Фото: Makalu/Pixabay
В Україні за 29 років незалежності населення країни пережило дві «революції» та безліч криз, а 2014 року Україна втратила свої території — Автономну Республіку Крим і частини Луганської та Донецької областей, відокремлення яких залишається невизнаним усім демократичним світом.
Ці чинники негативно позначилися на економічній ситуації в країні загалом і банківському секторі зокрема.
Так, 2014 року в Україні здійснювали свою діяльність 180 банківських установ, а 2020 року — лише 75. Водночас гарантована державою сума становить усього 200 тис. грн і поширюється тільки на вклади фізичних осіб.
Привабливі банкіри з Латвії
Фото: Gerd Altmann/Pixabay
Українські громадяни перестали довіряти свої кошти національним банкам і почали відкривати рахунки в країнах Європейського Союзу, зокрема в Латвійській Республіці.
Під час відкриття рахунків у латвійських банках українські клієнти проходили повну процедуру ідентифікації.Вибір був зумовлений схожим менталітетом, наявністю російськомовного менеджменту, близькістю розташування, високою безпекою (гарантована сума до 100 тис. євро) і, звісно, наявністю правового демократичного суспільства.
Політика щодо залучення українських клієнтів здійснювалася і з боку латвійських банківських установ: приватні банкіри, які відвідували Україну, заманювали нових і нових клієнтів, а такі банки, як-от Citadele Banka, PNB Banka, ABLV Bank AS, Rietumu Bank, відкрили в Україні свої представництва.
Під час відкриття рахунків у латвійських банках українські клієнти проходили повну процедуру ідентифікації з боку банків із наданням усіх необхідних документів і надалі за необхідності повторної ідентифікації виконували всі вимоги банків щодо здійснення цієї процедури.
У розумінні клієнтів усі процедури в банках мали відповідати вимогам законодавства Латвії та європейського законодавства, отже, клієнти завжди були впевнені в чистоті своїх грошей і збереженні своїх інвестицій.
Однак події, починаючи з весни 2018 року, доводять зворотне. Латвія, попри встановлені та надані нею гарантії для клієнтів, вжила низку заходів для націоналізації інвестицій, часто уявно використовуючи боротьбу з легалізацією грошових коштів, отриманих у злочинний спосіб.
Замороження коштів і суд без участі клієнта
Gerd Altmann із сайту Pixabay
Я опишу «правове беззаконня», що відбувається в Латвії, на прикладі одного мого клієнта, громадянина України.
Він є відомим інженером, який пропрацював понад 15 років на американську компанію, що працює в 70 країнах світу.
У період із 2000-го до 2008 року він був головним інженером будівельних об'єктів компанії, а 2008 року створив власну фірму і далі працював уже від її імені на підставі підрядного договору.
2014 року мій клієнт відкрив доларовий рахунок в ABLV Bank, AS, на який згодом були переказані зароблені кошти, зокрема компанією за надані послуги в період із 2008-го до 2017 року.
Службою фінансової розвідки Латвії активи були заблоковані спочатку на 5 днів, а пізніше — на 45 днів.У лютому 2018 року Рада Комісії ринку фінансів і капіталу Латвійської Республіки ухвалила рішення про недоступність вкладів в ABLV Bank, і на позачергових загальних зборах акціонерів банк ухвалив рішення про самоліквідацію (офіційно затверджено в червні).
На час ухвалення рішення про самоліквідацію в клієнта були відкриті рахунки в ABLV Bank на суму понад 170 тис. євро. У встановлений строк ним були подані кредиторські вимоги, які банк прийняв і відніс до 7 черги кредиторів.
Оскільки загальні обсяги коштів банку перевищували розмір кредиторських вимог, кошти мали отримати всі заявлені кредитори, що давало надію на швидке отримання своїх грошей.
Але активи мого клієнта були заблоковані Службою фінансової розвідки Латвії спочатку на 5 днів, а пізніше — на 45 днів.
Далі моїм клієнтом відповідно до латвійського законодавства в липні 2020 року було подано заяву про опротестування ухвалених рішень до Відділу особливо уповноважених прокурорів Генпрокуратури Латвії, але відповідь була негативною.
Потім матеріали справи були передані до Центрального кримінального департаменту поліції для подальшого розслідування, видається розпорядження про заморожування коштів на 45 днів, а через один день матеріали передаються до поліції.
Далі слідчий суддя Окружного суду Курземи (місто Лієпая) ухвалює рішення про замороження коштів мого клієнта. Судове засідання відбувалося за 220 км від Риги, і мій клієнт жодним чином не був сповіщений про це засідання.
Отже, усе зазначене вище підтверджує порушення щодо мого клієнта основоположних принципів, передбачених Конвенцією про захист прав людини.
А саме:
- права особи бути негайно та детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причину обвинувачення проти неї;
- права на недоторканість, справедливий суд, презумпцію невинуватості;
- права на захист репутації.
Нечесність щодо українців
Фото: David Peterson/Pixabay
Таке рішення має масовий характер, що відображається в усіх діях правоохоронних органів Латвійської Республіки. Усі видані ними документи та дії схожі, незалежно від клієнта.
Упевненість у невіддільному характері права людини на майно та власність ґрунтується на аксіомі, що державна влада не обернеться проти його власності, не маючи на те зрозумілої, об'єктивної підстави та легітимної мети.
У подібних випадках неможливо констатувати наявність правової мети та співмірності того, що відбувається.
Кредитори не можуть бути звинуваченими в тому, що довіряли латвійській політиці щодо залучення інвестицій і надійності латвійського банківського сектору, інвестувавши в економіку країни.
Також є неприпустимими та образливими голослівні заяви з боку правоохоронних органів, що їхні кошти були «вкрадені» й «відмиті» з допомогою латвійської банківської системи.
Це можна характеризувати тільки як репресії проти власників грошових коштів за майновою та національною ознакою.
Дуже шкода, що це все відбувається в Латвії — країні, яка ще донедавна асоціювалася з правовою державою та демократією.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
