Анастасія Хижняк — власниця магазину «М’ясний», що розташований у місті Снігурівка на Миколаївщині. Місто було в окупації з березня по листопад 2022 року. Анастасія розповіла 
, у чому складність роботи на деокупованих територіях і з чим доводиться стикатися її магазину щодня.
Бізнес створювався задля закриття особистих потреб
Чому ви вирішили відкрити м’ясний магазин?
У чоловіка був бізнес у Херсонській області. На момент початку великої війни ми з нього «витягнули» все, що могли, і у нас фактично залишилося тисячі дві доларів. Чоловік вирішив придбати м’ясо в Одесі просто для того, щоб займатися хоча б чимось. Але в Одесі наш бізнес не пішов.
Власниця магазину Анастасія Хижняк. Джерело: М'ясний
Ми самі родом з Миколаївської області, тому вирішили поїхати туди на свята і спробувати побудувати бізнес там. Тоді минуло близько місяця після деокупації Снігурівки. Насправді ми просто закривали особисті потреби, не мали якогось покликання. Але у місцевих був запит на послугу: там не було де придбати свіже м’ясо після 12 години дня, і то лише в окремі дні.
Більшу частину капіталу ми вкладали із зарплат, кредиток, брали в борг. Певний час у нас були лише холодильник та дві вітрини, навіть на касову зону не було грошей.
Магазин у нас досі в оренді. Але обладнання, асортименту, пропозицій вже стало набагато більше. Більший обіг і більше покупців.
Як у вас з постачальниками, стабільно?
Постачальникам було надзвичайно складно, тому що місто віддалене від центру, до того ж це деокупована територія. Ніхто не хотів везти туди товар, бо щоб щось привезти, потрібно багато закласти у логістику. Саме тому у нас ціни значно вищі, ніж у великих містах, наприклад, у Миколаєві чи Одесі.
Але ми знайшли постачальника, він у нас один. Зараз до нас що три дні приїжджає товар, і щовечора перед цим у мене починається квест. Я з’ясовую, хто везе, скільки буде товару, якими блокпостами їдуть. Їх часто затримують у Херсоні, а ще вони постійно їздять під дронами. Через ці складнощі трапляються перебої з поставками, це ускладнює ведення бізнесу, призупиняє продажі.
Нині проблема стоїть не так гостро, але залишається.
Навіть у деокупованому регіоні конкуренція велика
Як у вас з конкурентами? Є супермаркети або великі торговельні точки?
Натепер все вже достатньо відновилося. Там є і АТБ, і «Копілка» — мережа, що поширена у південному і східному регіонах. Існує багато магазинів, тому конкуренція велика. Майже кожен з них пропонує м’ясну продукцію. Був період, коли у нас істотно впали продажі, але я розуміла, що це природний процес. Далі завдяки якості працювало сарафанне радіо, ми намагаємося тримати марку.
Ви продаєте лише неперероблене м’ясо?
У нас в асортименті — м’ясо, до м’яса, для м’яса, для приготування м’яса. Також ми пропонуємо вже готове м’ясо, м’ясну продукцію та м’ясні напівфабрикати. Беремо якістю. Спочатку була недовіра. Ми це також пройшли, адже коли даєш якість, люди повертаються. У нас напівфабрикати — додаткова послуга. Ми не дотримуємося політики маринувати те, що не продалося.
Але самі ви мешкаєте в Одесі, там також служить ваш чоловік. Не бажаєте перенести бізнес саме туди?
Тут інша конкуренція, інша точка входу. Можна продублювати цей бізнес, але не перенести. До того ж військовослужбовці сьогодні тут, а завтра їх перевели — ми ж з бізнесом не поїдемо знову.
Чоловік допомагає?
Так. Він у нас і голова, і ноги. Рішення ми приймаємо разом. Але він задіяний в усіх інтелектуальних процесах. А левову частку операційки веду я. Він може працівникам зателефонувати, овочі закупити, але це все на телефоні. Їду на оптовий я, соуси роблю я — все я.
Як впливають постійні відключення світла?
Коли ми відкривалися, це був деокупований регіон, тому світло не вимикали. На той момент люди там рік жили без світла взагалі. Минулого літа ми так і працювали: світло не вимикали, навіть коли були блекаути.
Але ж не так страшно зимою, коли немає світла декілька годин, як влітку, коли 40 градусів спека, а в тебе свіже м’ясо. Тому незабаром ми все ж таки придбали генератор, який нам дорого коштував. Також варто зазначити, що, коли відбуваються глобальні відключення, то і продажі падають, тому що люди не беруть додому багато м’яса, лише на один раз.
У вас є вихідні?
Ми працюємо без вихідних. Цим ми відрізняємося від конкурентів, серед яких є ще м’ясний павільйон, тобто класичний базар, але він працює в певні дні тижня і до 12-13 години. Ми працюємо аж до 18-ї і закриваємо попит.
Ви продаєте лише свіже м’ясо чи заморожене також?
Ми продаємо лише свіже, із замороженого може бути лише корм для тварин, те, що не вимагає такої досконалості.
