Влітку в Україні вирує вступна кампанія. Тисячі вступників подають заяви на найпопулярніші напрями в топ закладів вищої освіти (ЗВО) попри туманні перспективи потрапити на бюджет і високу вартість навчання. The Page з'ясовує у HR-експертів, чи стануть ці зусилля запорукою успішної кар’єри, а в яких випадках можна обійтися без традиційної вищої освіти.
Які університети найбільше цінують роботодавці
«Києво-Могилянська академія, Київський національний університет ім. Шевченка (особливо окремі конкурентні факультети), Львівська політехніка чи КПІ ім. Сікорського вважалися своєрідним освітнім «знаком якості» багато років. Диплом цих університетів може дати кандидату невелику перевагу на старті кар’єри. Втім, загалом назва альма-матері сьогодні вже не є беззаперечним індикатором професійності кандидата», – зазначає Злата Тягунова, кар’єрна та HR-консультантка.
Домініка Іванова-Бекар, HR-експертка, власниця HR-агенції, розповідає про певні переваги випускників низки ЗВО серед роботодавців у наступних галузях:
- інженерно-технічні та IT спеціальності: КПІ ім. Сікорського, Львівська політехніка, ХНУ радіоелектроніки, НАУ (нині Київський Авіаційний Інститут);
- економіка та фінанси: КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, КНУ ім. Шевченка, ХНУ ім. Каразіна, ОНУ ім. Мечникова;
- гуманітарна та соціальна сфери: КНУ ім. Шевченка, НУ «Києво-Могилянська академія», ОНУ ім. Мечникова
- медицина: Національний медичний університет ім. Богомольця.
КНУ ім. Шевченка. Фото: Depositphotos
Катерина Скібська, генеральний директор Dopomoga Ukraine, наводить наступний перелік авторитетних, з погляду роботодавців, ЗВО:
- КНУ ім. Шевченка;
- КНЕУ ім. Гетьмана;
- НТУУ КПІ ім. Сікорського;
- Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП);
- Західноукраїнський національний класичний університет.
«Питання престижності ЗВО, на мій погляд, не є натепер актуальним. Людей не вистачає, а молоді більше не стає. Тож якщо молода людина вивчилася і прагне застосувати на практиці отриманні знання – переважна більшість роботодавців прийме її з розпростертими обіймами [і з менш престижним дипломом]», – коментує Домініка Іванова-Бекар.
Львівська політехніка. Фото: Depositphotos
Злата Тягунова погоджується, що непрестижний диплом, наприклад, маловідомого або низькорейтингового ЗВО, не є вироком для кар’єри, бо сьогодні роботодавці значно менше зважають на гучність назви закладу освіти. Тому випускник регіонального університету з сильними soft skills і проєктним досвідом може виявитися ціннішим для роботодавця за випускника престижного вишу без практики.
Правда, за словами Іванової-Бекар, все ж є випадки, де умовна престижність закладу може стати для кандидата додатковою перевагою. Зазвичай це стосується отримання першої роботи або стажування у напрямах, де конкуренція висока, а диплом відомого університету стане додатковим аргументом. Прикладом тут можуть бути міжнародні відносини або дипломатична служба.
«У деяких керівників залишаються теплі почуття до alma mater. Іноді звертають увагу на освіту тих, хто прижився в колективі швидко та якісно. Але ніхто не скасовує портфоліо та тестування, аби підкріпити той диплом реальним рівнем знань», – каже Тетяна Пашкіна, hr-експертка, HR BP компанії KAPELOU.
Цікаво, що топ ЗВО серед вступників немов віддзеркалює усталені уявлення роботодавців про якісну освіту. Як підрахував The Page, в найпопулярніших ЗВО за рік вища освіта подорожчала на третину, а її середня вартість склала понад 56 тис. грн.
Коли без диплома кар’єра неможлива
Катерина Скібська не погоджується з поширеною думкою, що диплом часто є лише формальністю. Адже за спостереженнями експертки, роботодавці вимагають наявність вищої освіти, іноді саме за профільним напрямом, а також часто ставлять умову, щоб ВНЗ входив до топ-10 рейтингу країни.
«Якщо кандидат не має диплома, його шанси на розгляд компанією залежать від рекрутера, який має «просувати» цього кандидата та пояснювати причини відсутності вищої освіти. Іноді резюме таких кандидатів, які «не повністю відповідають вимогам компанії», відкладають для подальшого розгляду у другу чергу. Так само буває, якщо кандидат має диплом закладу вищої освіти, який, на думку роботодавця, не відповідає очікуваному рівню підготовки або має сумнівну репутацію», – пояснює Скібська.
