Президент Естонії сказала, що не радить своїм бізнесменам вкладати в Україну. Бо в нас немає верховенства права.
Президент Естонії сказала, що нам ще років 20 чекати, поки ми будемо готові подати заявку на вступ до ЄС.
І заговорили ображені голоси. Кажуть, що ЄС нас несправедливо недооцінює.
От біда. Ми так добре співаємо, а нас не люблять. Таке кіно знімаємо, і тільки несправедливе недооцінювання з боку американських кіноакадеміків заважає нам отримати «Оскар». Спілберг, чортів ти сину, де наш «Оскар», ми тебе питаємо? Чого ти нас постійно засуджуєш?
У Києві така смачна кава й так смачно (жодного сарказму, таки смачна кава й найкращі ресторани), а кредитний рейтинг на рівні африканських країн. Як так можна? Вони ж там — африканці, а ми тут — споконвічні українці, європейці. Давайте нам дешеві гроші, а не оце все!
Знову нас образили. От не бачать нас, які ми чудові. Не вірять. Недооцінюють.
Отакі ми невизнані генії. Нам усі винні. Нас недооцінюють. От точно інфантильний підліток, ображений на весь світ. І не має значення, що нам уже 30 років. Однаково суцільна інфантильність. Нас постійно ображають. Засуджують. Не бачать нашої геніальності.
Але річ у тім, що саме ми не можемо самі себе оцінити об’єктивно. Це неможливо. Й об’єктивна оцінка — біля дзеркала. У стороннього глядача. Вони, глядачі, завжди мають рацію. Як клієнти завжди мають рацію. Завжди. І якщо ви відкрили кав’ярню, а вашу каву ніхто не купує, то не треба скиглити. Треба зрозуміти, чого в сусіда-поляка через дорогу купують, а вас цураються. Бо завжди є причина. Ба більше, пан президент цю причину називає. Говорить, що немає в нас верховенства права. Але хто з українців те верховенство права бачив? Хто в нього повірить?
Просто нас явно не люблять і чіпляються з тим клятим верховенством права. Це просто привід…
І забувають, що найкраща оцінка — це оцінка грошима. Бо люди із грішми завжди шукають можливість заробити. І якби вони бачили в Україні таку можливість, то заробили б. Уже б ліктями один одного відштовхували. Бо де є недооцінка, там є можливість. Недооцінка означає, що зараз щось дешеве, а скоро стане дорогим. І що? Штовхаються? Біжать? Ні? То, можливо, треба подумати чому?
Чому в нас кредитний рейтинг на рівні африканської країни? Чорт, то, можливо, нам не довіряють? А чого це? Ми ж так добре співаємо. І знову тут вилазить наша неповага до закону. Знову вилазить відсутність верховенства права. Знову вилазить те, що ми воліли б не повертати борги. І нам не дають у борг дешево. І знов-таки гроші завжди об’єктивні. І люди з грішми завжди шукають можливості. Але не бачать вони в нас тієї можливості. Не вважають, що ми недооцінені. Бо якби було так, то вони вже побігли б скуповувати українські борги, які мають зрости в ціні, бо це ж борги супер-пупер надійної країни, і лише випадково їх оцінюють гірше за Узбекистан (і це теж не жарт).
Тому не треба шукати приємну зраду, яка звільнить нас від відповідальності за власну бідність. Ми бідні, бо до нас не приходять інвестори. Бо тих, хто приходив, ми кидали. Разом із суддями, прокурорами, депутатами. І допоки інвестори не відчують, що тут безпечно, — ніхто не прийде. Якісь залітні шукачі пригод будуть, бо у світі зараз ну дуже багато грошей. І чим швидше ми усвідомимо, що президент Естонії просто вголос сказала правду, тим швидше будемо лікувати хворобу, а не відмахуватися від неї.
А про 20 років до вступу до ЄС — то це, чесно кажучи, ще оптимістична оцінка. І це також правда. І всі про це знають. Просто вголос сказати ніяково.
Текст опубліковано за згоди автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
