Сенат США ухвалив пакет екстреної допомоги Україні на суму $40 млрд, але через те, що невелика група республіканців-ізоляціоністів голосно критикує ці витрати, а війна вступає в нову складну фазу, подальша двопартійна підтримка не гарантується. Про це йдеться в редакційній статті, опублікованій у газеті The New York Times (NYT).
Авріл Хейнс, директор національної розвідки, нещодавно попередила сенатський комітет зі збройних сил, що війна в Україні може отримати «непередбачуванішу та потенційно ескалаційну траєкторію» з підвищеною ймовірністю того, що Росія може погрожувати застосуванням ядерної зброї.
Газета також зазначає, що є багато питань, на які президент Байден ще не відповів американському загалу.
Чи намагаються, наприклад, США допомогти покласти край «цьому конфлікту» (так газета називає війну в Україні) за допомогою врегулювання, яке дало б змогу створити суверенну Україну та встановити якісь відносини між Сполученими Штатами та Росією? Чи США зараз намагаються назавжди послабити Росію? Чи змінилася мета адміністрації щодо дестабілізації влади Путіна чи його усунення? Чи мають намір Сполучені Штати притягти Путіна до відповідальності як військового злочинця? Чи якщо мета полягає в тому, щоб спробувати уникнути війни в ширшому масштабі, як домогтися цього?
Без ясності в цих питаннях Білий дім ризикує не лише втратити інтерес американців до підтримки українців, які й далі втрачають життя та засоби для існування, а й поставити під загрозу довгостроковий мир і безпеку на європейському континенті, стверджує NYT.
Автори статті вважають, що американці «натхненні стражданнями України», але народна підтримка війни далеко від берегів США не триватиме нескінченно. Інфляція є набагато серйознішою проблемою для американських виборців, а проблеми на глобальних ринках продовольства та енергоносіїв, ймовірно, посилюватимуться.
«Приємно розглядати приголомшливі успіхи України в боротьбі з російською агресією як ознаку того, що за достатньої американської та європейської допомоги Україна є близькою до того, щоб відкинути Росію на позиції, які вона займала до вторгнення. Але це небезпечне припущення».
У статті йдеться, що Росія залишається надто сильною, а Путін вклав надто багато особистого престижу у вторгнення, щоб відступити.
«Нереалістичні очікування могли ще більше залучити США та НАТО до дорогої й затяжної війни. Росія, якою б пошарпаною й невмілою вона не була, здатна, як і раніше, завдати Україні незліченних руйнувань і, як і раніше, є ядерною наддержавою зі скривдженим, непостійним деспотом, який не виявляє особливої схильності до врегулювання за допомогою переговорів».
NYT пише, що саме українці мають ухвалювати важкі рішення: вони воюють, помирають і втрачають свої будинки внаслідок російської агресії, і саме вони мають вирішувати, як може виглядати закінчення війни. «Якщо конфлікт справді призведе до реальних переговорів, українським лідерам доведеться приймати болючі територіальні рішення, яких вимагатиме будь-який компроміс».
Але оскільки війна триває, «Байден також мусить ясно дати зрозуміти президенту Володимиру Зеленському та його людям, що є межа тому, як далеко Сполучені Штати та НАТО протистоятимуть Росії, а також межі зброї, грошей і політичної підтримки, які вони можуть мобілізувати. Важливо, щоб рішення українського уряду ґрунтувалися на реалістичній оцінці його коштів і того, скільки ще руйнувань може витримати Україна».
Зіткнення із цією реальністю може бути болючим, але це не заспокоєння, наголошує NYT. Це те, що уряди мають робити, а не гнатися за ілюзорною «перемогою». Росія ще довгі роки страждатиме від ізоляції та виснажливих економічних санкцій, а Путін увійде в історію як м'ясник. Тепер завдання полягає в тому, щоб позбутися ейфорії, припинити глузування та зосередитися на визначенні й виконанні місії.