Без студентської парти за плечима в певних галузях неможливо знайти роботу. Фото: Depositphotos
Щобільше, в Україні та світі залишатиметься низка напрямів діяльності, де точкою входу є тільки відповідний диплом. За словами Домініки Іванової-Бекар, це професії, які мають державне регулювання та високі вимоги до кваліфікації через ризики, як-от лікарі, фармацевти, юристи тощо. Інженерів, технологів, архітекторів це теж стосується.
«Якщо говорити про виробництво, для інженерних посад і вище диплом дійсно must have, – розповідає Тетяна Пашкіна. – Річ у тому, що він виступає ніби гарантією, що у кандидата є певний пул теоретичних знань, які дозволять йому швидко та якісно перетворити їх на навички, що потрібні роботодавцю. Звісно, добре, якщо у кандидата вже є певний практичний досвід, бажано у тій самій сфері – бо на опанування відповідного програмного забезпечення та знання практичних нюансів потрібен час, а роботодавець, звісно, зацікавлений в економії».
Робота інженера вимагає відповідного диплома. Фото: УНІАН
Наталія Слинько, засновниця та CEO консалтингової компанії Talent Match, нагадує, що в Україні триває кампанія перегляду кваліфікаційних вимог до низки професій, зокрема й стосовно освіти, що закріплюється у законодавстві.
«Ви не можете найняти будівельника без закінченої вищої освіти і назвати його інженером. Це обов'язкові вимоги саме стандартів професії. Так само не можна найняти медика без закінченої вищої освіти. Тобто є цілий перелік професій, де вища освіта має суттєве значення і є критичною для того, щоб наймати фахівця на роботу. Ба більше, часто вимагається ще й рівень освіти. Бо не можна прийти з дипломом бакалавра і стати провідним інженером-конструктором», – уточнює Слинько.
Інженер на будівництві має бути з дипломом. Фото: Depositphotos
Вимоги стосовно наявності, профілю та рівня диплома часто стосуються саме керівних посад.
«Мені відомі випадки, коли кандидат, маючи значний досвід роботи у великих і відомих компаніях, а також володіючи всіма необхідними навичками, знаннями та компетенціями, отримав відмову лише через те, що політика компанії не дозволяла приймати на керівні посади кандидатів без вищої освіти, – продовжує Катерина Скібська. – А у багатьох компаніях досі діють внутрішні корпоративні правила, згідно з якими керівні посади можуть обіймати лише кандидати саме з профільною вищою освітою. Лідером за вимогами до наявності диплома та профільної освіти залишається державний сектор».
Злата Тягунова погоджується, що у великих міжнародних компаніях і державних установах формальна наявність диплома часто залишається фільтром: кандидатів без вищої освіти можуть навіть не розглядати на певні посади, особливо коли є багато претендентів на це місце.
Доступ до престижної освіти залижить від наявності грошей у студента або його родини. Фото: Depositphotos
Скібська додає, що у деяких випадках кандидат може поєднувати заочне навчання з роботою, проте здобуття відповідного диплому все одно буде обов’язковою умовою. Таким чином, серед успішних керівників або фахівців дві або навіть три вищих освіти не є рідкістю.
Варто додати, що часто вимоги роботодавців стосовно обов’язкової вищої освіти кандидатів не є виправданими.
«Зазвичай наші HR і керівники компаній дуже люблять, щоб працівники мали будь-яку вищу освіту на більшості посад, крім лінійних продавців або касирів у магазинах. Якщо людина починає працювати в офісі, наприклад, бухгалтером, часто вимагається вища освіта. Проте, фактично, для цієї роботи вона не завжди необхідна», – підсумовує Наталія Слинько.
Для багатьох професій саме диплом є точкою входу. Фото: Depositphotos
В яких галузях можна будувати кар’єру без вищої освіти
В Україні роками формувався культ вищої освіти. Більшість батьків старшокласників навіть не розглядають альтернативні шляхи для своїх дітей окрім вступу до ЗВО після випуску з середньої школи. Так, у 2025 році на НМТ з метою подальшого вступу до ЗВО зареєструвалося 312 тис. осіб, що дорівнює близько 86% від кількості випускників шкіл 2025 року. Звісно, не всі, хто здає НМТ, закінчили школу саме у 2025 році, але таких, вочевидь, переважна більшість, і показник свідчить про масовість запиту на вищу освіту в Україні.
