Бізнесмени з усього світу розуміють, що зі сміття можна робити гроші й покращувати таким чином довкілля. Але Україна тільки розпочинає шлях до країни без сміття. Ольга Лекова — одна з небагатьох підприємиць, що займається переробкою пластику. розповідає історію її компанії Recast Plastic та закликає сортувати сміття.
Початок з виробництва меблів для укриттів
Я розумію, що бізнес, побудований на переробці пластику, насамперед призначений для захисту довкілля. Але з чого все почалося?
2016 року я відкрила власну архітектурно-будівельну компанію. Після початку повномасштабної війни ми переорієнтувалися на безпекові заходи. Почали проєктувати та реконструювати укриття. Нам були потрібні меблі для укриттів, яких на той час просто не було. Ми кілька місяців шукали підрядника, який відповідав би нашим вимогам, і, не знайшовши, відкрили власне підприємство, але з урахуванням екологічних вимог. І так у нас народився цей проєкт. Нині це окрема компанія і окрема торговельна марка Recast Plastic.
З допомогою наших технолога та хіміка ми знайшли для себе ідеальну формулу, почали переробляти пластик і робити з нього меблі для укриттів. Саму конструкцію меблів зробили багатофункціональною. Якщо є потреба, вони розкладаються, якщо немає потреби — складаються. Це особливо важливо для приміщень подвійного призначення.
Ви виробляєте лише меблі для укриттів?
Ні, ми виробляємо і для вулиці, для готелів, ресторанів та кафе, і для ритейлу, і для будинків, а також пропонуємо дизайнерські рішення для офісних приміщень. Ми виготовляємо як декоративний, так і будівельний матеріал. У нас два види пластику, тому, коли йде замовлення, одразу запитуємо, де це буде стояти — це важливо для вибору самої сировини. Зараз готуємо сертифікацію на Європу.
Кожна пластикова кришечка розкладається 400 років
Скільки користі ви вже принесли природі?
Ми переробляємо умовно з кришечок, Кожна важить 2 г, а стілець важить 13 кг, одна кришечка розкладається 400 років. За часи існування компанії вже перероблено понад 15 тонн пластику. Але ми працюємо і з іншими матеріалами. Наприклад, коли виконуємо ремонтно-будівельні роботи і в них входить демонтаж, намагаємось переробити максимальну кількість цих відходів, тому дробимо їх та використовуємо як підсипку.
Хто ваш основний замовник?
Раніше нашім основним замовником були громадські організації, які співпрацюють зі школами, дитячими садочками. Потім приєдналися школи самі по собі. Ми таким чином відправили меблі до Тернополя, Рівного, Сум. Меблі для укриттів у нас знову ж таки замовляють громадські організації. Їм потрібні швидкі рішення, без довготривалих процесів. Немає часу довго облаштовувати людям безпечний простір. Переважно до нас приходять тоді, коли все вже готове. Умовно, нам треба на вчора, і на вчора ми поставляємо ці меблі. Нині коло замовників розширилося, ми співпрацюємо з будівельними компаніями та девелоперами.
Чим відрізняються ці меблі окрім екологічності?
Вони довготривалі, вологостійкі, у них більший життєвий цикл в тому плані, що їх не треба фарбувати і вони не потребують особливого догляду. Меблі красиві самі по собі. Ба більше, можна завжди змінити дизайн.
Якщо дизайн вам більше не подобається, продукцію можна віддати нам і ми зробимо нові меблі. У нас є така функція — постобслуговування. Ви повертаєте нам стару модель, ми робимо з неї новий дизайн з мінімальною доплатою.
Який пластик використовують для виробництва меблів
Де ви берете матеріали?
Безпосередньо ми купуємо їх на чистих виробництвах або у компаній-партнерів, які переробляють пластик на гранули. Що стосується декору, нам надсилають чистий вимитий пластик ті, хто сортує, також співпрацюємо зі школами. Зазвичай це просто кришки або пляшки відповідного кольору. Але основну сировину купуємо у виробників.
Як в Україні з сортуванням сміття на сьогодні?
В нас відсутня культура сортування як на державному рівні, так і на рівні родини. Ми проводимо дуже багато екскурсій, під час яких розповідаємо, як правильно сортувати. Люди багато речей чують уперше. І всі говорять, що сортували б, якби не бачили, що все сміття вивозять в одному контейнері. У них вже є зневіра до сортувальних станцій. З цим треба боротися на державному рівні. Дуже багато людей вже налаштовані щось робити, щось змінювати, але, на жаль, не завжди у них є така можливість.
