Пентагон офіційно повідомив інформацію про те, скільки озброєння США вже поставили та планує поставити в Україну. Загальна вартість тільки майбутнього опціону оцінюється в $800 млн. Водночас президент країни Джо Байден підписав рішення про надання Києву термінової військової допомоги на $13,6 млрд . Планує нарощувати свій «ленд-ліз» та Великобританія. А Євросоюз, вперше у своїй історії, закупить боєприпаси та озброєння для України на суму 300 млн євро.
А 21 березня речник Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомив, що Україна підписала декларацію про посилення ППО України. Серед підписантів – Англія, США, Німеччина, Франція.
Як ця допомога виглядатиме на практиці, як вона посилить наші збройні сили, наскільки цей план є реалістичним? Відповіді ці питання містяться у нашому спеціальному аналізі інформації, взятої з відкритих джерел. Його підготував військовий оглядач 
Кирило Данильченко .
Як закриватимуть небо в Україні
США нададуть нам значну військову допомогу. Нам обіцяють 400 кулеметів, цього достатньо для оснащення 12 батальйонів. А також сто 40-мм гранатометів (на 8 батальйонів), бронежилети та каски на 5 бригад, мільйони боєприпасів, включаючи бронебійні гранати, снаряди та міни. Власне, таким чином вони оснащують наш корпус резерву. І це конче необхідно. Але, головне, що потрібне ЗСУ, — це швидко наростити можливості ППО.
Ми не можемо собі дозволити витратити 3-4 місяці на навчання та інтеграцію західних систем. У нас немає часу на тривалу підготовку фахівців техніків з обслуговування ракет, шасі тощо. Це довго, клопітно та дорого. І довго це найкритичніше для нас.
Словацька ЗРС С-300ПМУ полігон НАТО Шабла. Фото: прес-служба командування Альянсу
Тому зараз йдеться не про те, щоб повністю убезпечитися від ударів ракет по заводах ВПК, які робляться для того, щоб не дати нам перевести економіку на військові рейки. Повністю захиститися від 400 кілограмових «сигар», що летять казармами ЗСУ та територіальної оборони, щоб уповільнити мобілізацію та навчальні процеси. Не про безперервні ракетні обстріли аеродромів, з метою домогтися панування в повітрі. Адже це не стратегічні бомбардування часів Другої світової, а рідкісні точкові удари напівтонних бомб, які можна пережити. Тільки потрібно навчитися розосереджувати особовий склад, верстати та машини, шифрувати трафік та захищатися від розвідки.
Тут треба бути реалістами: переваги у повітрі на цій війні ми не матимемо. У наших пілотів не буде достатньої кількості годин нальоту, а крім того, наші борти доводиться обслуговувати на малих аеродромах та шосе. У таких умовах переучуватися на західні літаки надто довго, а час між вильотами зростає.
Тому західна допомога необхідна насамперед для того, щоб ворожі штурмовики, гелікоптери та ударні літаки на лінії зіткнення отримали якнайбільше вражаючих елементів від наших ППО.
З цієї причини до нас їдуть радянські ППО установки «Оса», «Стріла 10» з місць сховищ у країнах колишніх країн Варшавського договору. До нас їдуть С-300 ПМУ, які, наприклад, перебувають на озброєнні у Словаччини, Греції, Болгарії, плюс один дивізіон свого часу купили США для вивчення.
Комплекс «Оса». Фото: Facebook Генштабу ЗСУ.
Це не «совкова старість». Це те, що ми можемо освоїти за тиждень-півтора, оновивши навички мобілізованим. У разі повної переваги РФ повітря — це життєво необхідні поставки. Навіть пару десятків «Ос», пару десятків «Стріл» і 2-3 дивізіони С-300 — це вже величезна підмога в умовах, коли супротивник щодня втрачає 1-3 машини і змушений часто залітати за лінію зіткнення.
Нам потрібно швидко закрити втрати у важких ЗРК, за якими було підтверджено попадання на півдні. Плюс нам необхідно ущільнити захист із боку Білорусі. І паралельно наростити тактичне ППО для 150 батальйонів ТРО та корпусу резерву.
Добре, що ракет до цього добра у нас вистачає, та й на зберіганні в Східній Європі вони ще залишилися.
Озброєння для наземної атаки в Україні
Прямо зараз Україні необхідно посилити наземні сили на випадок, якщо Москва почне грати в мобілізацію і спробує продавити фронт частинами з Осетії та «миротворцями», які поки що сидять у Карабаху.