Чи дійсно такій кількості людей потрібен університетський диплом – питання відкрите. Адже опитані The Page HR-експерти називають низку напрямків діяльності, де вища освіта не є ключовою вимогою. На думку Катерини Скібської, це спеціальності, де потрібні «швидкі знання», наприклад, дизайн, штучний інтелект, продажі, SMM та інші, де можна за відносно короткий термін опанувати професію і розпочати здобувати практичний досвід.
«У багатьох професіях і в сучасних реаліях воєнного стану – відсутність диплома про вищу освіту не стає на заваді працевлаштуванню. А у таких сферах, як диджитал-маркетинг, продажі, дизайн, логістика, управління проєктами, взагалі не має критичного значення. Тут важливий реальний практичний досвід та портфоліо робіт. Крім того, багато успішних IT-фахівців не мають вищої освіти або мають її за іншим профілем, але закінчили якісні курси», – коментує Домініка Іванова-Бекар.
Тобто в багатьох випадках альтернативою рокам навчання в університеті може стати набуття практичних навичок на професійних курсах або в корпоративних університетах, які враховують зміни в технологіях і швидко оновлюють програми відповідно до потреб ринку або конкретної компанії. За словами Іванової-Бекар, навчання на курсах та інших програмах актуально для фахівців наступних напрямків:
- маркетинг та SMM: SMM-менеджери, таргетологи, копірайтери, SEO-спеціалісти;
- продажі: менеджери з продажу, спеціалісти з підтримки клієнтів;
- IT-сфера: тестувальники, DevOps-інженери, прожект менеджери, бізнес-аналітики;
- дизайн: вебдизайнери, UX/UI дизайнери, графічні дизайнери.
Стартувати в IT допоможуть курси або корпоративні університети IT-компаній. Фото: Depositphotos
У випадку з курсами шлях до першої оплачуваної роботи може тривати менш як рік, якщо у процесі навчання буде створене якісне портфоліо. Проте і ціна питання опанування професією на курсах може бути чималою.
Візьмемо, для прикладу, фах «Графічний дизайн». Щоб опанувати навички цієї професії і сформувати портфоліо, одна з популярних платформ Projector пропонує курс для початківців (22,5 тис. грн за три місяці) і продовження навчання на більш просунутому рівні (34 тис. грн за чотири місяці). Замість цього можна пройти за 12 місяців чотири модулі за 82,7 тис. грн. Фокус такого навчання: опанування Adobe Photoshop та Illustrator, основи композиції, створення логотипів, макетів, айдентики (візуальної системи бренду) тощо.
Варто зауважити, що зазвичай на курсах графічного дизайну не вчать малювати руками. Чи потрібне це для успіху в професії – спірне питання. Але якщо за плечима є, скажімо, художня школа, ця база точно не буде зайвою.
Тим часом рік навчання в одному зі столичних ЗВО (у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука) за спеціальністю «Графічний дизайн» коштує для вступників 2025 року 59 тис. грн. Проти минулого року вартість зросла майже вдвічі. Тобто за весь термін навчання в чотири роки доведеться заплатити щонайменше 236 тис. грн, якщо ЗВО не підвищуватиме ціни в межах річної інфляції, на що він має законне право.
В мистецьких ЗВО приділяють увагу малюванню руками. Фото: Depositphotos
До речі, тут майбутні дизайнери будуть штудіювати зокрема й академічний малюнок та живопис: працювати з аквареллю, олівцем і графічними техніками. Отже, той, хто відчуває в цьому потребу і має час та натхнення, зможе попрактикуватися. З іншого боку, практичному опануванню комп’ютерних програм, за відгуками студентів, у мистецьких ЗВО часто не приділяють достатньо уваги. Тому, щоб виконувати творчі завдання, програми часто доводиться опановувати самотужки. Не виключено, що «вишенькою на торті» тут стануть курси з тих самих Adobe Photoshop та Illustrator.
Отже, чи потрібна випускнику школи саме вища освіта – непросте питання. Якщо траєкторія побудови кар’єри вже зрозуміла й передбачає наявність певного диплома, варто рухатися до мети. Але варто думати й про альтернативні шляхи. Адже сам по собі диплом — не самоціль й не данина сімейним традиціям.