Через гендерні стереотипи Анастасія Лугова та її шестирічний син Захар могли б втратити життя. Замість того щоб надати захист, провідниця поїзда «Маріуполь — Київ» запропонувала побитій дівчині «домовитися» з незнайомим їй насильником.
А після того, як подія набула розголосу, численні диванні експерти змагалися в соцмережах у гіпотезах, чому ж Лугова «сама винна»? З'ясувалося, що в європейській Україні у 2020 році у жінок немає гарантій безпеки ні фізичної, ні ментальної.
Традиційні гендерні стереотипи в головах українців поки що складно витравити формальним вихованням або жорсткістю законодавства.
Після уроків рівності діти повертаються додому, де мама з татом своїм прикладом показують, що «повинен» чоловік, а де в сім'ї місце жінки.
Водночас багато моїх знайомих, людей освічених та професійно успішних, жартують щодо усіх цих уроків толерантності.
«Природа все одно своє візьме», — жартують ці хранителі традицій. Ось тільки людина тим і відрізняється від тварини, що живе за законами суспільства, а не природи.
Мені — як жінці, так і матері — важко уявити всі жахи пекла, які пережила Анастасія Лугова тієї фатальної ночі у поїзді «Маріуполь — Київ». Незамкнені на ніч двері купе вона згадуватиме решту життя.
Ці двері їй згадували і диванні коментатори: не зачинила — напевно, чекала чогось. А ще Анастасію звинуватили у тому, що занадто гарна їхала в поїзді (нагадаю, в громадському місці) без чоловіка.
Один із коментаторів, Тарас Пісаржевський, примудрився зв'язати побиття жінки та спробу зґвалтування з її професійною діяльністю, обізвавши побиту Анастасію «медіапроституткою».
Мабуть, на думку працівника Верховної Ради Пісаржевського, якби Анастасія працювала на іншому телеканалі, то і тварина на ім'я Віталій Рудзько її б не домагалася.
Не буду бажати близьким жінкам Тараса того самого, що він бажав журналістці Наталії Влащенко. Адже слова Пісаржевського — це все ті самі традиційні стереотипи, згідно з якими інакодумців можна бити чи ґвалтувати.
Але особливе обурення викликає поведінка провідниці, теж, до речі, жінки. «Завдяки» традиційному вихованню провідниця побачила в ситуації, яка підпадає під статті 153 (сексуальне насильство) і 122 (умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості) Кримінального кодексу України, звичайний побутовий конфлікт.
Ба більше, працівниця залізниці стала на бік тричі судимого Рудзька, а не побитої жінки з наляканою дитиною. Я неодноразово чула історії, як поліцейські відмовляли побитих дружин писати заяви на своїх чоловіків-тиранів.
Але запропонувати жінці, яка дивом врятувалася від зґвалтування, «поговорити» з незнайомцем, що щойно її побив, і не заважати провідниці спати на роботі — це вершина цинізму.
І те, що провідницю лише звільнили, а не залучили як співучасницю зґвалтування, — це недолік нашої судової системи.
Найбільше Анастасія Лугова боїться, що Рудзько, який ледве її не зґвалтував, вийде на свободу без покарання. На щастя, суддя Солом'янського суду Світлана Горбатовська вже залишила під вартою тварину Віталія Рудзька на 60 днів без права внесення застави.
І в цьому я бачу надію на справедливість. Світлана Горбатовська теж неодноразово зазнавала нападів чоловіків-журналістів, які звинувачували її то в професійній недієздатності, то в корупції. Але всі спроби очорнити принципову суддю були бездоказовими.
Тому можна очікувати справедливого строку для Рудзька не через жіночу солідарність, а саме через професійну неупередженість та непідкупність Горбатовської. А це означає, що після суду рецидивіст повернеться на 7 років до знайомих йому місць, до суто чоловічої компанію, де нічне зґвалтування загрожуватиме не випадковим беззахисним попутницям тварини, а вже самому Рудзькові.
Також мене цікавлять питання, які залишилися поза громадським обговоренням. Цікаво, чи зам'яли б справу, якби поїзд не був столичним, а побита дівчина не працювала б у ЗМІ?
І скільки таких, що «самі винні», жертв щорічно ґвалтують у поїздах «Укрзалізниці»? Адже доки українці триматимуться за традиційні гендерні стереотипи, доти наші мами, подруги та сестри перебуватимуть у постійній небезпеці навіть у громадських місцях.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
