Що залишає дитяча травма у спадок? Більше, ніж психологічні шрами. Нове дослідження, опубліковане в журналі Heliyon, вказує на глибший, фізіологічний слід: зокрема — підвищений ризик ревматоїдного артриту та псоріазу в дорослому віці. Про це пише видання Рsypost.
https://thepage.ua/ua/news/sho-take-nadmirne-mislennya-i-chomu-krashe-jogo-pozbutisya
Вчені з Бірмінгемського університету, використовуючи електронні медичні записи понад мільйона людей у Великій Британії, дійшли тривожного висновку: досвід насильства, нехтування чи домашнього жорстокого поводження в дитинстві може суттєво збільшити ймовірність розвитку хронічних імунних захворювань. Причому цей ризик виявився особливо високим серед жінок.
«Жорстоке поводження в дитинстві — це не лише соціальна проблема, це проблема здоров’я нації», — говорить автор дослідження Джонт Сінгх Чандан, клінічний професор громадського здоров’я. — «Ми давно знали про його вплив на психіку, але тепер бачимо, що воно може буквально змінювати імунну систему на десятиліття вперед».
Дослідження охоплює період з 1995 по 2021 рік і базується на медичних записах з бази IQVIA. Серед понад 250 тисяч осіб, які мали задокументовану історію дитячого насильства, значно частіше фіксували випадки ревматоїдного артриту — на 39% більше, ніж у тих, хто не мав такого досвіду. А серед жінок ця цифра зростала до 54%.
Псоріаз також виявився пов’язаним із дитячими травмами — ризик розвитку був на 16% вищим. Цікаво, що такі хвороби, як розсіяний склероз або системний червоний вовчак, не продемонстрували статистично значущого зв’язку з травматичним дитинством. Несподіванкою стало й те, що серед постраждалих від насильства рідше фіксували целіакію — дослідники припускають, що це може бути пов’язано з недіагностованими випадками або нерівним доступом до медичної допомоги.
Науковці підкреслюють: результати дослідження — не вирок, а заклик до дії. Профілактика насильства, раннє втручання та підтримка дітей у складних життєвих обставинах — це не лише моральний обов’язок суспільства, а й інвестиція у здоров’я майбутніх поколінь.
«Ці дані — ще одне нагадування про те, що тілесне і душевне здоров’я нерозривно пов’язані. І те, що трапляється в дитинстві, не минає безслідно», — підсумовує професор Чандан.