Складні воєнні обставини змушують українців кардинально переглянути правила виховання дітей, зокрема, відмовитись від багатьох умовностей, які були важливими у мирний час.
Як пояснила у інтерв'ю The Page психолог Марина Романенко, в екстраординарних умовах і вчинки батьків мають бути такими ж.
Виховання під час війни. Три правила, які знінюють все
Перше правило під час війни — забудьте про виховання.
«Увімкнемо виховання, коли переможемо. А зараз просто будьте добрішими. Не час зупиняти чи карати дитину. У більшості випадків ми робимо це не тому, що дитині потрібно, а тому що батькам незручно перед іншими. Тому реагуємо: не бігай, не кричи, не чіпай, сядь, не галасуй. Діти і так напружені. А ми створюємо додатковий тиск і шум», — пояснила психолог.
Тому перше, чим потрібно батькам керуватися: спокійні батьки – спокійні діти.
«Усіма способами приведіть себе до ладу. Ви дорослі і маєте показати культуру. Знаю, мені прилетить: «Марино, нам також погано». Я це розумію, але хтось має взяти себе в руки. Дітям складніше бо вони від нас залежать», — додала Марина Романенко.
За словами фахівця, добрі і чуйні батьки закладають в дитині доброту і чуйність. Якщо, наприклад, мама сувора і істерична, то все, що отримує дитина, – модель, як підлаштуватися під настрій мами, тобто зробить у майбутньому дітей невпевненими. Ці діти потім роками будуть ходити до психотерапевта.
По-друге, менше зауважень. Дорослий має десять разів подумати, перш, ніж робити зауваження. Краще його не робити.
« Єдиний момент, коли це треба робити, коли щось загрожує життю і здоров’ю. Тут без жодних переговорів: треба сховище – значить сховище. Дитина грається біля дороги? Не кричатіть — просто беріть за руку і відводьте у безпечне місце. У дорослого краще вийде, якщо він це зробить в хорошому гуморі», — пояснила психолог.
Ще одна річ, яку теж не можна пропускати, — це почуття гідності. Не можна дитині дозволяти когось ображати, відповідно мають поводитися і батьки.
По-третє, не слухайте порадників, які стверджують «так не можна».
«Дехто пише: сину 5 років, але він досі спить зі мною. Так, це неправильно. Але у війну можна. Тому що так він добирає почуття «я в безпеці». Після війни будете спати в різних ліжках. Багато хто з мам каже: ми знов почали годувати грудьми, дитина краще заспокоюється, але навколо всі кричать: схаменися. Не слухайте ці коментарі: дворічній дитині простіше дати молока, ніж ви будете їй пояснювати, чому довкола неї війна», — наголосила Марина Романенко.
За її словами, головна порада батькам: будьте добріші, нікого не слухайте, в екстраординарних умовах і вчинки мають бути такими ж.
Відновлення нервової системи після війни: діти будуть першими
Загалом, за словами психолога, діти вміють набагато краще справлятися з переживаннями, ніж дорослі. Тому сьогодні діти 6-8 років на вулиці грають у іншу «війну». І саме тому, що вони це роблять, – дає можливість їм відрефлексувати свої переживання. У мирний час їхня нервова система повернеться до норми. У дітей це відбувається набагато швидше, — каже Марина Романенко.
«Звісно, наші діти швидко дорослішають. Дехто бачив обстріли, але більшість знає про ситуацію або з новин, або просто дивляться на нас, дорослих. У них всередині усе кипить про те, що ми ненавидимо росію і путіна. Є такі, яким довелось брати на себе відповідальність, навіть за дорослих. Як дівчинка, яка грає в шахи і приносить гроші на ЗСУ. Або інша дівчинка, яка серед мінного поля вивозила поранених на машині. Або як син моєї знайомої, який допомагав мамі вивозити з-під Гостомеля людей», — розповідла психолог.
За її словами, нервова система має здатність відновлюватись: комусь знадобиться півроку, комусь кілька років, але «якщо є час і обставини, ми повертаємось до норми».
«Життя завжди бере своє. Воно не дає людині зависнути у страшні часи. Є відсоток людей, які крізь все життя пронесуть біль і ніколи не позбираються. Але понад 90% позбираються. І діти будуть першими з нас», — пояснила Марина Романенко.