Буває так, що вам не вистачає матеріалу?
Є така проблема. Як би не було багато сміття, нестача якісної сировини відчувається, тому що все, що потрапило на смітник, для нас також є сміттям. Нам потрібне чисте і сухе. Якщо до нас воно потрапляє з якимось домішками, залишками їжі або побутових засобів, то це вже брак, це вже бруд, і нашою технологією не завжди це можна переробити.
Коли не вистачає пластику, це для нас виклик. Тоді починаємо шукати не лише в межах Київської області, а й на просторах всієї України. Нещодавно закуповували з Івано-Франківська, Ужгорода, з різних куточків України.
Як побудувати бізнес на смітті
Що б ви порадили людині, яка хоче займатися цим бізнесом? Скільки треба інвестувати?
Спочатку треба інвестувати в знання. Перед тим як почати, я десь пів року вивчала все це. Довелося прочитати купу інформації, зануритися в хімічні процеси. Сама по собі бізнес-ідея нічого не варта, якщо не почнеш реалізовувати. Але якщо хтось готовий вступити на цей шлях, то треба бути готовим, що з першого разу може щось і не вийти.
Все нове — завжди великий ризик, це може бути втрачанням коштів. Перше придбане нами обладнання нам не підійшло. Тож ми його переробили під те, що нам потрібно, але це все час і гроші. Якщо людина не готова ризикувати, а головне, навчатися в процесі, не варто за це братися.
Нам пощастило: у нашій команді були технолог і хімік, і ми ці процеси налагодили доволі швидко. Якщо у тебе немає фахівців, яким ти можеш довіряти, які можуть поставити тобі роботу, а є лише ідея, буде важко.
Що стосується фінансів, то це залежить від того, в який продукт людина хоче вкладатися.
Якщо ми кажемо лише за обладнання, то це від 1 млн грн.
Але є ще багато супутніх витрат: оренда офісу, обладнання вентиляції, дозвільна документація, сертифікація, патентування тощо. Це постійні витрати на розвиток бізнесу.
Я не можу сказати, що ми одразу вклали великі кошти. А ще нам пощастило порівняно з іншими стартапами, тому що у нас вже була компанія, яка працювала і приносила прибуток і з якої ми могли брати дотації на фінансування іншого проєкту.
На початку ця справа не була прибутковою — був або нуль, або в деякі місяці й мінуси.
Дуже часто траплялося, що ми замовляли сировину одну, але там була домішка, яка нам не підходила, і вся партія виходила бракованою. Якщо людина не готова до таких ризиків, то краще відмовитися або шукати партнера, який візьме на себе всі ризики. Але насправді це дуже цікава справа.
Що для вас найважче у цьому бізнесі?
Люди поки що не розуміють, наскільки це екологічно — мати пластикові меблі. Існує стереотип щодо пластикових меблів. Люди не розуміють, що пластик буває різний. Якщо взяти ПВХ, то він складно переробляється, а коли горить, то дуже токсичний і небезпечний. Такі меблі не мають стояти в будинках. Також його роблять дуже тонким, щоб зекономити, і виглядає все це стандартно.
Наші вироби унікальні, кожен зних — як мистецтво. Нині ми виробляємо такі декори, які замінюють природні матеріали. Робимо мармурові панелі, панелі під граніт, онікс, і все воно виглядає так само, як природне, але без використання природних матеріалів.
Україна може стати країною без сміття
Є для вас країна-ідеал у переробці?
У Сінгапурі взагалі немає сміття. Вони 80% переробляють, інші 20% йдуть на опалення та отримання електроенергії. У них це поставлено на таку систему, що вони навіть закуповують сміття в інших країнах. Це кругова економіка.
Якщо говорити за Нідерланди, то там з пластику роблять дороги. І ці дороги йдуть з підігрівом, вони сегментовані. Якщо треба щось полагодити, то цей сегмент легко знімається і потім повертається. Не треба постійно використовувати нові матеріали.
В Японії також система на якомусь магічному рівні, взагалі немає сміття. Вони з пластику роблять навіть тканину. Так з 60 пляшок для води робиться пуховик.
Як ви вважаєте, Україна досягне такого ж рівня? Іі що для цього потрібно?
Я гадаю, що так. Тому що люди, які повертаються з країн Євросоюзу, привозять сюди нові звички, це дуже імпонує і радує. Вони впроваджують ці звички тут. Єдине, у людей має бути підтримка з боку держави. В цілому Україна зробила вже дуже багато кроків. Ми навіть рухаємося швидше, ніж деякі країни Заходу.