Фото: pixabay/al-grishin
Протягом останніх кількох тижнів в українському інформпросторі «блукає» ідея запуску російськомовних ЗМІ. Першими про це заговорили в Офісі президента (ОП). На початку серпня заступник глави ОП Кирило Тимошенко заявив про можливе створення «всесвітнього російськомовного телеканала». Український російськомовний канал створюють для того, щоб «боротися за «розуми» українців та російськомовного населення в світі». Тобто йдеться про те, щоб донести об'єктивну інформацію про країну до максимальної кількості людей. Ця ідея не сподобалась Росії — МЗС країни назвав її «божевіллям».
Минулого тижня головний редактор російської радіостанції «Ехо Москви» Олексій Венедиктов заявив про можливий запуск бюро в Києві. Його завдання, як сказав Венедиктов, — «виготовляти чотири години на день продукту, який транслюватимуть в Україні і в Москві. Якщо, звичайно, в Україні зміниться закон про мовні квоти.
А що про це думають представники української медіаіндустрії?
Євген Кисельов, російський та український тележурналіст, телеведучий
Теоретично український російськомовний канал, можливо, й потрібен, хоча, швидше за все, треба створювати якусь фабрику інформаційно-аналітичного або навіть політико-сатиричного продукту.
Але сумнів викликає те, як цей канал буде поширюватися. У випадку з готельними мережами, то він, можливо, й став би альтернативою міжнародним прокремлівським каналам. Але незрозумілим залишається, як він буде існувати в Криму або в Росії. Історія з телеканалом «Дождь», який мало не вбили зовсім, свого часу відключивши від рекламних можливостей та кабельних операторів, показує, що влада РФ може перешкодити мовленню не підконтрольного їм телеканала.
Парадокс у тому, що в наш медіаринок виготовляється якісний український контент, а ось російськомовного немає, особливо з урахуванням мовної квоти.
Воювати за аудиторію доведеться, поєднуючи інформаційний контент з розважальним. Парадокс у тому, що в наш медіаринок виготовляється якісний український контент, а ось російськомовного немає, особливо з урахуванням мовної квоти. Крім цього, для конкуренції з міжнародними версіями телеканалів Росія, НТВ та іншими знадобляться бюджети, які обчислюються сотнями мільйонів євро в рік. Що стосується можливого запуску якихось російських ЗМІ, то тут перспектив немає. Навпаки — увесь цей хайп навколо «Ехо Москви» у Києві не вартий уваги.
Олександр Крамаренко, головний редактор журналу «Деньги.ua»
Створення українського російськомовного телеканала є складовою інформаційної політики, тому вести мовлення потрібно тією мовою, яку хоче чути цільова аудиторія. Не секрет, що вона хоче це чути. А от щодо мовлення для російської аудиторії за кордоном, то Україні варто проводити проактивну інформаційну політику.
Щодо заяви Венедиктова, то вона не є сигналом приходу на медійний ринок російських ЗМІ. Передумовою для цього мали б бути зміни у форматі та складі українських санкцій щодо країни-агресора. Але я не бачу для цього причин, оскільки немає потреби відкривати український медійний ринок для ЗМІ країни-агресора.
Наталія Лигачова, шеф-редактор інтернет-видання «Детектор медіа»
Справа у контенті, а не в мові, якою він подається аудиторії. Зараз часто розважальний українский контент не витримує конкуренції з тим, що пропонують російськомовні канали. Тож його подача російською мовою не змусить глядача дивитися український продукт. Покриття українським контентом російськомовного населення в усьому світі обійдеться у чималі суми. Для прикладу: Росії це обходиться у мільярди доларів. Тому «перебити» Росію буде важко.
Щодо заяви Венедиктова, то це, швидше, провокація з боку Росії, щоб зрозуміти наміри нової влади, де її умовні «червоні лінії».
Окрім того, можна припускати, що створення талеканала могло грати й на руку групі «Квартал-95» та іншим структурам соратників Володимира Зеленського. Але опір громадянського суспільства змушує команду змінювати концепції створення каналу. Поки що залишається незрозумілим, як її реалізує команда президента. Головне, аби створення російськомовного телеканала не залишало російськомовних українців у полоні у «русского мира», адже, звикаючи виключно до російської мови в ефірі, вони перемикаються потім на російські канали, а не на українські. Тобто нам навпаки треба дати високоякісний україномовний контент, щоб глядачі далі сприймали будь-яку інформацію й українською мовою. Переглядати мовний закон також не варто — тут можна йти шляхом саме іномовлення.
Щодо заяви Венедиктова, то це, швидше, провокація з боку Росії, щоб зрозуміти наміри нової влади, де її умовні «червоні лінії».