Перше літо карантину Шредінгера закінчилося.
Я йду Оболонню, невимушено зупиняюся, відчуваю тепле сонце, уже із легкою осінньою прохолодою в повітрі. Думаю про те, що довелося всім нам пережити цього дивного 2020 року…
Ми прийняли як факт адресну доставку чого завгодно, щоденні виступи міністрів і мерів, клінічних егоїстів, свідомих людей, волонтерів, злодіїв і популістів.
Ми бачили/пережили/переживатимемо й надалі збитий у небі над Тегераном український літак. Появу невідомої хвороби в Китаї. COVID-19. Поширення зарази світом. Поширення зарази в Україні. Карантин. Порожні вулиці міст.
Усі по домівках. Хтось втрачає роботу. Хтось знаходить себе. Вчимося жити по-новому.
Щось дивне й незвичайне відчувається інтуїтивно. Постійно.
Маск відправляє на МКС ракету з астронавтами. Забруднення повітря. Повінь на Західній Україні. Пилові бурі в містах. Ціна на нафту вперше в історії стала від'ємною. Бунти в США через вбивство копами афроамериканця Джорджа Флойда. Жахливий вибух у бейрутському порту.
Протести в Україні через зґвалтування та тортури, які вчиняють копи в Кагарлику. У Луцьку терорист захоплює заручників…а потім випускає. Великі бурі у світовій політиці. Багатотисячні протести в Білорусі та Лукашенко з автоматом…
Нескінченні щоденні курйози української політики. Війна з РФ. Відводи військ. Переговори. Старі нові обличчя/скандали.
Усі ці «корабельні сосни».
Концерти замість парадів, скандальні пресконференції та медійні скандали, відосики й пости…
І це далеко не повний список подій.
Майже все це відбувається в режимі карантину та з епідемією коронавірусу в топі новин.
Я відчуваю, як всередині нас змінилося щось головне.
Те, у чого раніше не було жодних шансів змінитися.
Раптова вимушена самоізоляція навчила нас поважати особистий простір інших людей. Ставитися один до одного дбайливіше. Займатися спортом на балконах. Займатися собою. Ефективно працювати у віддаленому режимі. Долати особисті кризи. Дороблювати відкладене на потім. Носити маски, які не захищають від вірусу нас, але захищають інших від наших вірусів. Віддалено навчатися. Тримати дистанцію.
Бути ближчими до рідних і близьких…
Численні трагічні події навчили нас цінувати життя в кожній його миті…
Шалена навала розрізненої/суперечливої/об’єктивно-суб’єктивної/правдивої й ні/перевіреної й ні інформації навчила нас не вірити на слово.
Перевіряти дані. Мислити критично. Відповідати за власні рішення/вчинки/вибір.
Протистояти вірусам біологічним та інформаційним…
Ці спекотні перші дні осені, відчуття осені, що розлите в повітрі, а також життєвий досвід підказують мені, що осінь ця пройде в кращих традиціях такого шаленого й непростого, страшного й не дуже, такого дивного й динамічного, такого життєствердного 2020 року.
Чи змінить усе, що відбувалося та відбуватиметься, наше ставлення до життя на його глибинному рівні?
Які б висновки ми не зробили з цього унікального досвіду, нам точно варто спробувати. Зробити все можливе, вдосконалити своє життя, навести лад у власному помешканні, у власній голові, у власній країні.
Ми вчимося і вчитимемося й надалі.
Бо за своєю природою ми сильніші, ніж нам здається.
Ми значно сильніші за все, що сильніше за нас.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
