Стереотипне уявлення про вітчизняного фермера як про недовірливого, замкнутого персонажа в кирзових чоботях і брудному бушлаті, який знати нічого не бажає, крім свого господарства, й не прагне до зайвих контактів із навколишнім світом, відходить у минуле. Сучасний фермер змушений ставати більш прогресивним. Він розуміє, що для успішного підприємництва йому необхідно орієнтуватися в сучасних технологіях ведення аграрного бізнесу, знати фінансові продукти, які пропонує навіть поки що не дуже щедрий український ринок, і бути соціально відповідальним.
Які риси треба виділити в першу чергу?
Безстрашний з примусу. Головний актив аграрія — земля. Це очевидно, що людина, яка присвятила себе агробізнесу, не може запросто перевести свої активи в інше місце, коли настануть погані часи. Необхідність з року в рік повторювати виробничий цикл робить фермерів більш стійкими перед зовнішніми чинниками — треба продовжувати при будь-яких умовах. Таким чином ми отримуємо цілий клас безстрашних бізнесменів. Якщо це успішний підприємець, який протягом декількох років розвиває своє господарство, значить у нього вистачило знань і досвіду для створення стійкої бізнес-моделі. Кожні 5-6 років трапляється поганий урожай, одна влада змінює іншу, курс долара зростає і падає, ціна на продукцію б'є мінімум, але якщо він не заплатить за оренду паїв землевласникам, на наступний рік вони можуть не продовжити з ним договору та він просто вилетить з бізнесу, розгубивши свій земельний банк. Відступати нікуди — треба продовжувати.
Вони стежать за міжнародними котируваннями. Велика частина аграрної продукції — це складова глобального товарного ринку (сommodity market ), який інтегрований у світову економіку не менше, ніж IT, фінанси, металургія тощо. Пшениця, кукурудза, цукор, масло та інші продукти торгуються на міжнародних біржах. Ціну, яку пропонує трейдер фермеру, можна називати по-різному: «справедливою», «несправедливою», «спекулятивною», «низькою» і т.п. Але цього набору епітетів недостатньо для того, щоб успішно вести бізнес. Тому сучасний фермер повинен відслідковувати не тільки те, що відбувається всередині країни (місцеві трейдери не завжди пропонують кращу на даний момент ціну), але й контролювати міжнародні котирування. Скажімо, стежити за ситуацією на Чиказькій біржі, вивчати звіт Міністерства сільського господарства США і стежити за прогнозами цін на зернові Чорноморського регіону. Щоб прийняти рішення продавати зараз або трохи притримати, необхідно читати профільні видання, знайомитися із прогнозами фахівців. Чим більшим стає бізнес, тим більше аналітичної роботи проводить аграрій.
Фермери стають молодшими. Малих господарств стає все більше. Ми спостерігаємо спадкоємність бізнесу від батька до сина. Дійсно, з'явилася категорія молодих підприємців, які стоять біля керма господарства, замінивши батька, що відійшов від справ. Той, хто буває на професійних івентах, може легко побачити омолодження учасників. Для багатьох з них фермерство спочатку виявляється важчим, ніж очікувалось, в тому числі через вкрай обмежений доступ до кредитування. Але це не відбиває бажання спробувати свої сили в агробізнесі молодим підприємцям-початківцям. Ми бачимо тенденцію, коли люди не здають свої паї в оренду великим господарствам, а починають обробляти їх самотужки.
Вони користуються фінансовими інструментами. Так, ринок поки що пропонує не так багато механізмів фінансування. Але завжди є винятки з правил. Свіжий приклад з Одеської області — водій швидкої допомоги з товаришем, які прийшли в фермерство близько 2 років тому. Зібрали земельний банк 200 га землі за допомогою родичів, що живуть в селі, та орендувавши паї. Диверсифікували посіви — пшениця, соняшник, соя. Працювати з декількома культурами — звичайна практика для розподілу ризиків. Для обробки землі їм потрібен був трактор МТЗ та навісне обладнання. Невеликі доходи (зарплата водія швидкої допомоги) і невеликий розмір господарства не давав можливості отримати кредит у банків-партнерів, з якими працював дилер МТЗ. Ми ж профінансували. Чому? У нас за роки роботи з мікробізнесом вироблений власний механізм оцінки клієнтів, ми враховуємо багато факторів, які банк не бере до уваги. У підсумку, за схемою лізингу клієнт отримав свою техніку. Зараз їм залишилося виплатити третину вартості трактора, прострочень не допускають. Також в рамках нашої співпраці з клієнтом був освоєний механізм страхування врожаю — це незабаром стане стандартним явищем для ринку. Таких ситуацій безліч — люди хочуть працювати на себе, є величезна потреба у фінансуванні, їм треба надавати відповідний кредитний продукт.
