Довибори в Раду в Івано-Франківській області показали: президентська партія боротиметься за владу з усіх сил. Та й сам лідер «слуг народу» не відмовиться від її солодкого тягаря. Хоча ще недавно Володимир Зеленський коливався стосовно того, чи йти йому на другий термін, нині така заявка фактично зроблена.
Однак чинний голова держави – не єдиний претендент на булаву. Його суперник та попередник Петро Порошенко також не проти посісти президентське крісло. До речі, він обіцяв повернутися у нього за рік після програшу у 2019-му. Минуло два роки, але Порошенко так і не повернувся. Чому?
Без камбеку. Що завадило Порошенку
«Я – ваш вирок», – казав Зеленський Порошенку на знаменитому стадіоні. Порошенко ж, вже після поразки, відповів алаверди: «Я піду з офісу, але не з політики». Пізніше, в листопаді 2019-го, під час візиту до Львова, Петро Олексійович додав ще дещо, у притаманному йому пафосному стилі: «Мій український народ подарував мені велике щастя – бути лідером всієї держави і всієї великої нації ці п’ять років, а Господь допоможе, і повернемося на посаду президента».
Якщо відкинути всю словесну еквілібристику, то головне, що завадило Порошенку здійснити «камбек», це, власне, відсутність дострокових президентських виборів. Передумови для них не склалися – принаймні, поки що.
«Дострокові президентські вибори можливі у нас у двох випадках – або імпічмент, або революція. Імпічмент виключений, бо новоухвалений закон про цю процедуру не тільки не полегшує її, а заплутує настільки, що робить просто неможливою. А щодо революції, то тут потрібна критична маса ненависті, але президент Зеленський поки що захищений від неї певним рівнем своєї підтримки. А вона, ця підтримка, зберігається, незважаючи ні на що».
Богдан Петренко
політолог
І дійсно: хай там як, а Володимир Зеленський – лідер народної довіри. Принаймні, за версією соціологічної групи «Рейтинг», яка заміряла настрої українців наприкінці березня. Довіряють главі держави 46% опитаних, не довіряють – 51%. У Порошенка, до речі, все значно гірше. П’ятому президенту України та очільнику «Євросолідарності» довіряють 23%, не довіряють – 75%.
Та й при оцінюванні шансів зайняти крісло Зеленський також попереду всіх, та ще й зі значним відривом. Нині за нього готові голосувати 21,8% респондентів. А за Порошенка, до речі, лише 12,3%. В спину Порошенкові дихає Юрій Бойко з ОПЗЖ зі своїми 11,1% від числа всіх опитаних. І вірогідність того, що саме Бойко вийде в другий тур, є значною.
Втім, усі ці цифри – річ більш, ніж умовна. У 2013-му, перед початком Євромайдану, рейтинг президента Януковича дорівнював 25,1%, на другому місці був Кличко із 15,1%, а Петро Порошенко, котрий за якісь 7-8 місяців по тому отримав блискавичну перемогу в першому турі президентських виборів, плентався в самому кінці списку із жалюгідним 1,2%.
Перетряхнути всю цю колоду міг, звісно, тільки Євромайдан. Але зараз нова революція не намічається. По-перше, тому, що рушієм наших Майданів завжди виступав середній клас, каже Богдан Петренко. А йому, як і представникам бізнесу, зараз просто не до того. Економіка України тріщить по швах, а карантинні катаклізми тільки прискорюють її падіння. По-друге, українці завжди виходили на вулицю за ідею: у 1990-му це була вимога не підписувати союзний договір та дистанціюватися від СРСР, у 2001-му — маніфестували за покарання вбивць Гонгадзе, у 2004-му – за чесні вибори і перерахунок голосів, у 2013-му – за євроінтеграцію.
Голодних бунтів у нас, на щастя, ще не було. Хочеться вірити, що й не буде.
«Коли населення бідне, воно зосереджене винятково на пошуках роботи. Потрібна активна участь середнього класу, який вийде на вулиці за цінності, а не за шматок хліба. Бо всі революції в Україні, які ми знаємо дотепер, були саме за цінності», – ще раз акцентує Петренко.
Проте уявимо на хвилину, що Майдан все-таки відбувся або президент Зеленський добровільно подав у відставку. Чи збільшило би це шанси Петра Порошенка? Власне, навряд. І ось чому.
