Вибори мера Києва — 2020: хто змагатиметься за посаду глави столиці

В Україні 25 жовтня відбудуться місцеві вибори. Громадянам доведеться обрати депутатів та голів сільських та міських рад.

Рішення про дату проведення місцевих виборів Верховна Рада прийняла 15 липня 2020 року. Варто зазначити, що вибори проходитимуть на всій території країни, крім тимчасово непідконтрольних територій, а саме окупованого Росією Криму та частин Донецької та Луганської областей.

Читайте також: Дві системи, чотири бюлетені: як будуть проходити місцеві вибори 2020 в Україні

Ірина Верещук була мером міста Рава-Руська — цю посаду вона обіймала з 2010 до 2015 року. Звільнилася з посади за власним бажанням.

• Освіту кандидатка в мери здобувала у Військовому інституті при Львівській політехніці та на правничому факультеті Львівського національного університету імені І.Франка. Також вона має кілька кваліфікацій: спеціаліста з міжнародної інформації, референта-перекладача, офіцера військового управління тактичного рівня та правознавця.
• Після звільнення з посади мера у 2015-2016 роках навчалася в Польщі за програмою ім. Кіркланда, досліджувала досвід Польщі з питань децентралізації.
• У квітні 2016 року Верещук стала президенткою Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик і очолювала його до 2019 року. Центр мав розробляти такі форми взаємодії між країнами Балтійсько-Чорноморського регіону, які б запобігали конфліктам.
• 2015 року отримала ступінь кандидата наук з державного управління. Свою дисертацію присвятила механізму покращення адміністративно-територіального устрою України, спираючись на реформи в Польщі.

Скандали з Іриною Верещук

ЗМІ звинувачували Верещук у близькості до кума Путіна Віктора Медведчука. Причиною цього стали часті візити нардепки на телеканали 112, NewsOne та ZIK, які належать партнеру Медведчука Тарасу Козаку. Крім того, з Козаком Верещук знайома особисто, проте вона стверджує, що бачила його лише двічі, а з Медведчуком ніколи не була знайома особисто.

Крім того, Верещук 6 липня в ефірі ICTV звинуватила п'ятого президента Петра Порошенка в тому, що той нібито привітав президента РФ Володимира Путіна з Днем Росії 2014 року і як доказ надала публікацію з посиланням на заяву прессекретаря російського президента Пєскова.

У вересні 2019 року Верещук заявила, що Україна має переглянути свій підхід до НАТО, бо «її там не чекають».

У грудні 2019 року в Раді сталася бійка між ексдепутатом фракції «Слуга народу» Гео Леросом і Максимом Бужанським через те, що один із них нецензурно висловився щодо Верещук у чаті фракції.

Читайте також: Мер Києва від «Слуги народу»: хто така Ірина Верещук

Про самовисуванку Діану Гранцеву мало що відомо з відкритих джерел. Вона не фігурувала в гучних скандалах. Відомо, що вона народилася в Керчі й наразі проживає в Києві.

Водночас в YouControl повідомляється, що Гранцева є засновницею низки компаній:

• «Гранд-Фурор», яка займається консультуванням із питань комерційної діяльності та управління;
• «Смуглі» — займається комп'ютерним програмуванням;
• благодійної організації «Екологія і ми»;
• керуючої компанії «Затишна оселя», яка займається ремонтними роботами;
• благодійного фонду Діани та Івана Гранцевих.

Діана Гранцева — засновниця проєкту «Грані Гранцевої» та глава Національної української асоціації житла, яка займається питаннями ЖКГ.

У проєкті підіймаються питання ефективної співпраці між бізнесом і владою, раціонального використання природних ресурсів у побуті та демістифікації влади.

