Президент США Дональд Трамп наказав призупинити співпрацю у сфері розвідки з Україною, повідомив директор ЦРУ Джон Реткліфф. Про те, яка саме співпраця призупинена, не повідомляється. Також майже нічого не відомо, якими саме засобами США отримують інформацію, якою вони ділилися (і The Page припускає, що скоро знову почнуть ділитися) з Україною. Однак The Page постаралося з'ясувати, чи зможе наша країна отримувати розвідувальні дані з інших джерел.
Якою буває розвідувальна інформація
Військова розвідка – досить різноманітний вид діяльності. У війні з Росією інформацію про поле бою та ближню тактичну глибину Україна отримує в основному вже сама за допомогою БПЛА та пішої розвідки. Допомога ж союзників потрібна при отриманні інформації про стан військових об'єктів на території РФ, пересування військ, зльоти стратегічної та дальньої авіації з аеродромів та інші події, що відбуваються далеко від наших кордонів.
Таку інформацію в нинішній війні можна отримати за допомогою розвідувальних супутників, пілотованих та безпілотних літаків радіотехнічної та радіолокаційної розвідки.
Розвідувальна інформація буває двох основних типів: параметрична та іконічна («картинка»).
SAR-знімок аеродрому російської військово-транспортної авіації. Фото: ГУР МО
Радіотехнічна розвідка, призначена для виявлення РЛС і радіостанцій – приклад параметричної розвідки. Супутник або літак записують параметри всіх радіосигналів, що приймаються ними. На командному пункті ця інформація обробляється і на виході одержують координати джерел та параметри (частота, потужність тощо) їх випромінювань.
Іконічні системи можуть бути різними за принципом дії та роздільної здатності. Вони формують картинки у видимому, інфрачервоному чи радіодіапазоні.
Окремий вид – так зване попереднє попередження про ракетний напад. Супутники, що знаходяться на геостаціонарній орбіті, постійно стежать за поверхнею Землі в ІЧ-діапазоні. Тому вони легко виявляють старти потужних ракет.
Також договором, підписаним США та РФ, передбачено, що сторони мають заздалегідь попереджати одна одну про старти важких ракет у мирний час. Тому, наприклад, інформацією про запуск «Горішника», що готується, отриманою від РФ, американці поділилися з Україною. Але куди прилетить ракета, що стартувала, ніяка система розвідки сказати не може. (Теоретично можна розрахувати, куди впаде ракета, якщо відомі її швидкість і початкова траєкторія, але це дуже важко зробити.)
Чому розвідувальні можливості США найбільші у світі
Американську допомогу у постачанні розвідданих Україна не зможе повністю замінити.
Розвідувальні здібності США формувалися в умовах гострого протистояння з СРСР у роки Холодної війни. Розвідувальний потенціал РФ зараз сильно поступається американському. Китай швидко нарощує свої можливості, але поки що також відстає від США. Інші, навіть найекономічніші країни, мають на орбітах лише кілька супутників, розвідувальні можливості яких обмежені.
Останніми роками для цілей розвідки почали застосовувати і цивільні супутники дистанційного зондування Землі, які працюють у різних діапазонах електромагнітного спектра. Це іконічні системи, які принципово не відрізняються від воєнних. З їхніх зображень сформовані, наприклад, карти Google та подібні до них. До цієї категорії відноситься і «супутник Притули», про який нижче.
У США зараз на орбіті перебувають близько 250 військових супутників. Але далеко не всі вони розвідувальні. До того ж самі супутники – це просто датчики. Інформація, що передається ними, проходить складний процес обробки на землі і лише після цього передається споживачам. Затримки можуть сягати кількох годин, тому супутникова розвідка, на відміну авіаційної, менш оперативна.
Міфи про супутникову розвідку
«На супутникових знімках можна розглянути заголовки газет». Роздільна здатність іконічних систем обмежують закони фізики та наявність атмосфери Землі. У кращому випадку на картинці можна побачити об'єкт розміром близько 10 см. Але щоб було можливим сказати хоч щось про цей об'єкт, він повинен бути в кілька разів більшим.