Імідж Порошенка та відсутність мучеництва
Як казав покійний Кернес своєму партнеру Добкіну, «у тебе скучне обличчя, і грошей ніхто не дасть». Гроші на вибори Петру Порошенку не потрібні – має свої. А от з іміджем таки треба щось робити. Як зазначає в розмові з 
політолог Андрій Золотарьов, як політик Петро Порошенко – достатньо одноманітний. Його дискурс обертається довкола нескінченної критики всіх дій Володимира Зеленського, включно із вакциною, яку той спромігся придбати.
«Порошенко не зрозумів головної причини своєї поразки, не зрозумів, що виборець дав червону картку старому політику, який відверто набрид. А набрид тим, що, проголошуючи патріотичні спічі, дбав про власну кишеню. Ось ця невідповідність і призвела до появи Зеленського у 2019 році. Але висновків Порошенко не зробив, чим і пояснюється його високий антирейтинг».
Андрій Золотарьов
політолог
Експерт додає, що свого часу Порошенко дочекався «бульдозера на Банковій, який і втягнув його у велику політику, бо з парадного входу він би туди, певна річ, не потрапив».
І зараз, за словами політолога, так само не потрапить, якщо тільки не стануться якісь буремні події, на які Порошенко й розраховує.
Переслідування Порошенка
Як би це цинічно не звучало, але Порошенкові могла б допомогти розкрутка тих двох десятків кримінальних справ, які були порушені проти нього протягом 2019-2020 рр. Політолог зазначає, що колишній президент намагався і намагається розіграти цю карту, але успіху він не досягне, бо образ переслідуваного «працює лише в тому сегменті, який підтримав його у 2019-го, новий же електорат такий прийом не мобілізує».
І все-таки телекартинка із викликами Порошенка на допит виглядала завжди яскраво та слугувала відмінним інформприводом. Але ні у що більше вона так і не переросла. Переслідування експрезидента мало-помалу припинилося, а до суду чи вироку справа не дійшла й поготів. Зараз, щоправда, інсайдери подейкують про те, що влада намагатиметься прив’язати Порошенка до Віктора Медведчука.
Йдеться, зокрема, про передачу частини нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок» під контроль структурам кума Путіна, котра стала можливою завдяки розпорядженню Антимонопольного комітету, керованого людьми Порошенка у період його президентства. Так, принаймні, стверджує екссоратник Порошенка та нардеп попереднього скликання Сергій Лещенко.
Поки що жодні слідчі дії по цьому епізоду не розпочаті, але після запровадження РНБО санкцій проти Тараса Козака та Віктора Медведчука в офісі «Євросолідарності» заговорили про можливе переслідування їхнього лідера. Мовляв, план такий: вбити одним пострілом двох зайців, тобто нейтралізувати і Медведчука, і Порошенка, а у другий тур президентських виборів вивести Юрія Бойка, котрий гарантовано програє Зеленському. Програє, бо буде розкручуватися тема російського реваншу та традиційного для України обирання меншої з двох бід.
До речі, згадані вище санкції додали бонусів Зеленському, та ще й породили зливу риторичних питань про те, чому Петро Порошенко у свій час не зміг/не захотів/не додумався закрити канали Медведчука і хоча б у такий спосіб наступити на горло «руському міру»? А що, як є зерно істини — в чисельних журналістських розслідуваннях, які доводили, що Медведчук та Порошенко – не стільки опоненти, скільки союзники?
Зайве казати, що такі розмови не додають популярності колишньому президенту. В цьому контексті по ньому було завдано доволі вмілого удару, і це навіть дивно, враховуючи незграбність всіх дій адміністрації Зеленського. Але навіть якби Медведчука не існувало взагалі, Порошенкові все одне є, що пред’явити.
«Порошенко тісно пов'язаний зі своїм негативним рейтингом, який тягнеться за ним з часів його президентства. І хоча часто говорять про те, що в українців, мовляв, слабка історична пам'ять, все-таки із пам’яттю, яка стосується перших осіб, все гаразд. Для Порошенка позитив полягає вже у тому, що він зміг залишитися в політиці, а не зійти на маргінес як громадський діяч абощо. Але негатив, який на нього тисне, не дасть можливості йому та його партії розвинутися у політичну силу номер один. Ті відсотки виборців, які не проголосували за нього у другому турі, пам’ятатимуть, чому вони це зробили, і зараз до Порошенка не перетечуть».
Богдан Петренко
політолог
Чи може ситуація змінитися на користь для Петра Порошенка? Експерти говорять про те, що вірогідність дострокових парламентських виборів в нашій країні є вищою за вірогідність президентських. І саме перезавантаження Верховної Ради покаже, хто є хто і кому довіряють (або ні) українці. Для Петра Порошенка, таким чином, першочерговим завданням є взяття саме цього, парламентського, бар’єру.
Читайте також