Читайте також: «Голос» Нефьодова: ексглава митниці йде до Київради

• З 2001 року й дотепер Сергій Гусовський займається ресторанним бізнесом. На сьогодні депутату належить мережа підприємств громадського харчування, яку названо на честь власника — «Ресторани Гусовського».
• Водночас він є депутатом Київської міської ради з 2014 року. Раніше був главою фракції «Об'єднання «Самопоміч».
• У вересні 2015 року Сергій Гусовський без успіху балотувався в мери Києва, однак того ж року йому вдалося стати депутатом Київської міської ради VIII скликання.
• З 1 грудня 2015 року він є членом постійної комісії міськради з питань місцевого самоврядування регіональних і міжнародних зв'язків.

Скандали за участю Сергія Гусовського

У липні 2014 року Сергій Гусовський захотів безоплатно отримати приміщення площею 30 кв. м у будинку на вулиці Басейній, який є пам'яткою архітектури, під депутатську приймальню. Й отримав його восени того ж року.

Бувши депутатом, Гусовський також організував літній майданчик для свого ресторану «Пантагрюель» у Золотоворітському сквері, що спричинило невдоволення киян, однак нардеп не звернув на це увагу.

Влітку 2016 року Гусовський разом із тодішньою заступницею голови Верховної Ради Оксаною Сироїд засвітилися серед паломників секти «Відродження» Володимира Мунтяна. Водночас «пастор» представив їх іншим прихожанам саме як представників влади.

Читайте також: Місцеві вибори в Україні: мери від «Слуги народу» та голосування у «червоній» зоні

Віталій Кличко вже шість років очолює столицю та заявив, що знову балотуватиметься в мери Києва. За ці роки мер потрапив до низки гучних скандалів, загалом пов'язаних із відмиванням коштів.

Будівництво «мосту Кличка»

Один із наймасштабніших проєктів чинного міського голови — так званий «міст Кличка». Ця конструкція поєднала дві київські туристичні локації: Володимирську гірку та арку Дружби народів.

Водночас це будівництво було розкритиковане активістами й архітекторами — мовляв, міст лише спотворить київські пагорби. Будівництво скляного переходу обійшлося в майже 1,5 млрд грн, однак уже через кілька днів скло тріснуло.

Скандали оточували цей проєкт ще на етапі планування. Швейцарські архітектори, які брали участь у конкурсі з проєктування мосту, звинуватили переможців у плагіаті їхнього проєкту. Також частину коштів, які планувалося витратити на реконструкцію Київського зоопарку, було витрачено на завершення будівництва мосту.

Будівництво Шулявського мосту

Корупційний скандал розгорівся й навколо іншого столичного мосту – Шулявського. Ремонтом шляхопроводу займалася компанія скандального столичного забудовника Максима Микитася. Тоді бізнесмена неодноразово помічали в близькому оточенні Кличка. Кошторис ремонту мосту змінювали тричі – у підсумку він збільшився із 600 млн до 2 млрд грн.

Незаконні забудови

Ще однією проблемою, яку не зміг вирішити Кличко, є скандальні забудови. За час його каденції Київ втратив не одну «зелену» зону в спальних районах, в історичному центрі також почали з'являтися нові багатоповерхівки.

Читайте також: Квоти, гроші, дві системи: коли будуть місцеві вибори в Україні

Від фракції «Батьківщина» на вибори мера йде Олексій Кучеренко. З червня 2000-го до березня 2001 року він очолював Запорізьку обласну державну адміністрацію.

• З вересня 2002-го був президентом Холдингової компанії АвтоКрАЗ.
• З лютого до грудня 2005-го обіймав посаду голови Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, який був розформований у зв'язку зі створенням профільного міністерства.
• Крім того, Кучеренко був народним депутатом трьох скликань.
• На дострокових парламентських виборах 2019 року обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання від партії «Батьківщина».
• Свого часу був партнером нинішнього «бютівця» Костянтина Жеваго в Полтавському ГЗК і КрАЗі.

