«Баба робоча, взагалі», «як корабельна сосна», «тюнінг трохи ту матч...» — хлопці хвалили колегу, як уміли.
Було б смішно почути таку похвалу від суворих матросів, які скучили за жіночою ласкою.
Ось тільки обмінювалися оціночними судженнями не моряки далекого плавання, а депутати провладної партії Арахамія та Корнієнко.
І обговорювали вони не портову «корабельну сосну», а чинного депутата України, людину з вищою економічною освітою – Ірину Аллахвердієву.
На жаль, відповідно до кругової партійної поруки, Аллахвердієва не може навіть публічно обуритися на образи Арахамії та Корнієнка. Стокгольмський синдром у чистому вигляді, коли жертва змушена виправдовувати своїх гнобителей.
Не знаю, що ганебніше для народного депутата: обговорювати жінок з використанням термінів портових донжуанів чи, виконуючи рекомендації партійних темників, стверджувати, що епопея з «корабельною сосною» — це монтаж і провокація?
Усіх темників та методичок «Слуг народу» я не бачила, а от сексизму від «народної» політсили надивилася достатньо.
Правдивість методички для народних слуг не викликає сумнівів. Вже наступного дня після скандалу Ірина Аллахвердієва заявила, що запис фейковий, а зла на колег вона не тримає.
Це повністю відповідає поширеним телеграм-каналом «Темники Банкової» тезам із партійної методички.

Особливо показова в цій методичці фраза, що «Слуга народу» — це народна партія, зріз і дзеркало нашого суспільства...»
Боюся, що таким аргументом завтра «слуги народу» прикриватимуть побиття дружин. Діди століття тому били, а чим ми гірші?

Але вистачає не гіпотетичних, а цілком реальних проявів сексизму від «слуг народу», щоб скласти враження провладної партії про жінок.
Як і належить ідейному лідеру, першим про красу українських жінок заговорив чинний президент у Парижі:
«В Україні дуже красиво, дуже смачно і дуже красиві люди, особливо жінки, так, це все є і залишається нашим брендом».
Зеленський — не єдиний президент, який розцінює українок як товар або бренд. За вісім років до нього «легітимний» Янукович теж принаджував іноземних інвесторів жіночністю українок:
«Для того, щоб долучити Україну, достатньо подивитися на неї своїми очима, коли почнуть квітнути каштани в Києві. І в українських містах почнуть роздягатися жінки».
Міньйони Зеленського також копіюють замашки свого боса. Адже сексизм для них, згідно з опублікованими темниками, — просто «чоловічі розмови».
А тому депутат Максим Бужанський не вважає чимось негожим назвати журналістку видання «Новое Время» «тупою вівцею». Інший, не менш одіозний слуга народу Олександр Дубінський влаштовує конкурс на посаду помічника депутата.
«Вибираємо помічниць. Прошу нижче за 175 см не турбувати». Звісно, ніякого кумівства та панібратства. Все відповідно до принципів мерітократії – перемагає найгідніша.
Є навіть ті, хто вважає, що така поведінка депутатів — це «зріз суспільства». Адже є у нас в країні тестостеронові неадеквати, які б'ють дружин і ґвалтують незнайомок? Тож повинні бути їхні представники в Раді. Ось тільки сама ідея представницької демократії полягає не в тому, щоб відібрати кожному ґвалтівнику та корупціонеру по депутату.
Ідея представницької демократії в тому, щоб вибрати найбільш гідних, розумних і чесних представників народу, яким і доручити законодавчу ініціативу.
Поки що ми плутаємо чоловічий шовінізм із традиційними цінностями, ми дозволяємо поводитися з нами, як пан з кріпаками. Здається, ніби щодня слуги народу змагаються в тому, чий репутаційний провал буде найбільш скандальним.
«Слуги» рекомендують продавати домашніх вихованців, щоб оплатити комуналку, відміняють вивчення історії в школах, викликають повій безпосередньо в залі Верховної Ради, а особливо жалісливі роздають лимони мешканцям, які дивом вижили після вибуху багатопід'їзного будинку.
Дійсно, якщо життя дало тобі лимон, то... подякуй «слугу народу» за турботу. І, звісно, «служниці народу», як ніхто, ласкаві до своїх виборців і гуманно пропонують стерилізувати тих, «у кого діти низької якості».
Сексизм – це, звісно, не тільки прикмета представників «слуг народу». Багато українців, навіть жінки, ще до кінця не прийняли ідею гендерної рівності – як прав, так і можливостей.
Проблема і в пострадянському мисленні, і в недоліках виховання, і в чоловічому шовінізмі, який депутати Бужанський і Дубінський виставляють як прийнятну рольову модель.
Але потрібно розуміти, що депутати ВР – це не дзеркало і зріз суспільства, а драйвери, які повинні вести державу до загальнолюдських цінностей – до взаємоповаги та рівних можливостей.
Допоки ми, як Ірина Аллахвердієва, дозволяємо безкарно ставитися до нас, як до сексуальних об'єктів, до нас і ставляться, як до «корабельної сосни». І від усвідомлення цього стає сумно, хоч «викурюй усі айкоси».
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора