Равлики не входять до типового меню українців, і справа не лише в традиціях, а й у ціні: одна порція стоїть як стейк. Проте Україна добре підходить для створення равликових ферм, а цей продукт має попит в багатьох країнах. Антон Авраменко, власник ферми Maxi Snail, розповів 
про підводні камені такого бізнесу.
Шлях із ІТ до ферми
З чого почався ваш шлях до равликового бізнесу?
Все почалося у 2018 році. На той час я займався IT, у мене була віддалена робота та дуже хороша зарплата. Але мені було важко психологічно. Здавалося, що я живу без якоїсь великої мети і не роблю нічого корисного. Я не розумів, як мені позбутися цього дискомфорту.
На маленькому равлику можна багато заробити. Джерело: Maxi Snail
Випадково натрапив на оголошення про продаж живих равликів. Там було написано, що компанія допомагає із запуском ферми, вирощуванням та експортом. До цього я був в Іспанії і бачив, що там дуже багато равликів їдять. У мене в голові все зійшлося.
Скільки ви вклали грошей на початку шляху?
Я вирішив зайти одразу на всі гроші, продав машину, мотоцикл, накопичив бюджет близько 50 тис. євро. Я був, по суті, інвестором. У мене був партнер зі знанням справи щодо вирощування равлика, і ми на його території, це було близько двох гектарів, запустили серйозне виробництво.
Чи важко було змінити ноутбук на ферму?
Я людина, що не пов'язана із землею і з агро, тому перші два роки навчався і вбирав усе, дізнавався, як це все працює. У мої 22 на той момент роки я почав уперше фізично працювати.
Ми запустилися, але перші два сезони були дуже збитковими, ми зробили низку помилок. Виявилося, що люди, з якими я працював, уміють вирощувати равлика у малих обсягах, але не у великих. Я зрозумів, що опинився в заручниках: я один не можу це все потягнути, а мої партнери не готові морально і фізично. У результаті ми поділили ферму, попрощалися, і я переїхав на іншу ділянку на Київщині. А на керівну посаду поставив свою маму, бо я їй вірю, розумію її логіку, вона передбачувана.
Після рішення вести бізнес самостійно полегшало?
Ми стикнулися із ще однією проблемою. Виявилося, що продати той обсяг, який ми виростили, неможливо за гарантіями, які нам озвучили. Навіть якби у нас все вийшло з самого початку, ми все одно не отримали б грошей. Ми побачили величезну мильну бульбашку, яку люди роздмухали, щоб продавати равлика, якого вони не змогли експортувати.
У Китаї років 20 тому була така сама історія з мурашиними фермами. Це така піраміда: ти щось вирощуєш і продаєш іншим, щоби вони теж вирощували.
В Україні ситуація з равликами виявилася така ж сама, це була пастка для збагачення. Але я розумів, що ринок існує, я був в Іспанії і все бачив.
Мандрівка з України до Іспанії
Як вам вдалося знайти ринок збуту?
2020 року я відкрив компанію в Іспанії. Жив там приблизно рік, вивчав іспанську, спілкувався з людьми, заводив нові зв'язки, а по суті займався пошуком ринку збуту. І знайшов його, я його створив, навіть організовував там невеликий склад. За дуже короткий проміжок часу отримав ліцензію, щоб імпортувати равлика.
Україна не є частиною Євросоюзу і потрібна окрема процедура із сильним бюрократичним відтінком. Я все підготував і привіз першу партію равлика — ще до ковіду. У результаті ми стали першими, хто зміг офіційно експортувати равлика з України до Євросоюзу. По суті, я зробив маленький прокольчик у цьому міхурі, і повітря почало виходити. Згодом до нас почали звертатися люди, які вже мають ферми. Вони здають нам равлика, я його правильно готую, експортую та заробляю на різниці.
Ковід сильно вдарив по вас?
Так, ми не могли вивозити весь наш об'єм, тому що ресторани та все інше було закрито. Через ковід десь 10 тонн равлика в Іспанії просто згнили. Ми знову втратили гроші, все пішло в незрозумілу заморозку. Це все супроводжувалося стресом та розумінням, що ти взагалі не контролюєш ситуацію, але при цьому тобі потрібно щось робити і не здаватися.
Через ковід ми втратили 10 тонн равлика. Джерело: Maxi Snail
Можу сказати, що в той момент із юнака я став чоловіком. Я вирішив, що продовжуватиму, і ми не зупиняли процес. Про це я говорив тим, хто з нами тоді працював. Річ у тому, що за місяць равлика не виростити, його потрібно заздалегідь висаджувати, він росте пів року. Я сподівався, що пандемія незабаром закінчиться, і ми зможемо знову бути на коні. Так і вийшло.
У 2021-му ми отримали врожай і в той час вже почали знімати обмеження, до кінця року ми створили повноцінний експорт.
Ваш равлик використовують не тільки з гастрономічною метою?
Коли почався ковід, я жив у Азії, ми з дружиною переїхали до Індонезії. Ми розуміли, що равлик просто помре і треба з нього хоч щось отримати. З'ясували, що велику цінність має його слиз. Равлик залишається живим, але за допомогою спеціальної технології цей слиз добувають, а потім висушують, отримуючи муцин, який використовують у медицині та косметології. Муцин славиться тим, що допомагає загоєнню ран. Процес генерації клітин настільки прискорюється, що рани, які самі по собі гояться два тижні, за допомогою муцину гояться чотири дні. В американській армії на основі муцину є спеціальні медикаменти.