Якщо сучасна техніка збільшує ефективність господарства, то фермери швидко з нею розбираються. Фермер добре рахує гроші, а використання сучасного обладнання та дотримання технологій може підвищити ефективність бізнесу на 10-20%. Уявіть, якщо мова йде про виручку 20-30 млн грн. для не дуже великого підприємства, то 20% — це 6 млн грн. Є сенс цим зайнятися? Звичайно. Пряма зацікавленість присутня. Своєчасний запуск налаштованого комбайна під час жнив може скоротити втрати до 10% загального обсягу врожаю. Це не завжди можна домогтися орендованою технікою, треба формувати свій парк. Раніше в жнива можна було побачити вздовж дороги смуги розсипаного зерна, які тягнуться на 10-20 км! Тепер таке зустрічається набагато рідше — старенькі ЗІЛи замінюють на сучасні зерновози. Вищий пілотаж — точне землеробство: посівний комплекс з варіативним посівом, GPS навігація і система автоматичного кермового управління в тракторі неймовірно скорочує витрати посівного матеріалу, добрив і палива. Це все інвестиції, але дуже високоефективні. Відвідування виставок, демонстраційних днів і семінарів — обов'язковий елемент у розкладі фермера. Було дуже приємно бачити на парковці в Ганновері під час однієї з найбільших в світі агровиставок Agritechnika велику кількість автомобілів з українськими номерами.
Вони використовують інформаційні технології. Агроіндустрія — дуже перспективний ринок для IT. Це і програмне забезпечення для управління підприємством, і пристрої для моніторингу та обробки полів, і GPS контроль техніки і транспорту. Українські фермери також це розуміють і стежать за новинками Ag Tech. Один із зростаючих трендів — використання дронів. Обліт дронами дає можливість проводити оперативний моніторинг проведення польових робіт, більш точно проводити обмір полів. Різні типи камер, які встановлюються на БПЛА (безпілотний літальний апарат), дозволяють формувати карти полів з рекомендаціями щодо внесення добрив і гербіцидів, отримувати аналітику і точніше планувати свої витрати.
Фермери допомагають місцевій інфраструктурі. Вони розуміють, що живуть і працюють не самі по собі, що їм необхідно мати хороші відносини з місцевою громадою, тому вкладають гроші в село. Тенденція спостерігається вже протягом останніх 5-7 років. Це можуть бути якісь невеликі справи — наприклад, укладання асфальту, ремонт якогось інфраструктурного об'єкта тощо. Будують навіть боулінг-центри та інші розважальні заклади для місцевої молоді. Кожен виходить зі своїх можливостей. Підтримка громади важлива як для продовження договорів оренди землі з селянами-пайовиками, так і під час захисту від рейдерських захоплень, які, на жаль, не рідкість сьогодні. Для захисту своїх інтересів фермери об'єднуються в професійні асоціації, формують фейсбук-групи. І навіть участь в політичному житті регіону стає способом лобіювання своїх інтересів. Втім, наміри підприємця диктуються не тільки прагматичними мотивами. Визнання і повага людей, що живуть поруч з тобою — одна з ключових життєвих мотивацій для будь-якої людини.
Напевно, кожен, хто працює сьогодні в сільському господарстві України, може щось додати до описаного вище. Стереотипи мають бути зруйновані. Це корисно, як і бізнесу, який йде сьогодні в сферу сільського господарства, так і самим фермерам, яким корисно глянути на себе з боку. На наших очах формується цілий клас підприємців з величезним потенціалом для розвитку і для впливу на економіку країни. А кирзові чоботи і бушлат — це просто виробнича необхідність, а не віддзеркалення способу мислення