Необхідно, щоб їх зустріли не війська на шкільних автобусах із кулеметами Дегтярьова, а озброєні протитанковою зброєю та мінометами, добре прикриті з повітря підрозділи. Щоб перевести будь-який наступ кремлівського режиму в позиційну фазу. Змусити росіян боротися не в маневрених боях, де у них вищий ресурс техніки і більше танків, а змусити їх прогризати мінні поля під вогнем нашої традиційно сильної артилерії, — недарма з часів совка ми мали три профільні військові училища.
Польський ПРЗК «Перун». Фото: Facebook Гентштаба ЗСУ
Безумовно, зараз йдеться про установки Stinger. До офіційно поставлених 600 комплексів, до нас із США їдуть ще 800. А якщо зважати на 500 установок, які нам передала Німеччина, ще 300 прийшли з країн Балтії та Нідерландів, то наша армія сьогодні одна з найнасиченіших ПЗРК Stinger на планеті.
Модернізовані Stinger добре працюють проти теплових пасток, які можуть запускатися з транспорту. Вони змусять авіацію триматися вище стелі 4000 м, що знизить ефективність ударів чавуном.
У тандемі з польськими «Перунами» та «Громами» та тисячами ПЗРК зі складів зберігання в Україні та колишніх країнах Варшавського договору, ми можемо забезпечити пуски штурмовиками та вертольотами супротивника буквально з-під кожного куща. Це помітно вже зараз: російські «Ка-52» стріляють із великої висоти некерованими ракетами. А наші міста на Дніпрі, Полтаві, Миколаєві та Одесі бомбардуються мінімально.
У всій цій історії головне — це те, що нам постачають озброєння, яке Захід історично дає неохоче: важкі ЗРК, ПЗРК та тактичне ППО, — те, що легко втікає і що може завдати тяжкої шкоди цивільній авіації. Найбільш західні країни побоюються, що це озброєння може потрапити на Близький Схід.
Постачання зброї в Україну: що буде далі
Далі піде легше – нам можуть поставити танки Т-72 із країн Варшавського договору. Ствольну артилерію та РСЗВ, бронемашини, боєприпаси, у тому числі пакети до «Град» та «Ураганів».
Якщо роздрукували допомогу для ППО, піде все, так було завжди на всіх війнах.
Зараз Лондон передає нам 3,6 тис. установок NLAW, а Вашингтон – 6 тис. AT-4. Це не тільки відновить запас, використаний у перші тижні війни, але й наростить наш запас протитанкового обладнання. Як тільки піде «зеленка» (дерева і ґрунт покриються зеленню — ), російський плацдарм, що постачається через болота і Чорнобильську зону, у Києва жорстоко страждатиме не лише від приходів арти, а й від дій легкої піхоти.
ПТРК NLAW. Фото: Facebook Генштабу ЗСУ
Крім того, британці передадуть нам неназвану кількість Javelin, а США хочуть довести їхню кількість в Україні до 4,6 тис. штук. Якщо це модифікація «Е» — ми зможемо вдень і вночі працювати по танцю поза їх можливостей стріляти по нам.
Росіян очікує величезна кількість ракет 3-покоління — з багажника цивільної машини, з в'юка на спині, з HMMWV, які також будуть передаватися.
Така кількість ПЗРК та ПТО 3-покоління завжди якісно змінює ситуацію на полі бою.
HAMMWV. Фото: Facebook
Якими будуть ЗСУ
А насамкінець варто згадати нові дрони камікадзе, — недавно використані СЗГ США, — Switchblade. Нам передадуть 100, по суті, бомб, що літають, — невеликих з бойовою частиною в 2,5 кг і значних 54 кг. Якщо ми встигнемо їх швидко освоїти — то в мережі з'являться відео а-ля Карабах, коли вони прилітали окремими машинами, штабами, кунгами та РЛС. Війна майбутнього як вона є.
Західне озброєння України. Фото: Facebook Генштабу ЗСУ
По ПТРК, ПЗРК та ударним дронам ми вже перевершуємо противника технологічно. Наразі найближчим часом потрібно перевивчити розрахунки на сучасні важкі західні ЗРК, закупити високоточні засоби доставки для реактивної та ствольної артилерії, озброїти корпус резерву, Нацгвардію, МВС та ТРО сучасною важкою зброєю. І тоді ми отримаємо півмільйона багнетів. Звучить як добрий план на найближче майбутнє.
Читайте також
Не один у полі: як бізнес-комʼюніті допомагає підприємцям масштабуватися
Кримінальний тиск на бізнес в Україні: виклики для інвесторів та юридичний захист