Ще одним кандидатом на посаду мера Києва є лідер партії «Народовладдя», ексдепутат Київради Юрій Левченко. Вважається, що він наближений до сина експрезидента Олексія Порошенка.

• У 2008-2019 роках був членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода».
• У жовтні 2010 року через скасування режимом Януковича місцевих виборів у Києві балотувався до Вишгородської районної ради й був обраний її депутатом.
• У жовтні 2013 року на з'їзді ВО «Свобода» обраний віцепрем'єр-міністром із питань економіки.
• У травні 2014 року брав участь у виборах до міської ради, очолював список Київської міської організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода».
• З травня 2014-го був депутатом Київської міської ради.
• На дострокових виборах до Верховної Ради України 2014 року переміг в одномандатному виборчому округу № 223 (Київ).
• 2019 року балотувався до Верховної Ради по 223 округу (Шевченківський район міста Києва) від ВО «Свобода» як член партії.
• 27 липня 2020 року очолив Політичну партію «Команда Левченка «Народовладдя» й заявив про її намір брати участь у виборах до Київради восени 2020 року.

Читайте також: Зеленський і «Слуга народу» втрачають довіру: за кого готові голосувати українці

Скандали за участю Юрія Левченка

Перш ніж стати народним депутатом 2014 року, Левченко тричі намагався потрапити до Верховної Ради.

Великий скандал навколо імені Юрія Левченка вибухнув під час Євромайдану. У січні 2014 року в Міністерстві внутрішніх справ заявили, що так звана «Охорона Майдану» захопила майора міліції, який ніс службу на Майдані Незалежності, і затягла його до будівлі Київської міської державної адміністрації.

У МВС стверджували, що в будівлі КМДА міліціонера жорстоко били, а Юрій Левченко був там особисто присутній. Однак Левченко це категорично заперечував, а пізніше подав заяву до суду на правоохоронні органи за наклеп.

Юрій Левченко входить до кола депутатів, які «полюбляють» блокувати парламентську трибуну.

Вважається, що за ініціативою Левченка за земельні махінації було заарештовано депутата Київради (фракція «Єдність») Сергія Кримчака.

У крісло мера Києва також намагається повернутися екснардеп, ексглава КМДА та ексмер Києва від партії «Єдність» Олександр Омельченко.

• З 1994-го до 1996 року він був заступником голови з питань будівництва та першим заступником голови Київської міської державної адміністрації.
• З 8 серпня 1996 року — голова КМДА.
• З травня 1999-го до квітня 2006 року — Київський міський голова.
• 1 грудня 2001 року очолив партію «Єдність».
• З 2007 року до 2012-го був народним депутатом VI скликання.
• 2008-го та 2014 року без успіху балотувався в мери Києва.
• З 5 червня 2014 року був депутатом Київської міської ради VII скликання.
• У жовтні 2015 року став депутатом Київської міської ради VIII скликання.

Скандали за участю Олександра Омельченка

Основна критика мера Омельченка була пов'язана з непрозорим розподілом земельних ресурсів, кумівством під час розміщення багатомільйонних муніципальних замовлень, зайвою активністю чиновницького апарату, сумнівністю в доцільності деяких архітектурних рішень.

Найгучніший скандал за участю Омельченка стався 2002 року, коли Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом перевищення повноважень із боку керівників адміністрації Київської міської ради. Йшлося про арешт і зупинення виконання деяких рішень Київради.

Крім того, у березні 2018 року НАБУ взялося за активну перевірку даних, зазначених Олександром Омельченком у декларації за 2016 рік, унаслідок чого було відкрито кримінальне провадження через надання неправдивих даних у декларації.

Від партії «Перемога Пальчевського» на вибори мера столиці піде бізнесмен Андрій Пальчевський.

