Сьогоднішній мітинг працівників заводу «Кривий Ріг Цемент», який пройшов під Держгеонадрами, оголив одну з найбільш диких історій, яку особисто я тільки чув останнім часом.
Співробітники підприємства прийшли домагатися, щоб Служба видала ліцензію на розробку вапняку на конкурсі.
Не підкилимовим і сумнівним рішенням, а на відкритому конкурсі. Так, як, взагалі-то, логічно й належить робити.
Поясню суть історії. Ще 1972 року Криворізький цементний завод за власні кошти виконав розвідку та підрахунок корисних копалин Мар'янського родовища вапняку.
Уже після здобуття Україною незалежності підприємство викупив німецький концерн HeidelbergCement.
З 2006-го по 2012 рік компанія безрезультатно намагалася отримати права на розробку родовища — щоразу їх віддавали якимось сумнівним компаніям.
Так, з 2015 року засновником стала компанія «ФерроМет1», що належить одіозному місцевому підприємцю Роману Кацу.
Підприємство перепродувало вапняк HeidelbergCement по 400 грн за тонну за ринкової ціни 231 грн за тонну, кулуарно отримавши права на розробку родовища вапняку й користуючись цим.
2017 року за дивних обставин один з найбільших виробників цементу у світі не зміг продовжити дію ліцензії на власне родовище — Жовтокам'янський кар'єр і став залежним на сто відсотків від компанії ТОВ «ФерроМет1».
Вийшов дуже простий ланцюжок: ЗАТ «Кривий Ріг Цемент» – найбільший і єдиний виробник цементу у східній частині України — залежав лише від одного постачальника, який без жодного конкурсу кулуарно вибив собі ліцензію на розробку родовища.
Унаслідок «геніальної» схеми бізнес HeidelbergCement в Україні просто розорився. Тільки 2018 року його збитки склали 613,7 млн грн.
2019 року німецька компанія була змушена залишити український ринок у зв'язку з великими збитками. Підприємство викупила інвесткомпанія Concorde Capital.
Часи минають, інвестори у великих підприємств змінюються, а схеми заробітку — ті ж самі.
2019 року ЗАТ «Кривий Ріг Цемент» вкотре повернулося до питання щодо розширення власної сировинної бази і можливості отримання спеціального дозволу на користування надрами Мар'янського родовища вапняків.
У зв'язку з цим до Держгеонадр України неодноразово надходили заяви та документи для проведення аукціону згідно з чинним законодавством, але й до сьогодні тривають тільки судові тяжби.
Отже, остаточне розв'язання питання в цій ситуації виявилося в руках Держгеонадр. Які можуть або виставити ліцензію на аукціон, що передбачено чинним законодавством, або стати на бік Каца і, грубо кажучи, віддати ліцензію кулуарно через рішення комісії.
Одним словом, час минає, інвестори у великих підприємств змінюються, а от схеми заробітку ті ж самі — пара куплених судових рішень, хабарі чиновникам і монопольна частка на ринку сировини, яка дозволяє знімати всі вершки.
Я не знаю, чи зміниться це хоча б коли-небудь.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора