Якщо четвертий і п'ятий клас – потрібна ретельна перевірка й сертифікація через комісію.
Водночас спроба центру сертифікації сказати «ні» має бути чітко прописана – не можна на підставі поняття «неповний комплект документів» блокувати видачу сертифікатів, дозвільних документів та інших «зірочок».
Має бути чіткий перелік критеріїв, за якими можуть не просто тимчасово зупинити видачу документів, а й запитати додаткову інформацію або виїхати з перевіркою на місце.
Безумовно, необхідна й міра відповідальності. Наприклад, щороку 50 готелів рандомно відбирають для перевірки на відповідність вимогам.
І якщо подані документи не відповідають реальності, накладається штраф. Так готельєри розумітимуть, що потрібно не просто декларувати, а ще й виконувати цю декларацію.
Такий підхід суттєво спростить усім життя, а споживач отримає дійсно якісний продукт, а не номінальні «зірочки».
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