• 1995 року він балотувався до Держдуми Росії від «Партії любителів пива».
• 2020 року заявив, що піде на вибори мера Києва від Політичної партії «Перемога Пальчевського».
• Декларації Андрія Пальчевського у відкритому доступі немає, однак він називає себе дуже багатою людиною.
• 2012 року колишня дружина під час шлюборозлучного процесу оцінила його статки в 629 млн грн.
• 2004 року він заснував компанію «Нова авіація України». Зараз її власником значиться «Глофінко Холдінгз інк», яку зареєстровано в Панамі.
• Наразі Пальчевський є власником клініки та фірми «Євролаб сервісіз».

Скандали за участю Андрія Пальчевського

Він брав участь у найгучнішій втечі з в'язниці за всю історію України — 2013 року приземлився на гвинтокрилі посеред колонії в Кіровоградській області, щоби забрати двох в'язнів. Але спробі втечі запобігли силовики. 2017-го його виправдали. Йому вдалося довести, що про втечу він нічого не знав.

У лютому 2014 року під час подій на Майдані переживав за «Беркут», потім підтримував анексію Криму.

Через військовий виш, який закінчив Пальчевський, журналісти часто називають його співробітником радянських і російських спецслужб. Він запевняє, що це неправда.

У квітні 2020 року СБУ обшукувала лабораторію, власником якої є Андрій Пальчевський. Причина — нібито приховування фактів зараження COVID-19, що могло призвести до поширення епідемії.

Сам Пальчевський звинувачення спростував. Запевняв, що всі результати відправлялися до держорганів, а інформація дублювалася дзвінками та листами чиновникам, що можна підтвердити документально.

Від «Радикальної партії Олега Ляшка» на посаду мера Києва балотується екснардеп і ексзаступник міністра економіки Михайло Поживанов.

• 1994 року Поживанова було обрано до Верховної Ради України II скликання.
• З 1995-го до 1998 року був членом Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при президентові України.
• У січні 2002 року Михайло Поживанов став № 87 у виборчому списку Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» від партії «Реформи і порядок», але не потрапив до ВР.
• У січні 2005 року Поживанов увійшов до складу депутатського корпусу Верховної Ради України IV скликання.
• 25 травня 2006 року Поживанов був обраний до парламенту V скликання за списками «Нашої України».
• 29 грудня 2007 року Михайло Поживанов очолив Держрезерв України.
• У березні 2010 року Поживанова звільнили з урядової посади у зв'язку з відставкою уряду Юлії Тимошенко.
• 2014 року він брав участь у відкритих конкурсах на посади заступника міністра Мінрегіонбуду та Мінекології.
• 2017 року Михайло Поживанов став членом Аграрної партії.

Скандали, які пов'язані з Михайлом Поживановим

У березні 2005 року представник фракції «Наша Україна» Володимир Бондаренко заявив, що в підконтрольному Михайлу Поживанову житлово-комунальному управлінні процвітає корупція.

За його словами, одну з підлеглих віцемера було затримано в рамках розслідування справи про корупцію. Однак Поживанов спростував цю заяву, зазначивши, що Бондаренко просто лобіював інтереси однієї з компаній.

У березні 2007 року голова правління Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча Володимир Бойко заявив, що Поживанов, бувши мером Маріуполя, приватизував низку великих об'єктів у місті. Поживанов відкинув усі звинувачення Бойка, наголосивши, що бізнесом уже давно не займається.

Від партії «Опозиційна платформа — За життя» на вибори мера Києва піде ексглава КМДА Олександр Попов.

• 1994 року він переміг на виборах мера Комсомольська (2016 року перейменовано на Горішні Плавні) Полтавської області. Пробув на цій посаді до 2007 року.
• Був депутатом Ради VI скликання з грудня 2007-го до березня 2010 року.
• 2019 року балотувався до Ради як самовисуванець по округу № 212 у Дарницькому районі Києва.
• 2010 року Віктор Янукович своїм указом звільнив із посади голови КМДА Леоніда Черновецького та призначив Попова, створивши в такий спосіб двовладдя в Києві — відповідно до «Закону про столицю», цю посаду міг обіймати лише обраний киянами мер.

