Судячи з кількості різномастих шрамів на тестовому Jeep Avenger, всі, хто мав до нього доступ, шукали відповідь на одне питання – то все ж таки Jeep чи не Jeep? Тож я відповім на нього відразу. Звісно, якщо б раптом так сталося, що Avenger став родоначальником цілого класу авто, то під словом «джип» ми тоді розуміли б зовсім не те, що зараз. Але з іншого боку, якщо підходити з такими суворими мірками, то в сучасному модельному ряду Jeep питань не буде хіба що до Wrangler. Якщо ж брати більш широке трактування вже народного терміну, то моя відповідь все одно – ні. Не джип. Джипік.
Написаному вірити
Це перший Jeep від Stellantis (об'єднання PSA та FCA), але виробник зробив усе, щоб довести, що це саме Jeep. Не в сенсі суперпросунутого повного приводу, ні. Я намагався порахувати, скільки разів у цьому авто (чи на цьому авто) зустрічається напис Jeep, але на другому десятку збився і кинув те заняття. Багато. Плюс є відкриті натяки – як то стилізована емблема Jeep на дисках, чи трошки приховані – типу хлопчика з телескопом на лобовому склі. Навіть беруть сумніви: якщо ви так відчайдушно підкреслюєте, що це Jeep – явно щось не те.
Ну то звісно не те! Поки що – тільки передній привід, маленький 1,2-літровий мотор, гібридна установка (це ще пів біди, є ж і повністю електричний Avenger), виробництво французького (і віднедавна трохи італійського) концерну в Польщі, ім’я взагалі від седану Dodge, де ж тут Jeep? Що значить де: ось тут вам написано двадцять разів – Jeep. Але ось який нюанс. На Opel може бути написано один раз, що то Opel – а прибери логотип, то спробуй ще вгадати, що то за бренд. Тут можна прибрати всі до одного написи, запитай будь-якого пацана на вулиці, і він скаже – Jeep. Так, легендарна решітка тут фальшива, повітрозабірника немає, чистий декор. То й що – виглядає ж класно. Та справа не тільки в ній. В цілому щодо екстер’єру до Avenger взагалі не може бути жодних питань – виглядає він просто класно. Такий собі справжній джипік.
Тут не буду витрачати час на опис, достатньо фото – дуже стильний і оригінальний автомобіль, який, попри свої розміри, виглядає серйозно та рішуче, хоча й не без краплі грайливості. Імпонує такий важенький низ, відносно великі колеса і вміло заретушований верх – щось середнє між спортивним купе та задиракою позашляховиком. Низ кузова надійно закритий пластиковим захистом, кути в’їзду-виїзду мінімальні, тобто виробник розумів, що якщо машину назвати Jeep – власник таки попхається на ній в якісь хащі. Тому завбачливо підняв кузов над дорогою аж на 197 мм. Правда, в останній момент десь у когось здали нерви і по низу обох бамперів з’явились пластикові вставки «під алюміній» – симпатично, але до бордюрів під’їжджати вже страшніше. Не кажучи вже про каміння на дні гірської річки.
Гра в хованки
Коротше, за дизайн Jeep Avenger – оцінка відмінно, та відносно нього ні в кого питань і не виникало ще з перших ескізів, що потрапили в мережу. Щодо салону – були. І головне ось яке – а чого це у авто за 28 тис. доларів усі пластики – жорсткі? Можна подумати, ви тільки те й робите в машині, що мацаєте пластик – м’якеньке чи ні. У мене тут навпаки жодних питань не виникає. Так, на київський бруківці воно трошки поскрипує, але не смертельно, виглядає цей пластик цілком пристойно, а чого він жорсткий – ну, можливо, як данина історії, коли Jeep можна було мити зі шлангу включно з салоном.
А скоріше – як продовження спільної історії Jeep та Fiat – італійці не соромилися використовувати жорсткі пластики у своїх культових моделях і нікому від того гірше не стало. До речі, про Італію – у Jeep Avenger салон дуже схожий на Fiat 600, тільки в останньому з акцентом на сучасний техно-мінімалізм, а в Avenger – більше усіляких ніш та карманів, як і має бути в авто для пригод. Щодо їхньої кількості скажу так: я якось машинально сунув ключ від авто в одну з ніш і потім на пошуки того клятого ключа у мене пішло хвилин зо двадцять.
До речі, ще довше я шукав кнопку включення підігріву сидінь. І – не знайшов. Немає. Навіть кнопка включення масажу – є, а от підігрів можна включити тільки з тач-пад дисплея. Благо, його можна налаштувати так, щоб ця функція була доступною хоч на першому екрані. І це добре, бо в Jeep Avenger дуже гарна пам’ять. Якщо у вас був звечора включений підігрів, то буде він працювати й зранку. А ще довше я шукав активацію підігріву керма. От тут вже точно немає – виявилось, що цей пакет – підігрів сидінь, нижньої частини лобового скла та килимки в салоні – називається «Тепла зима». Ну й то правда, не холодна. Навіщо той підігрів керма.
