Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив про початок переходу на корпусну структуру. «Враховуємо виклики часу і працюємо на посилення армії навіть у непростих умовах. Триває реформа організаційної структури Збройних сил. Приступили до реалізації заходів щодо переходу на корпусну структуру», – написав він.
Корпуси, дивізії та армії існували у Збройних силах, які дісталися Україні після розпаду СРСР. У результаті реформи, орієнтуючись на локальний характер можливої майбутньої війни, перейшли на бригади. Останній корпус ліквідували у червні 2014 року. Але повномасштабна війна з Росією показала, що бригадна структура ЗСУ не відповідає її вимогам.
Чому бригадна структура ЗСУ не задовольняє вимог російсько-української війни
Військовий оглядач Юрій Бутусов ще у липні 2024 року наголошував, що причини багатьох проблем на фронті закладені в організаційній структурі наших Сил оборони, та обґрунтував це твердження.
Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання поразки ворогові і збереження особового складу та техніки, тобто за все. Смуги оборони бригад становлять від 4 до 20 км, залежно від напряму та умов – загальний фронт активних дій – близько 800 км. Згідно з відкритими джерелами, бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто щонайменше 100 плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Така велика кількість об'єктів управління, великий фронт, вимагають збільшення з'єднань до розміру дивізій та створення об'єднань – корпусів чи армій. Але це не відбувається.
Для управління військами в Україні створили оперативно-тактичні управління – ОТУ, яким нарізають дільниці, що відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами – ОСУВ, що відповідають арміям.
Але вони не відповідають за війська. Війська адміністративно входять у структуру окремих оперативних командувань – ОК, які тимчасово підпорядковують свої сили ОТУ та ОСУВ.
Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК та бригади. А за смуги та точки на карті відповідальні ОТУ та ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях.
«І все це різні штаби, різні генерали. Ось тому і існує розрив. Крапки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, особового складу, планування та організації знищення ворога. Генерали не відповідають комплексно за результат – відповідають лише комбриги, і всі , далі відповідальність розпорошується», – написав Бутусов.
Що таке корпус у збройних силах
Корпус – це форма організації військ у оперативній ланці, прийнята у збройних силах деяких держав. Штатна структура корпусу відрізняється від роду військ, виду збройних сил та історичного етапу.
Сучасний корпус може бути заснований на бригадній структурі або на дивізійній. У першому випадку основу бойових з'єднань корпусу утворюють від 2-3 і більше бригад, у другому – 2-3 і більше дивізій. Крім основних бойових з'єднань до його складу входять управління корпусом, частини бойового та тилового забезпечення та обслуговування.
У яких випадках військам вигідніше мати корпусну структуру
Авторитетний австрійський військовий аналітик Том Купер зазначає, що США мали бригади в Іраку та Афганістані, де їхнім супротивником були по суті загони повстанців. Російські та китайські погрози переорієнтували увагу США на бойові операції, що проводяться дивізіями, корпусами та арміями. Ідея полягає в тому, щоб командири бригад зосередилися на ближньому бою, тоді як командири дивізій та корпусів орієнтувалися на загальну картину.
Що являють собою бригади ЗСУ
Бригаду ЗСУ можна описати як «щось на кшталт скороченої дивізії», каже Купер. Вона складається з 3–8 батальйонів, що підтримуються батальйоном танків, механізованим батальйоном, артилерійською групою та групою протиповітряної оборони. Крім того, бригада включає підрозділи підтримки: зв'язок, логістика, розвідка, інженери, радари, РЕБ, медицина та ін. При цьому існує велика різниця в розмірах і оснащенні батальйонів і бригад, часто залежно від географічного району, де вони сформовані і звідки набирають людей. До того ж є різні бригади: штурмові, повітряно-десантні, піхотні, єгерські, механізовані, танкові.
Є ще «найкращий ярус» бригад ЗСУ – це знамениті формування – кілька величезних бригад, які складаються з батальйонів, які, по суті, є полками (тобто включають два, три або більше підбатальйонів).
«Звичайно, у суспільстві ми найчастіше чуємо про такі бригади. Наприклад: маса відеороликів, які циркулюють у соціальних мережах, – саме про них», – пояснює Купер.
До складу ЗСУ також входять окремі артилерійські бригади та окремі батальйони, які не входять до жодної бригади. Вони приписані до оперативного сектору. «Номінально командувач сектору координує дії всіх підрозділів у цьому секторі: насправді такі командири – просто «сторожові пси», які регулярно (кілька разів на день) контролюються Сирським, який здійснює мікроменеджмент більшості великих битв за допомогою прямого командування «незалежними» бригадами та батальйонами» , – пише Купер.
Переваги дивізії перед бригадою
Дивізія – це найменше формування, куди входять всі види озброєння, наявні у відповідного виду збройних сил (зв'язок, піхота, артилерія, бронетехніка, інженери, БПЛА тощо).Зазвичай основну їхню ударну силу становлять три полки (бригади).
В умовах нинішньої війни дивізійний рівень є дуже важливим для України, вважає Купер. Розмір території та кількість бригад та батальйонів, приписаних до конкретних територіальних командувань, дуже різняться. На одній ділянці можуть бути 8 бригад і 6 батальйонів (що еквівалентно приблизно 2-3 дивізіям). Інша може мати 10 бригад та 9 батальйонів (що еквівалентно 3-4 дивізіям).
В організації НАТО 3-4 бригади передової лінії склали б дивізію, а 2-5 дивізій склали б корпус. Таким чином, українське оперативне секторне командування бере на себе еквівалентну роль корпусу НАТО без переваг дивізійних верств. Відсутність дивізійного рівня означає, що оперативне секторне командування (корпус) має зосередитися як на загальній картині (логістика і планування великих операцій), так і на обов'язках середнього рівня (проведення операції, надання ресурсів), тоді як бригади зосереджені на боях на передовий. Такий обсяг завдань дуже великий для оперативного сектору, щоб ефективно вирішувати їх самостійно. В результаті ЗСУ «систематично і постійно зазнають невдачі, наприклад, щодо ротації підрозділів», пише Купер.
Інше завдання дивізійного рівня – розподіл ресурсів за передовими бригадними підрозділами. Коли російські атаки зосереджені на окремих бригадах або батальйонах, то часто у підрозділів, що атакуються, не вистачає боєприпасів і немає резервів – що насправді є турботою командування не бригади, а наступного рівня.
***
Зазначимо, що поки що Сирський не сказав, що разом з корпусами у ЗСУ формуватимуться і дивізії. Але досвід інших країн та здоровий глузд кажуть, що комдиви знову мають з'явитися і в Україні.
Читайте також
