Кінець епохи УОП. Чи реформує Київ «Укроборонпром» з третьої спроби

30 серпня 2019 команда Айвараса Абромавічуса, колишнього міністра економічного розвитку та торгівлі України, зайшла в «Укроборонпром».

11 його заступників повністю контролювали життєдіяльність концерну — від структурних змін і маркетингу до внутрішньої безпеки та інформаційної політики.

Читайте також: Кабмін передав 18 держпідприємств «Укроборонпрому» на приватизацію

У наглядовій раді УОП, наприклад, був глава «Укрпошти» Ігор Смілянський або голова ОП Андрій Єрмак, а питаннями безпеки займався колишній заступник голови Національної поліції Костянтин Бушуєв. Сам Абромавічус отримав посаду генерального директора.

Фото: пресслужба УОП

Але через рік президент Зеленський без особливого розголосу в ЗМІ звільнив Айвараса Абромавічуса, призначивши замість нього в.о. Ігоря Фоменка, заступника голови відділу РЛС і спеціальної техніки.

Читайте також: Обшуки та ліквідація: що відбувається в «Укроборонпромі» після приходу Гусєва

А на початку грудня 2020 змінив його вже на Юрія Гусєва — ексзаступника міністра оборони України та колишнього голову Херсонської ОДА.

З формулюванням, що новий голова повинен знищити корупцію в УОП і завершити реформу. Цікаво, чому корупція не була знищена там після останнього десанту реформаторів і антикризових менеджерів? Або справа не зовсім у ній?

Фото: пресслужба УОП

Одні інсайдери кажуть про важкий конфлікт між УОП і створеним 22 липня 2020 Міністерством стратегічних галузей промисловості у баченні реформи в цілому.

Інші — про проблеми, які наростали, як снігова куля, борги з зарплати на більш ніж половині підприємств, затягування контракту з АН-70 для Перу, зрив програми з боєприпасів на «Артемі».

Крім сказаного вище, за рік звільнилися в приватний сектор, вирушили у відпустку або перейшли на короткий робочий тиждень через епідемію, поїхали до Польщі за «довгим злотим» до 10 тис. робітників і службовців концерну.

Які втомилися чекати на десятки «Дозорів», сотні танків «Оплот» і зарплати за березень-місяць минулого року.

Головна причина системних проблем: ВПК України — пережиток зовсім іншої країни.

І це ще в кращому разі минулого року — є підприємства, на кшталт ДНВП «Кварсит», де заборгованість складає 30 місяців.

Правда, проблеми ці почалися не вчора — і заборгованість, і відсутність серійних замовлень для більшості підрозділів УОП тягнуться з пізніх 1990-х. Як і «витік мізків» за кордон.

Фото: Генштаб ЗСУ

А сумнозвісний прострочений контракт на 45 БТР-4Е для 92-ї ОМБР, який все ж виконали і він пішов в актив новій команді — в результаті здали з затримкою на три роки.

Та ще й передали армії вісім бронетранспортерів, замовлених НГУ два роки тому.

Читайте також: Конфлікт між «Укроборонпромом» і Міністерством стратегічних галузей став публічним

Тому заступник командира Національної гвардії з тилу пише в УОП здивовані листи, що замовлена з 2017 року техніка так і не отримана, чекаючи пояснень. Загалом, причина звільнення Айвараса може критися не тільки в різному баченні реформи або робочих конфліктах.

Що відбувається в найбільшій корпорації ВПК України, чому йде безперервна чехарда керівників і реформаторів, і коли силовики отримають, нарешті, свою техніку на сьомий рік неоголошеної війни на сході? — Кирило Данильченко для .

«Укроборонпром» — державна корпорація, що складається з 137 заводів важкої промисловості, КБ, НДІ та дочірніх зовнішньоторговельних підприємств. Належить до першої сотні подібних компаній планети.

Створена вона в 2010 році за Януковича та Саламатіна, як спроба вирішити застарілі проблеми «оборонки», що передаються від каденції до каденції.

Ну і, природно, контролювати спецекспортерів, через яких традиційно українські ударні вертольоти з’являлися в Македонії та на Шрі-Ланці, а «Смерчі» — в Азербайджані — саме вони забезпечували конвертацію іржавілої техніки зі сховищ армії в «мертвих президентів» на купюрах.

«Ми спускали в Миколаєві крейсери, а тепер купуємо катери у Франції».