Оптимізація — це нескінченний процес
Який відсоток продукції у вас іде на смітник?
Якщо чесно, то не дуже великий. По-перше, система продажів добре налаштована. По-друге, у нас є переробка. Якщо ми розуміємо, що товар приїхав учора і сьогодні ми його не продали, то ми його або смажимо, або переробляємо, або готуємо напівфабрикати. Для вторинної переробки м’яса це не критичний термін, все ок. Але як свіже я його продавати вже не буду.
Після деокупації в місті багато проблем для бізнесу. Джерело: М'ясний
Намагаємося все оптимізувати. Коли починали, мінімальне замовлення було 400 кг. Ми не могли стільки продати, коли відкривалися, просто людей не було. Найдорожче коштує філе, але я знайшла кістки за 15 грн. Замовляю 50 кг кісток. Продали 20 кг, 30 викинули. Але я викидаю не філе за 150 грн, а кістки за 15. Я як той вуж на сковорідці. Стоїть завдання вижити, вистояти, і ти починаєш ці всі ходи придумувати.
Які види м’яса у вас є?
Лише свинина та курятина. Але під замовлення ми возимо яловичину. У мене є клієнти, які телефонують і замовляють раз на два тижні м’яса на 10 тис. Також я працюю з благодійними фондами. Тут працює дуже багато гуманітарних місій. Їх годують певні структури і вони у мене офіційно закуповуються, тому що ми повністю в білу працюємо, і їх це влаштовує. Вони не можуть піти на ринок, тому що там їм ніхто не дасть фіскальний чек. До нас вони приходять або за попереднім замовленням, або обирають за фактом те, що є.
В деокупованому місті велика проблема з набором штату
Плануєте розширятися?
Це болюча тема. Основна проблема у нас зі штатом. Більша частина, як-от бухгалтерія, замовлення — на мені. Лише продавці наймані, і зараз у мене немає другого продавця. Немає кадрів, багато за кордоном, на багатьох вплинула гуманітарка: люди не готові працювати, вони вже звикли до соціальних виплат. В деокупованому регіоні багато соціальних проблем, які заважають працювати.
В магазині пропонують лише два види м'яса: курятина та свинина. Джерело: М'ясний
Розширятися начебто і плануємо, але дуже багато нюансів. Треба обирати: або ти розширюєш площу, асортимент та витрати, або оптимізуєш те, що є на цей час.
Я виграла $1 тис. гранту на власну справу. Раніше ми все м’ясо обробляли вручну: відкривали магазин з кухонною м’ясорубкою, на більше не було грошей. На грант ми придбали обладнання, бо раніше 50 кг ковбаси чоловік змішував руками і щоразу сильно сварився на мене. Це я говорю про оптимізацію.
Зараз розуміємо, що нам не вистачає складських приміщень та іншого. Тому думаємо або відкривати другий філіал, або розширяти цей магазин. Думаємо, чи не перенести виробництво до Миколаєва або до Одеси.
Багато у вас перевірок?
Слава богу, не заважали. На початку в нас було дві перевірки, і вони мали більше рекомендаційний характер. І я дуже вдячна за це, бо ми відкривалися без жодного досвіду та знань. Навіть не знали, що треба подати заяву на реєстрацію якоїсь потужності. Ми інтуїтивно відкривалися, мали робити щось для того, щоб забезпечити себе роботою та мінімальними доходами.
Що б ви порадили людині, яка хоче розпочати бізнес на деокупованих територіях?
По-перше, потрібно займатися тим, що тобі близько, що тобі подобається. Я відверто скажу: для нас це була зовсім чужа ніша. Ні я, ні чоловік абсолютно в цьому не були обізнані. Ми просто закривали потребу. Щось робили інтуїтивно, десь гуглили, десь ішли в схожі за напрямом магазини і дивилися нюанси — що подобається, а що ні, аналізували, вдосконалювали.
Як ви потрапили до програми «Регіональне відновлення» за підтримки уряду Великої Британі, та що вона вам дала?
Знайшла інформацію на сайті проєкту та подала заявку до участі в Регіональній бізнес-акселераційній програмі. Насамперед я отримала впевненість. Раніше я була переконана, що бізнес має бути соціальним, з залученням ветеранів тощо. Але я для себе вивела таку формулу: гроші ми заробляємо, і це дає можливість залучити їх, інвестувати, зробити те, що ти хочеш. Тобто ти просто маєш ресурс грошовий і потім вкладаєш його куди хочеш.
Я не могла в ніяку нішу заходити, тому що бізнес заради грошей мені не цікавий. Я маю нести світло, надію, вирішувати соціальні проблеми. А потім я просто зрозуміла, що будучи в бізнесі, ти просто маєш дохід і вже можеш собі дозволити допомогти ветерану або побудувати школу. Все залежить від масштабу. Це перше, що мені дала навчальна програма. Друге, це знайомства. Це теж гарний результат. Я навіть не розраховувала на перемогу, для мене було важливо зі всіма перезнайомитися.
Читайте також