Кнопка вперед, кнопка назад
Якщо вже мова зайшла про меню та дисплеї – тут їх два, обидва 10,25-дюймові. Скажу так: оптимальний розмір, прийнятна якість. Нічого екстраординарного, і камера не видає картинку в 4К – звичайні сучасні монітори. Рівень налаштувань – супер, можна як конструктор скласти свої варіанти в меню і для панелі приладів, і для центрального монітора, і потім гортати на панелі кнопкою на торці лівого перемикача, а на основному – просто скролом. Кількість інформації, яку можна вивести на панель приладів, задовольнить будь-кого, мене хіба трошки вивела з рівноваги схема, що відображає роботу гібридної системи – то там щось зелене намотується на колеса, то синє, то світиться мотор, то ні, чи то ДВС працює, чи електродвигун – піди розберись. Анімація класна, про що вона – хто знає. А порадувала можливість відображення підказок навігації з Android Auto на панелі приладів – це зручно, але так мало хто вміє. Отут прямо стало жалко, що немає проекційного дисплею – взагалі було б круто. Ну і так, Apple Car Play та Android Auto працюють без проводів, все чудово, є, звісно, і бездротова зарядка смартфона – трошки глибоченько в центральній ніші, але є.
Трошки незручна мені панель перемикання передач – саме так, панель з кнопками, все, забуваємо про важелі назавжди. Але це, можливо, просто моє ретроградство. Звик на якихось таких складних маневрах – паркування в тісному просторі тощо – перемикатися наосліп, а тут навряд чи вийде – треба дивитись, яку кнопку тицяєш. Проте не все так безоглядно прогресивно – крайня кнопка дозволяє перемкнутися в режим мануального керування, тоді до справи беруться пелюстки під кермом. Це вже дійсно для якихось мастодонтів.
Але є одна річ у салоні, яка мене просто вразила в саме серденько. Я давно колекціоную звуки роботи поворотників, але такого ще не чув. Описати складно, це такий біт з ударних, дуже оригінально. Кажуть, він може дисонувати з музикою (JBL якщо що) – мені не заважало. Але реально дуже сподобалося.
На задньому сидінні не розкішно, проте у мене коліна не впираються мертво в спинку сидіння попереду, типовий розмір для SUV B-класу без зайвих амбіцій. Тісненько, але в межах пристойності. Багажник теж не рекордний, 380 л, ну скажімо чесно – маленький, але є додаткова поличка, то зручно, ну а як треба – можна збільшити об’єм до 1277 л за рахунок задніх пасажирів, або тільки одного – спинки сидінь складаються у співвідношенні 2:1.
Життя вирує
Отже, до головного. Як Jeep Avenger їздить і, власне, що вміє. Як я вже згадував вище, це у нас гібридна версія, маємо звичайний бензиновий двигун об’ємом 1,2 літра і потужністю рівно 100 к.с., роботизовану коробку на 6 передач і вбудований у неї електродвигун ще на 15,6 кВт. Обертальний момент ДВС 205 Нм, але електричний мотор додає ще 55 Нм, і разом у нас виходить дуже непогана цифра – 260 Нм, для такого маленького авто дуже потужно. Але в чому буде особливість: до 100 км/год Jeep Avenger розганяється за 10,9 с – начебто повільно, проте оці електричні 55 Нм доступні фактично відразу, зі старту, часу на те, щоб розкрутити бензиновий двигун, не треба. Отже поводиться Avenger дуже жваво, такий у нього характер живчика. Дуже приємно в місті, де головне не швидкість, а підхват на малих швидкостях. Є нюанс: ця гібридна установка у Stellantis абсолютно нова, і от не знаю, чи то ще не відпрацьована злагода всіх її складових, чи може так і було задумано, але скажімо так: робота системи відчувається. Вона якась жива – ось включився ДВС, ось там щось перемкнулось на роботу обох двигунів у парі, немає такого відчуття, що працює система безшовно. Сказати, що це напружує – наче ні, просто така особливість.
Ми у своєму всесвіті
Jeep Avenger існує тільки у двох іпостасях – гібрид та електромобіль: ні тобі дизеля, ні просто бензину, хоча б літра на півтора. Значить, в пріоритеті – екологічність та економічність за досить непоганих динамічних характеристик. Як виходить? З динамікою – ок, що з витратами? За паспортом має бути 4,9-5,1 л/100 км у змішаному режимі, проте, здається, здібності «Месника» заміряли десь у іншому всесвіті Marvel. У мене в середньому вийшло 7,2-7,5, що теж непогано для зими і моєї манери водіння (активно, але без лихацтва). Якщо їздити в режимі Sport – буде трохи більше, рівно як і емоцій. В економному, або навіть і в нормальному, але з постійним контролем свого ентузіазму, виходить десь 6,3-6,5 л на 100 км, і інколи відсоток шляху на електричній тязі у місті у мене сягав 30% (а на коротких відстанях, біля 15 км, – і всі 60%). На трасі батарея не приносить стільки користі, але в режимі плюс-мінус 110 км/год (або середня швидкість 90 км/год) виходять ті ж самі 6,5 л на сотню. Як на мене, дуже приємний результат, і тут використання гібридної системи – не просто виправдане, воно оптимальне і доречне.
