
Фото: Jens Kreuter / Unsplash
Сповідь мандрівника з Німеччини до Франції під час карантину: жодних проводжаючих, дистанція в аеропорту, документ про відсутність симптомів COVID-19, закриті Duty Free, розсаджування через крісло, ніякої їжі в літаках і обов'язкова маска під час польоту.
Термін моїх французьких документів закінчувався. Новина про те, що запланований авіапереліт за новими документами скасовано, змусив мене захвилюватися. За французьким правилами, під час карантину документи, термін придатності яких закінчується у період з 16 березня по 15 травня, продовжили на півроку. Термін придатності моїх документів закінчувався 16 травня. На листи та дзвінки в префектурі не відповідали. І я почав пошук шляху — як мені повернутися у Францію.
Skyscanner проклав складний маршрут з двома пересадками – Берлін-Амстердам-Париж-Ніцца вартістю близько 500 євро в один кінець. Зазвичай переліт з Берліна в Ніццу і назад коштував мені не більше 100 євро в дві сторони. Дзвінок у французьке посольство в Німеччині дав інший результат: через сайт Air France можна придбати квитки на літак до Парижа, який курсує двічі на тиждень (по вівторках та четвергах), і там здійснити пересадку на авіарейс до Ніцци. Не роздумуючи, я придбав квитки. Тут хочу звернути увагу на те, що цей рейс не відображається в таких системах як Skyscanner. Такі рейси краще дивитися на сайтах авіакомпаній країни, куди ви прямуєте.
Для того щоб здійснити політ з Німеччини до Франції, необхідно роздрукувати спеціальний формуляр для переїздів і заповнити його. Суть формуляра: у вас має бути поважна причина або французькі документи, що підтверджують ваше постійне місце проживання у Франції. Також можна здійснювати переліт з робочим візитом або транзитний перетин (якщо ви іноземний громадянин).
В аеропорт я прибув до 8:00, мій виліт в Париж призначено на 9:45. Зазвичай завантажена траса була вільною і ми швидко доїхали до аеропорту. Нас зустріла тиша, порожні автобуси, що виїжджали назустріч, і порожня парковка аеропорту Тегель в Берліні. Майнула думка — може, я сплю, а це якийсь поганий сон, де я кудись лечу, коли практично весь світ на стопі.
У будівлю аеропорту можна зайти тільки при наявності квитка на авіапереліт; супроводжуючим або проводжаючим вхід сюди заборонено. Обов'язковий атрибут – захисна маска. Стійки для здачі багажу вказували лише на два авіарейси – мій до Парижу і Lufthansa до Мюнхена. До чого я буду довго звикати — це до всяких розміток, що закликають тримати дистанцію. В аеропорту Берліна ця дистанція складає 2 метри. Контролер стежить за виконанням цього правила і підходить до пасажирів, якщо вони стоять ближче.
Далі все більш-менш стандартно. Єдина відмінність: під час здавання багажу мені видали документ для самостійного заповнення, в якому я підтвердив, що у мене немає симптомів COVID-19. Цей документ необхідний після прибуття до Франції. Пройшовши в зал очікування, звернув увагу на те, що всі магазини Duty Free закриті. Працювала одна кав'ярня без можливості присісти за столик. Я взяв чай і розгубився: як його пити з маскою на обличчі? Це був ще той челендж.
Крім того, що час вильоту перенесли на 50 хвилин, сталася ще одна історія. Всі пасажири вже були на своїх місцях, капітан корабля і стюардеси чогось метушилися біля входу. Потім оголосили, що один пасажир затриманий поліцією і ми чекаємо, поки ситуація проясниться. Як я зрозумів, виникла якась розбіжність у правилах Німеччини і Франції в період пандемії, але що саме сталося, сказати не можу. Пасажиру таки дозволили здійснити політ. Тож ще не всі правила врегульовані між країнами, тут треба бути готовим до всього.
У мене перевірили тільки мій посадковий талон і те, чи співпадає ім'я на талоні з тим, що в паспорті. Всі заповнені папери у мене не запитали. Плюс ще одна година очікування, що змусило мене трохи понервувати, бо три години на пересадку в Парижі скоротилися до 45 хвилин, а хто був в аеропорту Шарль-Де-Голль, знають, який там розкид терміналів.
Пасажири в літаку сиділи за одне крісло один від одного. Тобто авіакомпанії, у середньому на 30% менше перевозять пасажирів при здійсненні кожного рейсу. В літаках не годують і не пропонують чай і каву. Рекомендую взяти щось з собою, якщо у вас довгий переліт або ви летите з пересадкою, інакше голодуватимите (як я).
У Парижі обстановка мені здалася більш розслабленою. У Франції це був тільки другий день, як послабили карантинні заходи, в той час як у Берліні подібні заходи були спочатку набагато м'якші, ніж в інших європейських столицях. Не було контролерів, рекомендована дистанція – 1 метр. Все закрито, і моя надія з'їсти хоча б круасан з кавою, залишилася в мріях до того, як прилечу до Ніцци. Формуляри, які я підготував для цієї поїздки у Францію, у мене знову ніхто не запросив і не перевірив. До речі, в Берліні не вимірювали температуру, а ось в Парижі перед посадкою в літак всіх перевірили за допомогою безконтактного градусника.
Летимо далі. Та сама повна тиша, похмурі особи в масках, під час польоту я практично не бачу стюардес, які зазвичай снують по проходу. У цей момент дуже сильно починає дратувати маска, яку я практично не знімав вже 5 годин – гумки тиснуть на вуха, важко дихати, тупий головний біль, дуже хочеться їсти, бо з ранку не було ані крихти в роті.
В Ніццу ми прибули вчасно, на паспортному контролі перевірили тільки мої французькі документи, які підтверджують проживання у Франції, формуляри та анкети так ніхто й не запитав. Можливо, перевіряють вибірково, бо я бачив, що деякі пасажири просовували у вікно прикордонникам файли з якимись паперами.
Поїздка була виснажлива, у підсумку я провів близько восьми годин з маскою на обличчі в закритих просторах і в компанії не найвеселіших людей. Це був єдиний рейс, який прийняв аеропорт в Ніцці за цілий день. До карантину в цей день планувалося відкриття Каннського кінофестивалю, і аеропорт, який зазвичай вирував красивими людьми з кіноіндустрії усього світу, був порожній. Канни зустріли мене, залитим сонячним світлом, порожніми вулицями, закритими ресторанами і свіжим морським повітрям.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора