Фото: Lauren Mancke / Unsplash
Цього року літо почалося з майже скасування карантину. Зазвичай влітку планують відпустку, а тут схопилися за роботу після двох з половиною місяців, проведених вдома. У журналістів усе навпаки: під час карантину роботи додалося.
Головним інфоприводом був COVID-19. The Page отримує інформацію з перших вуст. Карантин нам прокоментував Віталій Кличко. Інтерв'ю ми проводили на самому початку, коли маски носили одиниці. Уже на вході до Київської мерії я зрозуміла, що ця історія не на пару тижнів, а надовго. Нам поміряли температуру і сказали продезінфікувати руки та телефони. Тоді так ніде не робили.
У той час у Facebook обговорювали ситуацію з масками, тестами та дезінфекторами — їх катастрофічно бракувало. Обговорювали й те, що українські політики та бізнесмени змушені лікуватися в місцевих інфекційних лікарнях, адже про те, як виглядають ці медзаклади, ми всі знаємо. Вони не знали, бо лікувалися за кордоном, а тут і Австрія, і Німеччина, і Швейцарія, і Ізраїль закрили кордони. Ми зачитувалися постами засновника мережі «Медтехніка+» Олексія Давиденка і за роз'ясненнями звернулися саме до нього. Пам'ятаю, що в магазині «Медтехніка» побачила, як вони дезінфікують листи з допомогою кварцової лампи. Після інтерв'ю дістала свою й пару днів дезінфікувала квартиру.
Найнезвичайнішим став матеріал про теорії змови. П'ять найпопулярніших: COVID-19 придумали фармацевти на чолі з Біллом Гейтсом; китайці або американці, щоб перемогти один одного; «світовий уряд», щоб вбити пенсіонерів та відмовитися від готівки, і чомусь інтернет-провайдери (чому, ніхто не знав, просто людям не подобалися вежі 5G). Про найбезглуздіший фейк розповів в інтерв'ю головний санітарний лікар Віктор Ляшко — мовляв, людей спеціально заражають під час тестування. Від нього я дізналася про те, що кордони відкриють 15 червня (якщо, звісно, катастрофічно не збільшиться кількість хворих).
Залишилося чекати всього два тижні. Але я вже знаю, як ми будемо літати: жодних проводжальників, дотримання дистанції в аеропорту, документ про відсутність симптомів COVID-19, закриті Duty Free, розсаджування через крісло, ніякої їжі в літаках і обов'язкова маска під час польоту. У середині травня Сергій Ніколайчук злітав з Берліна до Ніцци та розповів про це The Page Style.
Загалом робота на карантині йшла своєю чергою. Головне, що змінилося, це місце. Редакція перемістилася в Zoom, що частково полегшило роботу, оскільки ми постійно були на зв'язку. Але й ускладнило. Щоправда, тут у журналістів усе, як у всіх: будинок став коворкінгом, на кухні та в кімнатах розмістилися мініофіси та школа. Трохи відійду від теми, але дистанційне навчання виявилося якимось Ельдорадо. Про нього так багато говорили, а насправді вийшов міф. Теоретично це можливо, але практично — лише в умовах карантину або для батьків з міцними нервами. Сім'ї, в яких є школярі, та вчителі вихід з карантину відзначали не 1 червня, а 29 травня (після віртуального останнього дзвоника).
Крім шкільної програми, на карантині я (разом з CNN, Time і Washington Post) навчилася робити маски з підручних засобів. Найкрасивіша виходила з бандани. Це було дуже доречно, оскільки одноразові маски з продажу зникли, маски пітта теж (з таким запитом гуглилися карнавальні маски з обличчям Бреда, і тоді купити можна було тільки їх).
Друге — я нарешті припинила пропускати тренування. В офлайні (в реальному житті) часто не потрапляла до клубу через роботу. В онлайні ця проблема відпала. Поки вибирала топ-5 фітнес-застосунків для рейтингу The Page, спробувала всі можливі. Точно можу сказати, що в Nike Training Club кожен знайде свій комплекс — там є все; в PUMATRAC розумний пілатес; в adidas Training можна скласти індивідуальне тренування для своїх проблемних зон; Johnson & Johnson підійде в тому разі, коли на зарядку є всього 7 хвилин.
Нарешті, я подивилася нашумілі серіали: «Месія» (не можна відірватися), «Ранкове шоу» (цікавий і про колег), «Вбиваючи Єву» (на мою думку, більше про моду, ніж детектив), «Чому жінки вбивають» (жінкам сподобається), два сезони «Молодого Папи» (другий краще не дивитися), «Справжній детектив» (краще дивитися перший з Меттью Мак-Конегі), «Всюди тліють пожежі» (цікавий, але з дивною кінцівкою і без можливого продовження).
З чим не склалося, так це з освітніми програмами. На них не залишалося ані часу, ані сил. Навіть прикро: люди «обійшли» з мистецтвознавцями всі музеї, переглянули з музикантами концерти, оперу і балет, отримали десятки дипломів. Щоправда, один сертифікат є і в мене — про проходження б'юті-курсу. Тут я не змогла пройти повз: це саме за моєю темою, а зібрані гроші йшли на допомогу лікарям.