Український Центр економічної стратегії (ЦЕС) підготував оперативну оцінку стану української економіки в умовах війни. В рамках дослідження, зокрема, проаналізовано ситуацію на валютному і банківському ринках України.
Незважаючи на війну гривня знецінилась незначно завдяки блискавичній реакції Національного банку України. Офіційний обмінний курс одразу після вторгнення було зафіксовано на рівні 29,25 UAH/USD, а негайна заборона на операції в іноземних валютах послабила тиск на гривню. Курс чорного готівкового ринку на початок квітня становив 31-33 UAH/USD, в межах 10% від офіційного.
Реакція Національного банку на підвищені ризики відтоку валюти та капіталу була швидкою. НБУ блискуче виконав свою роботу, і навіть у розпал війни українська банківська система продовжує працювати.
24 лютого НБУ вирішив відкликати ліцензію у російських державних банків – два банки (дочірні компанії російського Сбєрбанку та Внєшекономбанку) були закриті. Інші банки, які належать російським фізичним особам (Альфа-Банк, Форвард Банк, ПІН Банк), чекають рішення щодо своєї долі. Можливі сценарії – від тимчасової зміни керівництва до націоналізації банків.
НБУ також заморозив усі операції з державним боргом, за винятком операцій Мінфіну та НБУ та деяких інших операцій.
Усі транскордонні платежі, включно з імпортом та дивідендами, були заборонені, за винятком державних та тих, на які отримано спеціальний дозвіл.
Офіційний курс був встановлений на рівні 29,25 UAH/USD відповідно до нової тимчасової нормативної бази воєнного часу. Разом із суворим контролем операцій за поточним рахунком, рахунком капіталу та своєчасними валютними інтервенціями це дозволило обмежити паніку на готівковому ринку.
Станом на 7 квітня курс долара на чорному готівковому ринку був лише приблизно на 10% вищий за офіційний. Українські мігранти за кордоном можуть платити та знімати готівку з деякими обмеженнями, але за офіційним курсом. Валютні резерви НБУ у березні навіть трохи зросли — з $27,6 млрд до $28,1 млрд.
Зняття готівки на суми понад 100 тис. грн та будь-яке зняття готівки в іноземній валюті було негайно обмежено. Останнє було пом’якшено спочатку 1 березня, коли було дозволено щоденне зняття еквіваленту 30 тис. грн (близько $1000), а потім 21 березня, коли ліміт було збільшено до 100 тис. грн, оскільки паніка стихла і приплив іноземної допомоги підтримував гривню. Також нещодавно Верховна Рада проголосувала за повну гарантію всіх депозитів фізичних осіб в Україні, у тому числі тих, які перевищували ліміт у 200 тис. грн, щоб збільшити ліквідність банківської системи.
Для підтримки ліквідності українських банків НБУ відкрив безлімітні бланкові кредити рефінансування. З 24 лютого по 7 квітня таких кредитів було видано на 137 млрд грн. Банківські безготівкові операції не були обмежені, а НБУ разом з українськими банками зумів попередити паніку та зберегти роботу системи електронних платежів.
Коли іноземні операції банків та операції із пов’язаними сторонами були суворо обмежені, пруденційні нормативи та норми звітності були різко пом’якшені. Щоб система працювала, НБУ прибрав санкції за порушення вимог до капіталу, нормативів ліквідності та кредитного ризику, обмежень валютної позиції та звітності. У той же час ці порушення мають бути пояснені, а плани стійкості та відновлення мають бути надані НБУ протягом 14 робочих днів. Усі заходи щодо макропруденційного регулювання, включаючи оцінку стабільності банків та управління резервами, були відкладені до кінця війни.
Після війни проблеми банківського сектору стануть одними з ключових перепон для відновлення економіки, а також викликом для юридичного оформлення збитків. Фізичні особи та компанії, які втратили свої активи, і банки, які втратили заставу, повинні мати можливість звертатися з позовами до агресора, замість того, щоб вирішувати питання всередині країни, і це має відбуватися в контрольованому та підтримуваному урядом порядку.
Текст підготовлено на основі дослідження
Центру економічної стратегії
«Економіка України під час війни: оперативна оцінка, квітень 2022»
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