Скандали, які пов'язані з Олександром Поповим

У березні 2013 року на Київ обрушився аномальний снігопад — він паралізував рух на дорогах, людям довелося добиратися додому пішки або ночувати в заторах.

Працівників комунальних служб на вулицях ніхто не помітив. Пізніше чиновник зізнався, що був тоді у Відні. Проте він так і не зміг пояснити журналістам, чому комунальні служби не відреагували на надзвичайну ситуацію.

Попов також проходить обвинуваченим у справі про розгін Євромайдану в ніч на 30 листопада 2013 року.

Читайте також: Рада підтримала розділення повноважень мера Києва та глави КМДА

Від партії «Голос» на виборах мера Києва балотується телеведучий та актор Сергій Притула. Крім своєї роботи на телебаченні, Притула відомий ще й тим, що з початку війни на Донбасі займається волонтерською діяльністю, увесь час допомагає військовим.

2015 року йому вдалося зібрати 7,5 млн грн. На ці кошти придбали необхідні бійцям оптику, транспорт і теплу форму. 2019 року на потреби армії було зібрано 5,3 млн грн. У квітні 2020 року Притула зібрав на потреби армії понад 2 млн грн.

Скандали, які пов'язані із Сергієм Притулою

2018 року Притула заявив, що партія Юлії Тимошенко «Батьківщина» незаконно використовувала його діяльність у своїй рекламі. На сторінці Волинського осередку політсили було фото Сергія та інформація про те, що він зібрав для бійців АТО 7,5 млн грн.

За словами ведучого, з ним одразу оперативно зв'язалися кілька політиків від «Батьківщини», визнали свою помилку та вибачилися.

Читайте також: Школи, дитсадки і транспорт: Степанов домовився з мерами про зміни карантину

У мери Києва також балотується екснардеп від «Батьківщини» і БПП від партії «Рідна країна».

• У 1992-1995 роках Томенко працював завкафедри політичних наук Інституту державного управління та самоврядування при Кабміні України. З вересня 1994-го — доцентом кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», яку через три роки й очолив.
• У 2000-2001 роках був начальником головного управління преси та інформації КМДА.
• У лютому 2007-го був обраний віцеспікером Верховної Ради.
• З грудня 2012-го до листопада 2014 року — народний депутат України VII скликання від партії «Батьківщина».
• 18 червня 2014 року Петро Порошенко призначив Томенка своїм позаштатним радником із гуманітарних питань.
• Восени 2014 року на позачергових виборах Томенко пройшов до Верховної Ради за списками партії «Блок Петра Порошенка».
• 2019 року Микола Томенко балотувався до Верховної Ради IX скликання від партії «Громадянська позиція», однак партія не змогла набрати більш як 5% голосів виборців.

Від партії «Громадянська позиція» на посаду глави Києва претендує колишній тимчасовий виконувач обов'язків голови Державної екологічної інспекції Єгор Фірсов.

• Фірсов почав свою кар'єру в школі міста Авдіївка Донецької області на посаді вчителя.
• У 2011-2012 роках був помічником на громадських засадах народної депутатки від блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» Ірини Геращенко.
• У 2012 році балотувався до Верховної Ради 7 скликання від партії «УДАР» за номером 37 у списку як член партії. Тоді ж очолював виборчий штаб партії в Донецькій області.
• Став народним депутатом 2014 року, входив до комітету з питань податкової та митної політики.
• 2014 року також був радником голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського, займався організацією виборів президента України в контрольованих українською армією районах Донецької області.
• 2016 році був позбавлений депутатських повноважень через вихід із фракції БПП після відповідного рішення з’їзду партії.
• 2017 року створив політичну силу «Альтернатива», яка вже наступного року об’єдналася з партією Анатолія Гриценка «Громадянська позиція».
• 2019 року балотувався до Верховної Ради 9 скликання від партії «Громадянська позиція» (№9 у списку).