Головна ж причина системних проблем полягала в тому, що ВПК України — пережиток зовсім іншої країни.

Яка випікала танки, як гарячі пиріжки, та спускала на воду крейсери-«вбивці» американських авіаносних груп. Що багато в чому стало причиною її краху — втім, це зовсім інша історія.

У галузі на момент розпаду СРСР працювало на 800 підприємствах майже 700 тис. кваліфікованих працівників. Звиклих до зарплат у 400 рублів на тлі 120 середньої в СРСР, столових із пільговим харчуванням та спеціального постачання.

Читайте також: Мінстратегпром отримає в управління залишки високих технологій України — «Антонов» і провідні конструкторські бюро

Вони виявилися «зайвими людьми» в новій країні. Поступово вони пішли до приватників або емігрували. І так за чверть століття склалася ситуація, коли «ми спускали в Миколаєві крейсери, а тепер купуємо катери у Франції».

Природно, після падіння «залізної завіси» актив перетворився на пасив. Бо тисячі одиниць техніки для трьох військових округів, щоб загрожувати НАТО, були вже не потрібні, а платити зарплату, опалювати величезні цехи та містити конструкторські бюро доводилося.

Борги накопичувалися, як сніжний ком, а армія та «оборонка» в Україні завжди забезпечувалися за залишковим принципом — скоріше, її сховища були донорами для бюджету.

Після вторгнення в 2014 році військ РФ на окупованій території залишився 21 суб'єкт «Укроборонпрому» — наприклад, завод «Топаз», який виробляв РЛС «Кольчуга».

Руйнування ланцюжків всередині концерну та втрата активів досить жорстко вдарили по корпорації.

Фото: пресслужба УОП

Сьогоднішня криза, дефіцит бюджету та зниження промислового виробництва теж не роблять ситуацію кращою.

Після вторгнення РФ на окупованій території залишився 21 суб'єкт УОП.

Закономірний підсумок — борги по зарплаті на 5 млрд грн, 8 підприємств-банкрутів, близько 80 мають глибокі фінансові проблеми.

Експорт озброєнь знаходиться на рівні 392 млн грн — як там поживає збільшення до $1,3 млрд, обіцяне Абромавічусом?

Заборгованість перед кредиторами та постачальниками — до 10 млрд грн.

А зароблені експортом гроші йшли до бюджету, де ними закривали яму в пенсійному фонді або фінансували дороги, замість того, щоб оновлювати верстатний парк, вирішувати проблеми боргів або розвивати компанію.

У структурі УОП теж не все так однозначно. З одного боку, КБ «Луч», яке постачає Саудівській Аравії, Йорданії та Туреччині ПТРК «Корсар» і «Скіф» на $240 млн в рік чистого доходу та середньою зарплатою 30 тис. грн.

З іншого — Харківський авіазавод у вічній кризі з окладом на руки в 5 тис. грн і 230 млн боргу.

Після старту реформи загострилася «війна» за спецекспортерів.

Досить непогано себе почуває «ДАХК» «Артем», з якого намагаються запустити кластер з виробництва боєприпасів, і який виробляє корпуси до ракет «Вільха».

І тут же Миколаївський суднобудівний — банкрут, де на стапелях ростуть дерева і 820 млн грн боргів.

Тому після старту реформи загострилася «війна» за спецекспортерів — кістяк підприємств, що приносять 70% доходу корпорації. Ким вони в підсумку будуть керуватися — «Мінстратегпромом» або УОП.

Читайте також: Колектив «Антонова» звинуватив керівництво «Укроборонпрому» в рейдерстві

Бо одна справа — отримувати вершки з продажу технології «Корсарів» до Йорданії, а інше — намагатися продати овочесховище Красилівського агрегатного заводу як коворкінг і розгрібати борги, що накопичилися за 10 років.

Взагалі, Україна чимало витрачає на безпеку в процентах від ВВП — понад 5%.

Туреччина, беручи участь мінімум у трьох війнах, цю цифру тримає на 2,72%, середня цифра по НАТО, який готується протистояти Росії на східному фланзі, — близько 2% ВВП.

І незважаючи на лихоманку перехідного періоду, в 2020 році УОП надав послуг і відвантажив продукції на 30 млрд грн. Тягнучи на собі 36% всього державного оборонного замовлення — з кожним роком частка приватного сектора та закупівель за кордоном збільшується, а держави — падає.

