Ще на початку року до Фонду гарантування вкладів надійшов лист від вкладників кількох банків. Його автори стурбовані тим, що існує реальна загроза неповернення їм коштів понад гарантовану суму у 200 тис. грн. Становищу кредиторів неплатоспроможних банків справді не позаздриш: повернення 200+ очікує 130 тис. вкладників, а наявних активів у більшості неплатоспроможних банків не вистачить на погашення вимог четвертої (а в багатьох – і третьої) черги.
Серед причин такого стану речей, звісно, є об’єктивні чинники – військові дії, незаконна анексія частини території держави, загальний стан економіки. Але існує іще один визначальний фактор – активи брутально крали. Колишні керівники часто ще до запровадження тимчасової адміністрації спустошували банки, і ті приходили у фонд уже порожніми. Для оцінки масштабів явища досить знати лише, що ринкова вартість активів усіх банків в управлінні фонду не досягає й 18% від балансової, яку самі вони малювали «на папері».
В управлінні фонду є банки, чиї колишні «топи» спромоглись навидавати інсайдерських кредитів (які ніколи й не планувалось повертати) на 98% кредитного портфелю. Не кажу вже про виведення застави, крадіжки активів через записи у держреєстрах і інші способи виведення активів, на які багата фантазія деяких банкірів.
Фонд уже неодноразово публічно порушував це питання, зокрема офіційно звертався до вищих посадових осіб держави з проханням втрутитись у ситуацію. Однак проблема так і не зрушила з місця: на цей час нами подано близько 5,5 тис. заяв про кримінальні правопорушення, пов’язані зі «зникненням» активів на понад 400 млрд грн. Серед них – 427 заяв щодо дій пов'язаних осіб на 203,6 млрд грн. Що стосується судової роботи, то фондом було пред’явлено позови до 594 осіб, пов’язаних із неплатоспроможними банками, на загальну суму 66,4 млрд грн. Всього на сьогодні юридичними службами фонду та неплатоспроможних банків ведеться 44,9 тис. судових процесів майже на 193 млрд грн. У більшості процесів щодо великих активів (понад 10 млн грн) завдання фонду з захисту державних інтересів та прав кредиторів є надскладним, часто з непередбачуваними результатами та наслідками.
Який результат усієї цієї роботи? На жаль, сумний. Із тисяч поданих нами заяв про кримінальне правопорушення станом на початок липня тільки 32 провадження дійшли до суду, з яких за 12 – на суму 414,4 тис. грн винесено обвинувальні вироки. А з понад 75,6 тис. виконавчих проваджень майже на 153 млрд грн, що були передані в органи державної виконавчої служби за ухваленими рішеннями судів, реальне надходження коштів коливається в межах статистичної похибки.
Не будемо гадати, чому результативність дій судової і правоохоронної системи близька до нуля. Чи то на представників цієї гілки влади справляють враження гучні прізвища фігурантів, чи справа у чомусь іншому. Очевидно одне: пост-фактум система не працює.
Як із цим боротися? Відповідь на поверхні – не чекати і наздоганяти, а зробити виведення активів неможливим апріорі. Крапка. Запустити запобіжний механізм на етапі, коли банк іще перебуває під контролем НБУ. Україна вже на цьому шляху: відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС наша держава взяла на себе зобов’язання привести своє законодавство у відповідність до норм Директиви 2014/59/ЄС про відновлення платоспроможності та врегулювання неплатоспроможності банків.
Як це діятиме?
НБУ набуває і буде зобов’язаний застосовувати механізми запобігання розвитку проблем у банку на більш ранній стадії їх виникнення. Зокрема, отримує можливість:
1) вимагати у банку замінити керівників на вищому рівні, які не в змозі або не мають намірів забезпечити ефективне управління банком;
2) взяти на себе відповідальність за управління банком у цілому або окремими його напрямками та призначити до банку своїх представників.
Фонд, зі свого боку, отримує можливість:
1) відстежувати стан якості активів та стан виконання банком зобов’язань перед вкладниками та кредиторами ще до часу виникнення проблем у діяльності банку;
2) завчасно вжити заходів щодо збереження якості активів та вчасного виконання зобов’язань, перебрати на себе відповідальність за діяльність банку перед вкладниками та кредиторами у разі погіршення фінансового стану у банку;
3) самостійно висувати до банку вимоги, що дозволять забезпечити ефективність заходів для проведеної успішної процедури виведення банку з ринку
І головне — Фонд отримує можливість здійснювати виведення банку з ринку без залучення коштів платників податків!
Якщо ж банк після усіх превентивних заходів таки буде визнано неплатоспроможним, фонд пропонує значно посилити механізм стягнення відшкодування з акціонерів за виведені активи. Розроблені нами зміни до 52 ст. Закону про систему гарантування вкладів змусять винуватців усім їхнім майном відповідати за спустошення банку. Тоді кожен власник банку знатиме, що він не зможе спокійно насолоджуватись життям на тропічних пляжах, перед тим вивівши коштів вкладників і кредиторів і зіпхнувши зобов’язання банку на державу в особі фонду гарантування, а отже – на всіх платників податків.
З цією пропозицією ми неодноразово за останні кілька років звертались до парламенту попереднього скликання. На жаль, безрезультатно. Тож тепер спробуємо звернутись до новообраної Верховної Ради. Ці зміни, які, сподіваємось, таки будуть внесені до законодавства, дозволять повертати виведені гроші не колись у неозорому майбутньому, а діятимуть щодо тих власників, які вже довели свої банки до неплатоспроможності.
Є арабське прислів’я про різницю між розумом і мудрістю. Суть його в тому, що розумна людина завжди знаходить вихід зі скрутного становища, а мудра – у скрутне становище не потрапляє. Зараз ми стали на шлях до того, щоб уникати проблем іще до їх виникнення – набагато меншою ціною для всього суспільства, ніж обходиться боротьба з їхніми наслідками.