Єдиний скандал, пов'язаний із Фірсовим, — антикорупційне розслідування через відмову задекларувати свій дохід за 2011 рік. Замість прибутку Фірсов поставив прочерки.

Від партії «Сила і честь» на виборах мера зареєстровано її лідера Ігоря Смешка. 2019 року він балотувався в президенти й за результатами виборів посів шосте місце.

• 1992 року Смешко став відповідальним секретарем Експертної наукової ради Міноборони.
• З 1992 до 1995 року був військовим, військово-морським, військово-повітряним аташе й аташе з питань оборони України в США.
• У 1995-1998 роках — голова Комітету з питань розвідки при президенті.
• З 1997 року до 2000-го — начальник головного управління розвідки Міноборони.
• У 2000-2002 роках — аташе з питань оборони, військовий аташе при посольстві України у Швейцарській Конфедерації — постпред Міноборони при міжнародних організаціях у Женеві.
• З жовтня 2002 року до вересня 2003 року — голова Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при президентові України.
• З листопада 2002 року до червня 2003 року — заступник секретаря РНБО, з червня до вересня 2003 року — перший заступник секретаря РНБО.
• З вересня 2003 до 2005 року — голова СБУ, член РНБО.
• З 2006 року — президент Центру стратегічних досліджень та аналізу.
• 2009-го став головою Всеукраїнської громадської організації «Сила і честь».
• 7 жовтня 2014 року став радником і главою Комітету з питань розвідки при президенті.
• 12 березня 2015 року Смешко був призначений позаштатним радником голови держави. Звільнений із посади 14 січня 2019 року.
• На позачергових парламентських виборах 2019 року очолив виборчий список партії «Сила і честь», однак партія не подолала прохідний бар'єр у 5%.

Скандали, які пов'язані з Ігорем Смешком

2005 року тодішній президент Віктор Ющенко позбавив Смешка дипломатичного рангу Надзвичайного та Повноважного посла. Причиною цього в пресслужбі президента назвали те, що такий ранг був присвоєний Смешку безпідставно.

Крім того, він проходив у справі про отруєння Віктора Ющенка 2004 року.

На вибори мера Києва від партії «Наш край» іде нардеп Сергій Шахов.

• У березні 2006 року Шахов став депутатом Луганської обласної ради 5-го скликання.
• З 2007-го до 2011 року політик і бізнесмен офіційно був заступником директора юридичної фірми «Рим», а 2011 року став керівником «Луганської промислової групи».
• З 8 грудня 2010 року став членом виконавчого комітету Стахановської міської ради.
• 2012 року вів свою команду на вибори до Верховної Ради України.
• На місцевих виборах 25 жовтня 2015 року пройшов до Сєвєродонецької міської ради від партії «Наш край», однак 18 листопада Сєвєродонецька міська виборча комісія Луганської області ухвалила рішення про позбавлення Сергія Шахова депутатського мандата.
• У липні 2016 року на проміжних виборах до Верховної Ради був обраний народним депутатом.
• У липні 2019 року був обраний народним депутатом Верховної Ради України IX скликання.

Скандали, які пов'язані із Сергієм Шаховим

У ЗМІ неодноразово підіймався галас навколо роздачі політиком і членами його команди грошей жителям Луганської області. Однак факту підкупу виборців доведено не було.

Влітку 2014 року Шахов потрапляв у скандальні історії, пов'язані з правоохоронцями. Зокрема, у червні 2012 року в Первомайську міліція намагалася затримати Сергія Шахова після його зустрічі з місцевими жителями.

Під питанням і майновий стан нардепа. На його старшого сина Микиту записано дві квартири в Києві та одна в Стаханові. Крім того, на нього записано дві автівки. Водночас на самого Шахова не записано жодного автомобіля та квартир. Очевидно, що задекларованої зарплати нардепа на них не вистачило б.