Здається, єдиний не зовсім зрозумілий аспект її роботи – це манера рекуперації енергії. Тут немає якогось окремого режиму рекуперації, його не можна ані включити, ані виключити. І вибір Sport чи Eco теж ні на що не впливає: щойно ви кидаєте педаль акселератора, Jeep Avenger гальмує і заряджає батарейку. На трасі не так відчувається, Avenger трохи їде накатом і стопи не вмикаються відразу, але на малих швидкостях у місті гальмується дуже активно. До цього можна звикнути, але було б краще, якби водій міг вплинути на цей процес.
Провокація режиму
Проте три згаданих режими – це ще не все. Бо – Jeep. Не можна зробити маленький кросовер і назвати його «джипом» от просто так. Вам ніхто не повірить. Тому далі в Avenger ідуть режими «Пісок», «Сніг» і «Багнюка». Так, багнюка – на невеличкому монопривідному автомобілі. Провокація? Ну, певно, в PSA не це мали на увазі, і навряд власник, раптом побачивши одночасно написи Jeep (на кермі) і «багнюка» (на панелі), відразу, забувши все на світі, рвоне в поліські болота перевіряти Jeep Avenger на міцність. Як би там не було, Jeep Avenger не заїде далі, ніж будь-який передньопривідний автомобіль з таким самим кліренсом, механікою і толковим водієм за кермом. А от з автоматом на «звичайному» авто буде складніше, бо електроніка скоріше за все не дасть вам ні вчасно втрутитися, ні зробити щось, що виходить за рамки простих алгоритмів. А тут – не тільки дасть, а й допоможе як в автоматичному, так і в мануальному режимі. Тож як не крути, а позашляхові здібності Avenger і завдяки цим алгоритмам, і дякуючи чудовій геометрії кузова, все ж таки хоч трішечки, а краще решти представників класу. Звісно, якщо не брати до уваги версії 4х4, але їх дуже небагато. Повнопривідний електричний Avenger 4xe з'явиться в Україні вже цього року, от його вже й будемо порівнювати з відповідними конкурентами.
Продовжує демонструвати свій пригодницький характер Avenger і в керуванні. Як у дорослих джипів – кермо легке аж занадто. Благо на швидкості помітно наливається зусиллям, а вже як ви вирішили змінити смугу, не включивши поворотник, – тут вже так впирається, що і двома руками не провернеш. До речі, цікаво – система утримання у смузі взагалі не вимикається як у інших після пари попереджень. Jeep пищіть і лається, але смугу тримає.
Підвіска – попереду МакФерсон, позаду напівзалежна балка – як на мій погляд, просто ідеальна. Десь я можу стримувати свої емоції щодо цього автомобіля – але тут не буду. Він не розхлябаний, не вальяжний, що в принципі очікувано від авто В-класу, але одночасно – не жорсткий, дуже комфортний і якимось чудом на розбитому асфальті, чи навіть на бездоріжжі, він примудряється скривдити більшість ям та вибоїн так, що тільки дивом дивуєшся. Просто відмінно.
Це точно Jeep
Ну і що в цьому автомобілі точно від справжнього Jeep – це, звісно, ціна. Але тут так: якщо для вас слово Jeep нічого не значить і ви не готові платити за бренд – це не ваш автомобіль, просто пошукайте щось інше. Це виключно для тих, хто досі вважає Jeep легендою. Так, як на мене, тут в генетиці більше італійського – не в техніці, скоріше в ментальності. Ну і нічого дивного: з FIAT компанія з 2009 року, а з французами – тільки з 2021-го. А в Штатах Jeep Avenger взагалі не продається – ну його, так ризикувати ім’ям. Але – джипік дуже харизматичний, з душею, автомобіль, який ви можете полюбити з першого погляду, а можете як я – підійти до нього з недовірою і дати йому шанс вас переконати. І якщо ви зараз, не піддивляючись на фото, відповісте, скільки псевдосекцій на псевдогрилі Jeep Avenger, то й ціна для вас не буде аж занадто. У нас наразі доступна тільки одна комплектація Summit за 1 189 600 грн. У нашому тестовому авто плюс до цієї цифри ще точно був пакет «Шкіряний салон», який, крім власне шкіри, пропонує ще масаж і чогось сріблясте оздоблення салону за 40 530 грн, і жовтий металік з чорним дахом за 24 320 грн. Решта все включено, навіть адаптивне дальнє світло, адаптивний же круїз-контроль з асистентом в заторах, двері багажника з електроприводом та функцією hands free, 18-дюймові легкосплавні диски тощо. Так, рівно стільки – 29 800 доларів коштує новий гібридний Qashqai у стартовому, але дуже непоганому оснащені і з автоматом, а це вже С-клас. Але ж на ньому не пише двадцять разів Jeep.
Читайте також