Капремонт дає машині годин 150 моторесурсу, чого вистачить на кілька навчань.

Цілком природно, що за те, кому саме дістанеться цей мільярд доларів у вигляді замовлень, в українських реаліях йтиме «кадрова війна».

Інше питання, що в абсолютних цифрах це — повний мізер. Тому що Україні потрібно поміняти 100+ перехоплювачів 1986 року випуску, спускати на воду корвети, тральщики та ракетні катери, закупити дві сотні ударних і транспортних вертольотів і пересадити ВСУ на півтори тисячі бронемашин.

Як, утім, і пропускати через часте сито ремонтів 800+ стройових танків. Бо капітальний ремонт дає машині годин 150 моторесурсу, які благополучно можна виробити всього на декількох навчаннях.

Читайте також: Підприємство «Укроборонпрому» постачатиме радари для США

Та ще питання не тільки в грошах, а й в адміністративних моментах. Звідси, наприклад, «зоопарк» у морпіхів — одночасно на озброєнні БТР-70, 80, БМП, бронемашини «Козак» і «Варта».

Тил «вішається», ремонтники плачуть гіркими слізьми, поки військові з'ясовують, хто винен у тому, що не складені БТР-4 ще для 92-ї — броньова сталь не тієї системи або зварювальники Лозівського заводу.

Армія ще в 2016 році попросила пересадити розвідувальні роти з «БРДМ» на «Варти». Внаслідок бронемашин зробили 10 штук і в Миколаєві прикручуємо до «БРДМ» тепловізори.

Фото: пресслужба УОП

А пам'ятаєте, з якою помпою в ЗМІ «стартувало» виробництво снарядів на «Артемі»? Досі в Україні вони робляться поштучно, а серійно купуємо у Чехії.

Нарізка з Youtube

Основний автомобіль у ЗСУ — це білоруський «МАЗ», основне шасі для спеціальної техніки, судячи з усього, — чеська «Татра», головний санітарний автомобіль — локалізований на «Богдані» «китаєць».

Які ще симптоми системної кризи в оборонці вам потрібні?

З іншого боку, є і успіхи — у співпраці з Туреччиною, наприклад.

Анкарі — двигуни до ракет і ПТРК, а Києву — виробництво корветів на заводі «Океан» і ударні БПЛА.

Читайте також: «Укроборонпром» звільнив президента ДП «Антонов» — ЗМІ

Навіть те, що ми припинили 10 років марити добудовою вітчизняного корвета та ракетних катерів, що не існують ніде, крім креслень, а локалізуємо технології британців і турків — крок уперед.

Непогано просувається програма модернізації танків — більша половина українського парку вже отримувала захищену цифру, тепловізори та новий динамічний захист.

Фото: Генштаб ЗСУ

Цього року передали майже 1000 ПТУР до військ, ХКБМ отримав контракт на виробництво 75 БТР-4М.

Анкарі — двигуни до ракет і ПТРК, Києву — корвети та ударні БПЛА.

За цифровим зв'язком, протитанковими комплексами третього покоління, ударним БПЛА, санітарною евакуацією ми вже на голову вище наших супротивників у невизнаних республіках.

Взятий на озброєння ПКР «Нептун» і замовлений перший дивізіон.

21 грудня 2020 року новий глава УОП Гусєв підписав наказ про перетворення на холдинги — десятирічний період домінування корпорації в українській оборонці завершиться в липні 2021 року.

Читайте також: «Нібулон» стане центром локалізації військового кораблебудування. Хто ще зможе будувати військові кораблі в Україні

Все, що не дає прибутку, має бути продано з молотка (16 підприємств уже передані на приватизацію), все, що дає — буде згруповано за кластерами з метою наростити виробництво.

Тому що для того, щоб переозброїти 400 тис. українських силовиків, найближчими роками Україні знадобиться максимум зусиль.

Фото: пресслужба УОП

Озвучені плани з локалізації французьких і британських катерів, спорудження серії турецьких корветів Ada для ВМСУ, формування 4 дивізіонів ПКР «Нептун», два полки ударних БПЛА з їх викрутною збіркою всередині країни — неможливі без системних реформ.

Завершаться вони успіхом чи ні — покажуть найближчі 3-4 роки. Ми чули вже багато обіцянок і оповідань про танки «Оплот» і підводні човни в 2020 році. Але те, що вони потрібні вже вчора, — немає жодних сумнівів.