2016 року в програмі «Наші гроші» стверджувалося, що за будівництвом в охоронній зоні столичного заповідника на вул. Лейпцизька, 13 стоять інтереси Сергія Шахова та іншого політика — Сергія Думчева.

Від громадського руху «Хвиля» на вибори мера Києва йде Віктор Петрук. Він працював головним спеціалістом у Департаменті транспортної інфраструктури КМДА. Однак згодом почав критикувати транспортну політику Києва.

Також він відомий як автор альтернативного проєкту Шулявської розв'язки у вигляді реверсного кільця. Однак цю ініціативу не підтримали, а КМДА відмовилася від проведення конкурсу. Згодом було вирішено будувати неповний чотирилисник із трьома з’їздами за розробкою «Київдормістпроєкту».

На посаду мера Києва балотується колишній директор Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міноборони Максим Гольдарб.

• З 2013-го до 2014 року був директором Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міноборони.
• 2014 року став очільником громадської організації «Публічний аудит».
• З 2018 року є співорганізатором Всеукраїнського руху «Партія миру».
• 2 листопада 2019 року став головою партії «Союз лівих сил».
• З 2016 року вів програму «Суб'єктивні підсумки» на телеканалі NewsOne.
• 2017 року на NewsOne стартувала авторська програма кандидата «Про тебе».
• У січні 2020 року почав вести авторську програму «Принцип Гольдарба» на каналі КРТ.

Скандали, які пов'язані з Максимом Гольдарбом

Міністерство оборони 2014 року уклало угоду на суму 4,86 млн грн із компанією «Індастріал Девелопмент» на придбання взуття. Вищезгадана фірма з оточення колишнього міністра оборони Павла Лєбєдєва.

Водночас команда «Центру протидії корупції» домоглася відкриття кримінального провадження за фактом тендеру на закупівлю взуття. За погодження проєктів договорів був відповідальним і директор Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міноборони Гольдарб.

Від «ЕкоПартії Берези» на вибори мера йде її лідер — Борислав Береза.

• У жовтні 2014 року був обраний народним депутатом по мажоритарному округу № 213 в місті Києві як самовисуванець, отримавши 29,44% голосів.
• 2015 року очолював робочу групу з перевірки звинувачень прем'єр-міністра Арсенія Яценюка в корупції.
• 2015 року балотувався на посаду мера Києва від «Партії рішучих громадян».
• 2018 року був головою тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, яка проводила розслідування щодо нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів.

Скандали, які пов'язані з Бориславом Березою

Борислав Береза неодноразово ставав учасником гучних скандалів. 2015 року його звинуватили в тому, що він вкрав $150 тис. у директора однієї з українських мереж книгарень.

2014 році виявилося, що Береза має годинник, які оцінили у 120 євро, а вже через кілька місяців на ньому помітили новий елітний годинник. Однак офіційні доходи Берези не дозволяли мати таку колекцію елітних аксесуарів. У соціальних мережах з'явилася версія, що Береза отримав годинник незаконним шляхом, коли «охороняв» маєток експрокурора Віктора Пшонки.

Також Береза тісно співпрацював із колишнім міністром освіти Дмитром Табачником. Міністр запропонував йому роботу із зарплатою 3 тис. грн у компанії «Український прорив». Береза мав займатися програмою зі створення електронних підручників. Однак з'ясувалося, що до січня 2014 року Береза з колегами через нелегальні схеми в цьому бізнесі заробили 300 млн грн.

2015 року нардеп купив квартиру в Києві вартістю 5 млн грн. Водночас Береза не вказав джерело фінансів на таку покупку, заявивши, що квартира в заставі у банку і придбана в кредит. Однак журналістам не вдалося відстежити жодних кредитів або позик ані на Борислава Березу, ані на його дружину Наталю.