Рік тому, 3 — 4 квітня 2022 року, світ побачив жахливі кадри з Бучі після її деокупації. Саме тоді зникли останні ілюзії щодо того, на що здатна росія заради так званої перемоги й чому звинувачувати у війні одного Володимира Путіна було б лицемірством.
Бучанська різанина показала масове вбивство українського цивільного населення під час окупації росіянами Київської області. Їхнє перебування на території України супроводжується викраденнями, катуваннями, зґвалтуваннями, включно з дітьми, та мародерством.
Збройні сили та інші формування рф вчинили ці злочини в березні 2022 року попри заяви про те, що росія атакує лише військові цілі.
Перемовини про гарантії для України та її нейтралітет
Паралельно зі звільненням Київської області від російських окупантів у Стамбулі тривали переговори щодо можливого мирного договору та припинення бойових дій між рф і Україною.
Власне 29 березня відбулися тривалі переговори між українською та російською делегаціями з метою припинення війни, після чого Київ направив свої умови та пропозиції миру росії.
Ці умови, за даними «Європейської правди», включали:
- відхід російських військ на лінії перетину до 24 лютого;
- гарантії безпеки для України, що тимчасово не поширюються на Крим і окуповану частину Донбасу, на рівні статті 5 договору НАТО від таких країн, як-от росія, Китай, США, Велика Британія, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль;
- Україна гарантує свій не вступ у НАТО та інші оборонні союзи на рівні Конституції, в обмін на це держави-гаранти сприяють її вступу до ЄС;
- Україна розпочинає переговори щодо статусу Криму, що триватимуть 15 років, обіцяє не повертати його у військовий спосіб, проте не обіцяє того самого щодо Донбасу;
- договір затверджуватиметься на референдумі.
Ще тоді експерти зазначали, що частина пунктів пропозицій була неприйнятною або складно виконуваною для українців, частина навряд чи вдовольнила б росію, а на гарантії безпеки на рівні статті 5 могли не піти країни НАТО.
2 квітня Збройні сили України повністю звільнили Київську область від російських окупантів, а 3 квітня ми побачили перші жахливі кадри з Бучі. Чи можливо було все-таки дійти «компромісного миру» до Бучанської різанини та як вона вплинула на подальший розвиток подій, 
запитало політичних експертів.
Чи була Стамбульська угода реальною до деокупації Київської області
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко в коментарі зазначив, що в цьому питанні не варто грати в альтернативну історію:
«Якби це було реальним, воно б було підписано. Усе інше — це фантазії у форматі «альтернативної історії».
На його переконання, ідея про те, що росія підпише мирну угоду на умовах України, була вкрай нереалістичною.
З високою ймовірністю, пояснив експерт, можна стверджувати, що російська сторона не була задоволена багатьма пропозиціями, які запропонувала Україна, включно з компромісними умовами.
Голова МЗС рф Сергій Лавров уже 7 квітня 2022 року заявив, що пропозиції України є відходом від того, що обговорювалося 29 березня на зустрічі в Стамбулі, писала ЄП. Щось схоже на відповідь рф надала лише 20 квітня 2022 року, проте змістовних пропозицій не опублікували ані Кремль, ані Київ.
Без сумніву, будь-яка мирна угода мала б бути компромісом, який був би погоджений не тільки між росією та Україною, а й з іншими країнами, від яких Київ хотів гарантій безпеки.
Якими були наслідки Бучанської різанини
Професор політології Києво-Могилянської академії, доктор історичних наук, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань пояснив , що до Бучанської трагедії Україна серйозно розглядала компроміс із рф принаймні в питанні позаблокового статусу.
Коли починалися переговори, росія ще наступала, і ситуація була складною. Тоді в Києві серйозно розглядали можливість певних поступок — не територіальних, але, наприклад, про оборонний нейтралітет України.
До складу делегації включили прихильника цього варіанту, людину, яка постійно виступала проти членства України в НАТО ексдипломата Олександра Чалого, нагадує професор.
Тож наслідками тих подій, зокрема в Бучі, за словами Олексія Гараня, стали такі:
- українські війська змогли відкинути росіян від Києва;
- зміна громадської думки: опитування показали, що українці не готові торгувати безпекою України й відмовлятися від вступу до НАТО;
- зміна експертної думки: зокрема, й щодо складу делегації, яка вела переговори в Стамбулі, адже тепер Олександр Чалий, який підписував із росіянами на Мюнхенській конференції напередодні війни різні проросійські плани, представлявся проросійським провідним українським експертом.
