У середині березня прозвучала заява Джо Байдена про те, що «Путіну доведеться заплатити», якщо буде доведено, що РФ знову втручалася у вибори США. На цих очікуваннях рубль впав донизу стосовно долара. І недарма — коли Ірану «довелося заплатити», то країна — найбільший експортер сирої нафти — почала закуповувати за кордоном нафтопродукти, а останні протести з тисячами вбитих були через ціни на яйця.
Дзвінок 2 квітня президента США президенту Зеленському із запевненнями підтримки — понад 40 хвилин розмови з ініціативи США. Після цього дзвінка в Борисполі приземлилося щонайменше три транспортних літаки ВПС США і один — Канади. А представник МО США заявив CNN, що Штати розглядають перекидання додаткових бойових кораблів у Чорне море, зважаючи на дії Москви.
Що відбувається у трикутнику Байден — Путін — Зеленський?
Війна — це завжди продовження політики іншими засобами. Втім, як і загроза війною.
А то, що зараз відбувається навколо України та концентрації угруповання РФ біля наших кордонів, інакше ніж загрозою та демонстрацією не назвеш.
Бо все дуже опукло та очевидно.
Концентрацію військ знімають з дронів і викладають в мережу, витікають десятки відео з якихось полустанків, тягають нарізки під музику, акаунти з десятьма передплатниками.
Класична інформаційна операція.
Реальне загострення на фронті — хоч Дебальцеве, хоч Мар'їнка, хоч рубка за Алмази, хоч Жолобок — починалося без ритуального танцю хака, покатушок техніки та оповідань Козака про «початок кінця України».
Одного прекрасного ранку кілька батальйонів просто починали атаку, летіли пакети реактивної артилерії, гуркотіли чергові батареї. Не потрібно було бити себе в груди в телевізорі та катати поїзди через половину країни. Тим паче зараз, коли відбувається десяток обстрілів на фронті на добу, — заяви про безпрецедентне загострення від Пєскова відверто смішні.
Втім, 30-40 тис. персоналу, які пригнала РФ у базові табори в 150-250 км до наших кордонів із Алтаю, Челябинська та Мурманська — це все ще недостатньо для чогось більшого, ніж демонстрації сили.
Та й немає в колонах Росгвардіі та зведених загонів МВС — наводити порядок на територіях, які планується зайняти.
Ні дзвіночків із розгортанням тилової інфраструктури — в 1979 році, готуючи введення контингенту в набагато слабший у військовому відношенні Афганістан, мобілізували майже 45 тис. осіб із резерву та 7 тис. машин.
Немає ознак накопичення запасів хоча б на 20-30 діб операції — скільки там, до речі, федеральні війська їхали блокувати місто Грозний, який, на секундочку менше за одну Полтаву? До слова, майже місяць.
Тому що це не прогулянка мапою — потрібно виставляти блоки та дозори, виділяти наряд сил на проводку колон та дії проти диверсантів, будуть небойові втрати, підриви на мінах, аварії.
Зате 25 березня пройшли Гібралтар три великих десантних кораблі та корвет Балтійського флоту РФ.
Знову ж офіційні повідомлення про перекидання десантних кораблів з Каспію, а там в каналі навігацію відкрили всього кілька днів тому.
Бракує тільки оркестру з литаврами та бубнами.
Але тут треба розуміти контекст того, що відбувається навколо України. Вперше з часів «холодної війни» НАТО перекидає та розгортає під 30 тис. чоловік у Східній Європі.
Стратегічні бомбардувальники над Україною та країнами Балтії, ударні дрони MQ-9 Reaper США на авіабазі Ласк у Польщі, елементи ПРО в Румунії та Польщі.
Фото: Міноборони Румунії
Тільки за останній тиждень шість разів розвідувальні дрони та «Посейдони» вилітали в місії над Україною. Не так давно Румунія отримала реактивні установки HIMARS, здатні завдавати ударів на глибину в 300 км. Польська ракетна батарея з норвезькими протикорабельними ракетами розгортається біля порту Констанца, в морі, де всі члени або союзники Альянсу, — як умовний противник залишається тільки Російська Федерація.
Очевидно, що країни Східної Європи подивилися, як Москва поводиться в Придністров'ї, Абхазії, Осетії та зробили в середині 2000-х єдино правильний вибір. Щоб не бігали у них територією Ігорі Івановичі, реконструктори з Москви, та не писали мемуари пілоти, як вони бомбували Грузію.
Тепер, щоб захистити нових членів після анексії Криму, все ближче до кордонів РФ розташовуються ударні дрони, протикорабельні ракети, важкі реактивні системи та бойові кораблі НАТО. А від нарощування сил у Кремлі відбувається істерика.
Природно, росіяни не могли залишити без уваги найбільші навчання Альянсу з часів розпаду СРСР — на квітень-травень запланована основна фаза Defender Europe 2021. Особливо після — «Путін вбивця» та «доведеться заплатити».
Отже, 30-40 тис. чоловік у таборах на західному кордоні з Україною і в Криму — це, з величезною часткою ймовірності, певна відповідь НАТО. Їхні основні цілі — це південний фланг — Румунія, Болгарія, Угорщина, Греція. Тому бачимо активність у Криму, Південному військовому окрузі та по Чорноморському флоту.
Загалом, запевнення Джо Байдена в підтримці України — це продовження американського курсу на ізоляцію РФ на тлі триваючої агресії проти більшості сусідів — оточення її мережею баз, регіональних союзів, елементів протиракетної оборони, черговими кораблями, де один залп крилатих ракет всього одного есмінця — близький до залпу всього ЧФ.
Чергові слова про боротьбу з олігархами в телефонній розмові теж зрозумілі — санкції проти Коломойського та його оточення, викатані на початку березня, цілком показові та ясно, про кого саме йдеться. Само собою, навіщо американцям у політиці України люди, які на тлі того, що в країну заводять мільярди платників податків США, ці мільярди з системних банків виводять?
Але основне — це, звичайно, підтримка України Заходом. Пресреліз Білого дому вичерпний:
«Лідери погодилися, що демократичні реформи та боротьба з корупцією — центральні для євроатлантичних прагнень України».
Позиція та ж, незважаючи на обставини: ввечері реформи — вранці стільці.
Сьогоднішня заява МЗС РФ — «Членство України в НАТО загрожувало б масштабною ескалацією на Донбасі та могло б призвести до незворотних наслідків для її державності», — очевидно, описує причину фантомних болів Кремля.
Ця підтримка виходить на неприйнятний для Москви рівень. Загрози озвучені не тільки Києву — загроза, за фактом, всьому Альянсу. Ймовірно тому, що після програми розширених можливостей НАТО, ракетних катерів Британії в кредит і спільних місій зі стратегічними бомбардувальниками, — рукою подати до ПДЧ.
Втім, сьогоднішнє брязкання зброєю навколо України якнайкраще розкриває тезу сенатора США після мюнхенської промови Путіна:
Всі загрози нашій країні відмінно ілюструють, чому ми повинні продовжувати рухатися на Захід. І ніхто не зробив для цього дрейфу України більше, ніж кремлівський режим.
Читайте також
Перші в Україні VR-відеопрезентації франшиз: Як повністю занурити потенційного партнера у бізнес?