Від ковіду до війни — новий іспит для ферми
Ковід ви пережили, але тут прийшов новий виклик. Як ви справляєтеся зараз, під час великої війни?
До 2022 року ми запустили експорт та косметику. Я кайфую на Балі, життя вдалося. Але тут настала повномасштабна війна. Наша ферма на Київщині потрапила під окупацію. І я плюю на свою технологію, в якій кажу, що потрібно запускатися на початку березня, і запускаюся в середині квітня, на півтора місяця пізніше, ніж потрібно. Це дуже ризикова операція, бо ти вкладаєш гроші, але перебуваєш у програшній позиції, у тебе менше часу, щоб ікру зібрати, висипати равлика на полі. Залишається лише сподіватися, що він встигне вирости до кінця вересня.
На той момент я мав десь 30 партнерів, половина з яких відпала: у когось не було фінансової можливості, чиїсь ферми опинилися під окупацією. Тут ще почалися проблеми з електрикою. У нас по Україні спеціальні холодильники у складських приміщеннях із певною кліматичною установкою, які тримають температуру +5 градусів та низьку вологість. Якщо вологість висока, равлик починає вмирати, а ти втрачаєш весь урожай. Для цього обладнання неможливо запустити генератори або сонячні станції, воно дуже потужне і потребує звичайної електрики. У результаті ми втратили 20-30% равлика і свого, і партнерів. Але наприкінці 2022 року змогли зробити повторний експорт.
Зараз у ферми Maxi Snail близько 30 партнерів. Джерело: Maxi Snail
Зараз ви почуваєтеся впевнено?
Так, у 2023-2024 роках у нас пішов прорив за кількістю партнерів. До нас почало приєднуватись багато великих фермерів, у яких по 3-5 тис. гектарів землі. Багато людей приходять із ІТ, які не живуть в Україні, але хочуть започаткувати тут бізнес. Ще одна група людей – це військові, які накопичили гроші та думають, куди їх вкласти.
Як такий бізнес позначається на психіці?
Це така медитативна робота: равлики не кричать, не смердять, просто собі ростуть. Як виявилося, для людей, які пережили страшні речі, це добрий спосіб і відпочити, і заробити грошей. Сама структура бізнесу є приємною.
Хто завгодно може стати вашим партнером?
Наразі ми дуже ретельно підходимо до пошуку нових партнерів. Раніше ми бездумно підходили до цього питання, нам треба було набрати масу для експорту. Ми заплющували очі на те, яка людина, як вона з нами спілкується. Зараз до нас приходять у тому числі через сарафанне радіо, і з такими людьми набагато приємніше працювати.
Я говорю прямо: тобі потрібно стільки часу, тобі потрібно буде стільки людей, щоб досягти такого результату. Зараз багатьох я просто збриваю, бо який сенс мені вкладатися своїм досвідом у людей, які це просто не оцінять?
Ми вкладаємося в інфраструктуру, щоб спростити наші внутрішні процеси. Купили фуру, яка привозить фермам все необхідне і вона ж забиратиме равлика, більше ми не залежимо від найму транспорту. Зараз на рік експортуємо близько 300-350 тонн – це і наші равлики, і равлики партнерів.
Равликова ферма екологічніше класичної
Україна за погодними умовами все ж таки не Іспанія. Як ви адаптувалися кліматично?
За погодними умовами для вирощування равлика підходить вся Україна, але є певні адаптації за технологією: десь поливу більше даємо, десь менше корму даємо, щоб вони не переїдали і були активнішими. По суті, вся Україна підходить, але у різних частинах є невеликі зміни.
Зараз багато екоактивістів виступають проти ферм, тому що вони сильно шкодять довкіллю. Як сильно вирощування равликів впливає на екологію?
Якийсь час я думав, наскільки коректно займатися таким бізнесом. Я розумію, що равлики відчувають якийсь біль, коли їх варять, але це молюски, якими мільйони років харчувалися всі, кому не ліньки. Це не можна порівнювати із якимось класичним сільським бізнесом, де експлуатують тварин.
Равликова ферма екологічніше за класичну. Джерело: Maxi Snail
До того ж 99% м'яса, яке є в Україні, обколото антибіотиками. У равликів такого немає, їм не можна прискорити зростання, це найчистіший продукт, який у Європі зараз набирає популярності як альтернатива м'ясу. Є цілі рухи, де люди переходять на молюсків. Це найчистіше джерело протеїну для здорового харчування.
Крім того, така ферма екологічніша. Щоб виростити 1 кг равлика, потрібно 1,5 літра води, а щоб отримати 1 кг яловичини, корові потрібно 500 літрів. Корова займає багато місця, вона величезна, а люди їдять лише 40% її обсягу. Плюс під час забою кров корови з усіма антибіотиками та препаратами, якими її накачують, забруднюють усе місце, де це відбувається. Хоч я вирощую щось живе, але це набагато краще для екології. Я економлю ресурси Землі в плані води, і равлик не забруднює її жодним чином.
