Український борщ у 2022 році визнали об'єктом нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Але українці прагнуть і далі просувати його на міжнародної арені. Так, українка Лілія Почкун почала продавати борщ у старому англійському університетському місті Кембридж і мріє про світову мапу борщу під брендом BorschToGO.
Скільки треба продати борщу, щоб відбудувати Маріуполь
Як взагалі виникла ідея годувати британців борщем?
Коли почалася війна ми з моїм молодшим сином вже були в Англії, де він мав вчитися в школі. Коли ми зрозуміли, що не можемо повернутися, у квітні 2022 року приїхали в Кембридж. Я знала це місто, бо вивчала там англійську. Поруч з нами опинилися біженці з Маріуполя. Це була родина: мама, дві дорослі доньки, троє онуків. У них зруйнували всі три оселі. Після знайомства з ними з’явилася ідея почати продавати борщ по всьому світу задля допомоги відбудові Маріуполя. Бо те, що ми бачимо по телевізору, ми не сприймаємо так, як реальну трагедією конкретної людини поруч з тобою. Бо ти розумієш, що навіть коли закінчиться війна, їм немає куди повертатися. І це зовсім інша історія.
Лілія Почкун — засновниця проекту BorschToGO | Джерело: Лілія Почкун
Я в Маріуполі ніколи не була. Але з'ясувала, що 80% цього міста зруйновано і для пів мільйона його мешканців доведеться відбудувати житло. А я була девелопером і знаю вартість будівництва.
Я порахувала: якщо будувати по 20 кв. м на людину, потрібно $6-7 млрд. У мене відбувся такий квантовий стрибок у свідомості. Оскільки багато чого не враховувалось, земля та інше, я округлила до $10 млрд. І це тільки Маріуполь і тільки житло. І тоді я ці мільярди перевела в порції борщу, враховуючи, що борщ коштує приблизно $5. Вийшло, що потрібно відкрити 35 тис. точок на землі, щоб кожна продавала по 50 порцій борщу в день, щоб за 3 роки отримати ці $10 млрд.
Тобто ви почали продавати борщ, щоб відбудувати Маріуполь?
Це була мрія, вона відрізняється від плану тим, що вона не має меж. Але як це зробити, хто буде це їсти, якщо люди не знають, що таке борщ? Тому ми відкрили маленьке бістро в парку в Кембриджі. Це місто студентів, тут дуже багато різних національностей. І я зрозуміла, що ми не можемо наш класичний борщ нав’язати всьому світу, а маємо адаптуватися під різні смаки та традиції. Є народи, які взагалі не їдять супи, або їдять їх сезонно. Ми взяли приміщення в парку і не збагнули, що воно сезонне. Виявилося, що там фактично можна працювати тільки в теплий період — з травня по жовтень, тоді як супи британці їдять у холодну пору. Вийшло, що є сезон, коли ми відкриті, а є сезон, коли місцеві їдять супи, і вони не співпадають. Але наші борщі все ж таки їдять. Насамперед завдяки тому, що люди хочуть підтримати Україну.
Вам вдалося підсадити британців на борщ?
Борщі подобаються, я точно знаю. У рестораторів є такий лайфхак. На якій би мові ви не розмовляли, якщо вам страва подобається, у вас виходить такий звук «ммммм». І в 95% ми чули це «ммммм». Ми пропонуємо спочатку спробувати маленькі порції на пару ложок і ми пригощаємо. Наш борщ адаптований, він веганський і готується дуже швидко, десь 15-20 хвилин. Замість картоплі ми кладемо сочевицю, що дає такий саме навар, але з більшим вмістом протеїну.
BorschToGO пропонує адаптовану страву | Джерело: Лілія Почкун
Як почати продавати борщ у Британії і поширити його світом
Важко було відкрити свій бізнес за кордоном?
Я дуже хотіла бути причетною до Кембриджського університету, хотіла там викладати. Але сталася нагода потрапити туди з борщем. В університеті є програма акселерації — коли ти приходиш зі своєю мрією, а її шляхом навчання, коучинга та менторства допомагають оформити як бізнес і презентувати інвесторам. Спочатку ми потрапили на пре-акселератор, де твої ідеї тестують. Бо мрія може або здутися мов кулька, або напроти — розгорітися у щось дуже глобальне і велике. Якщо ідея розгорається, переводять на акселерацію. Ми пройшли всі етапи.
Але ви не зупинилися на одному бістро?
Я розумію, що 35 тис. точок на Землі — це дуже багато, людина фізично не може укласти 35 тис. контрактів і навчити всіх готувати борщ. Але все, що не може зробити людина, здатен зробити штучний інтелект. Зараз ми готуємось до американського акселератора, ми хочемо туди прийти і створити платформу, в основі якої буде ШІ і яка об’єднає усіх рестораторів. Ресторатори отримують наліпку і будуть варити і продавати борщі самі, збираючи кошти на відбудову України. Не треба будувати нові точки, ми хочемо залучити ті, що є.
Борщ може створити особисту мапу світу | Джерело: Лілія Почкун
І по всьому світу буде різний борщ?
Так, він має бути адаптованим. Вийде така світова мапа борщу. В Японії один смак, в Італії інший, в Америці також.
Скільки коштів вам потрібно для створення такої платформи?
Така платформа коштує біля $50 млн. Це здається дуже багато, але це лише 1,5% від тих $10 млрд, які потрібні.
Мрія Лілії Почкун — створити платформу для об'єднання рестораторів | Джерело: Лілія Почкун
Як підприємницький дух відрізняє українців від британців
Щоб ви порадили тим українцям, хто також хоче відкрити бізнес за кордоном?
Насамперед — це вірити, що все можливо. В таких країнах, як Велика Британія, дуже підтримують підприємців, можна отримати гранти, презентувати проєкт перед інвесторами.
Може є якийсь конкретні приклади, як українцям заробити за кордоном?
Саме просте, що може зробити українська жінка, — стати амбасадоркою борщу. Зараз наші жінки, як перлинки, розсипані по всьому світові. У нас є особлива роль — давати добро і любов там, де цього не вистачає. Ми багато років накопичували олію в наших лампадках, і зараз прийшов час це тепло віддавати. Ми проводимо кулінарні майстер-класи, і жінка, де б вона не була, може стартувати з таких майстер-класів. Це дуже просто зробити, бо не потребує ніяких капіталовкладень. Просто купуєш продукти, знаходиш приміщення, а зараз багато українських центрів, і вчиш там іноземців готувати борщ. Такі майстер-класи в Британії можна продавати за 40 фунтів. Якщо 10 людей прийде, через дві години вже 400 фунтів у кишені. Це може стати гарною альтернативою прибиранню.