SAR-знімок російських кораблів у бухті. Фото: ГУР МО
«Американці можуть постійно спостерігати із космосу за будь-яким об'єктом по всій Землі». Щоб це було можливим, на густій сітці орбіт повинні одночасно знаходитися тисячі супутників. Вони передаватимуть на наземні пункти гігантський обсяг інформації. До того ж можливість «побачити» об'єкт часто залежатиме, наприклад, від наявності хмар. Тому, гіпотетично, можна націлити угруповання супутників на конкретний об'єкт (хоча це зробити дуже складно), але й тоді його «перегляд» відбуватиметься раз на 1-2 години.
Чим Україна може замінити американську розвідувальну інформацію
На допомогу Китаю ми зараз не можемо розраховувати, та й навряд чи він має багато супутників, здатних вести розвідку території європейської частини РФ.
Велика Британія лише у серпні 2024 року запустила у космос перший військовий супутник, призначений для розвідки в оптичному діапазоні. Таких супутників до 2027 року має бути три.
У вересні 2024 року Японія вивела на орбіту розвідувальний супутник IGS Radar 8. Він використовуватиметься як для національної оборони Японії, так і для моніторингу стихійних лих. Супутник функціонуватиме у складі існуючого японського орбітального угруповання. Апарати в його складі оснащені оптико-електронною та радіолокаційною апаратурою.
Південна Корея у грудні 2023 року відправила до космосу свій перший військовий розвідувальний супутник. Але має цільове призначення – спостереження за територією КНДР. Повідомлялося, що супутник облітатиме Землю на висоті від 400 до 600 км і зможе виявляти об'єкти розміром до 30 см. До кінця 2025 року Сеул планує запустити у космос ще чотири супутники спостереження.
Польща планує запустити перший розвідувальний космічний апарат у 2025 році. Але це мікросупутник із дуже обмеженими можливостями.
Супутник спостереження CSO-3
ДОПОВНЕННЯ. Франція 6 березня вивела на орбіту військовий супутник спостереження CSO-3 (Optical Space Component). Це третій та останній супутник у програмі MUSIS ((Багатонаціональна космічна система візуалізації), що реалізується під керівництвом Генерального директорату з озброєнь Франції (DGA) та Національного центру космічних досліджень (CNES) на користь Космічного командування (CDE) Військово-повітряних сил. Перші два супутники були запущені у 2018 та 2020 роках. Супутники знімають поверхню Землі у видимому діапазоні спектру (вдень) та інфрачервоному (вночі).
Розвідувальні можливості «супутника Притули»
Восени 2022 року ЗСУ отримали нове джерело розвідувальної інформації, яка видобувається з космосу супутниками ICEYE однойменної фінської компанії. Відповідний контракт сплатив Благодійний фонд Сергія Притули, витративши 600 млн грн. У 2024 році другий такий супутник Україні подарували концерн Rheinmetall та уряд Німеччини. Також Україна має доступ до всього «сузір'я» супутників компанії ICEYE, але оскільки ці комерційні супутники, для отримання доступу до них завжди є велика черга замовників.
Перший український супутник ICEYE вже виробив свій трирічний гарантійний ресурс, але продовжує залишатися у працездатному стані.
SAR-знімок російського складу нафтопродуктів. Фото: ГУР МО
Супутники ICEYE оснащені радіолокаторами із так званою синтезованою апертурою (SAR). Це означає, що для отримання зображення вони посилають до земної поверхні короткий радіоімпульс, що відображається і уловлюється супутником. Інтенсивність відбитого сигналу залежить від того, від якої поверхні відбивалися радіохвилі.
Радіохвилі добре проходять через хмари та дим, але дуже погано – через стіни будівель. Тому радіолокаційні зображення можна отримувати як вдень, так і вночі, через хмари та задимлення. На них навіть можна виявити військові об'єкти, покриті маскувальними сітками. Але не можна заглянути всередину будівлі або побачити об'єкт під металевою сіткою.
Деякі джерела стверджують, що просторова роздільна здатність знімків ICEYE може досягати 30 см на землі. Але це явне перебільшення, досить подивитися на реальні знімки, де навіть танк зазвичай зображений у вигляді плями витягнутої форми. Та й виглядають знімки радіолокації далеко не так, як звичні нам оптичні.
До того ж «наші» супутники пролітають над територіями, що цікавлять нас у кращому випадку раз на дві години, а перетворення прийнятих сигналів на картинку займає не менше години.