Наголос — це виділення одного складу в слові голосом. Тобто той склад, на який ми ставимо більшу силу голосу, вимовляючи слово. В українській мові зміщення наголосу часто змінює звучання слова на неправильне або навіть смішне.
Слова, в яких часто плутають наголоси:
- прОділ;
- вІрші;
- чарівнИй;
- одинАдцять;
- мілімЕтр;
- фОльга;
- тризУб;
- вимОга;
- читАння;
- черговИй.
Наголос в українській мові – правила
Наголос в українській мові вільний (або рухомий) – це означає, що він може падати на будь-який склад слова, і це не фіксується правилами, як, наприклад, у французькій чи польській мовах. До того ж наголос може змінюватись при відмінюванні чи творенні форм слова.
У багатьох іменниках жіночого роду наголос у множині переходить на закінчення, а прикметники зазвичай зберігають наголос основи. Більшість прислівників мають наголос на першому складі, тоді як слова іншомовного походження часто мають наголос на останньому складі.