Народна депутатка від партії «Європейська солідарність» Яна Зінкевич розповіла в інтерв'ю 
про роботу у Верховній Раді, інклюзивність будівлі парламенту, проблеми в проєкті бюджету та санкційні списки РНБО.
Що не так із бюджетом на 2022 рік
Днями Рада розглядатиме держбюджет у другому читанні. Ви голосуватимете за нього?
— Чесно кажучи, як представниця комітету охорони здоров'я не голосуватиму. Уже зараз у нас величезний дефіцит бюджету навіть на 2021 рік. Нам бракує приблизно 3,5 мільярда на те, щоб забезпечити ковідні пакети до кінця року. Я вже мовчу про наступний рік. Торік ми зробили начебто розумно: у березні виділили, здається, 65 мільярдів на боротьбу з коронавірусом. Але влада успішно розтринькала понад 30 мільярдів на дороги, наче це нам чимось допоможе.
Яна Зінкевич у Верховній Раді (фото: Facebook Зінкевич)
Крім того, ще дефіцит бюджету буде ще й на гарантовані пакети НСЗУ, тобто пакет «Інфаркт», пакет «Інсульт» і пакет «Екстрена допомога». Може так статися, що десь з осені не буде чим платити навіть зарплати.
І якщо наші поправки не враховані, а вони вже не враховані, то я просто не можу собі дозволити голосувати за такий проєкт бюджету. Ба більше, не вірю, що до другого читання це буде виправлено.
А наскільки адекватним є законопроєкт № 5600 загалом? Як вам ідея прописати бюджет під законопроєкт, який ще не ухвалила Рада, і розподіляти кошти, які ще тільки планують отримають?
— У нас у питанні бюджету дуже багато непорозумінь. Наприклад, у бюджеті не прописані кошти, які ми отримаємо від МВФ. Вони просто не враховані. І куди вони підуть, якщо вони ніде не прописані? Взагалі розгляд законопроєкту № 5600 – це якась дивина. Ми намагаємося проходити всі поправки, і це достатньо тривале голосування.
Однак як опозиція ми відчуваємо себе безсилими. Йдеться не тільки про нашу партію, а про всю опозицію, включно з ОПЗЖ. Наші поправки не враховують, монобільшість під час голосувань утримується, і на цьому все. «Слуги» не мають ніякої позиції, вони просто не голосують. І тоді всі поправки, над якими працював комітет, просто зливаються.
Про посаду спікера Ради
Ви нещодавно ледь не стали новим спікером. Як це взагалі сталося?
— Скажу одразу: це було несподівано й незаплановано. Ми не знали в який день розглядатиметься подання до Верховної Ради. А коли стало відомо, Петро Порошенко вирішив, що висуватимуть мене. Так вирішили, бо я нове обличчя, у мене є певна репутація, і я не брала участі в жодному скандалі.
Потім усе було дуже швидко: потрібно було виставити кандидатуру й за годину встигнути подати всі заявки, декларації та підготувати виступ.
Звісно, я розуміла, що перше місце я не отримаю. Ніхто не знімав би Разумкова для того, щоб обрати когось іншого із чужої фракції. Для них був би набагато краще незручний Разумков, ніж хтось взагалі з іншої фракції. Було зрозуміло, що це буде Стефанчук, але важливим було те, скільки людей нададуть підтримку юним обличчям у політиці.
За мене проголосували 146 депутатів. Голосували всі опозиційні фракції, один голос був навіть від ОПЗЖ. Решта повиймали картки або утрималися. З усієї Верховної Ради лише дві людини проголосували проти: це був Брагар, відомий персонаж за обміном собачок на оплату газу, і Микола Тищенко.
Інші зі «слуг» не змогли проголосувати «за», хоча й хотіли. Тому вони «утрималися», а не проголосували «проти». Це також було достатньо показово. Загалом це був цікавий день і цінний досвід. Якщо мені довірять бути політиком у майбутньому і я оберу для себе цей шлях, це також достатньо добре мене показує.
А Стефанчук на цій посаді буде краще за Разумкова чи гірше?
- Поки що важко сказати. Але насправді сталася комедія: Разумкова усунули через формальність – він не затвердив порядок денний. У п'ятницю обрали Стефанчука, і вже наступного понеділка він не затверджує порядок денний. Ми приходимо у вівторок, а нам немає за що голосувати. Тобто фактично наступного дня було порушено ті самі процедури, той самий регламент, через який звільнили Разумкова. Такий от парадокс.
Чи змусять депутатів ходити в масках
Київ на порозі нового локдауну. Стефанчук у Раді просить депутатів носити маски. Чи дослухаються вони до його прохання? Адже останнім часом далеко не всі носять їх у сесійній залі.
- Я теж цим грішу, хоча я представниця медичного комітету. Минулий COVID, на який я перехворіла, мене скосив. Але, на щастя, я сиджу на балконі окремо від усіх. Тому для мене та для інших це більш безпечно. Крім того, я вакцинована. Ми в комітеті охорони здоров'я вважали, що в нас депутати здебільшого вакциновані. А десь місяць тому ми дізналися, що вакциновано лише приблизно 50% депутатів. Я вже мовчу про секретаріат, помічників тощо. Ми були шоковані.
Після цього представники «Слуги народу» за ініціативи Радуцького (Михайло Радуцький, голова комітету охорони здоров’я — ) розробили проєкт постанови, згідно з яким із 15 листопада до Верховної Ради допускатимуть тільки тих депутатів, помічників, секретаріат, міністрів, журналістів, які отримали вакцину, або вони мають приносити результати тестів. Я впевнена на 95%, що цю постанову ухвалять.
Яна Зінкевич у масці (фото: УНІАН)
Тобто теоретично 50% депутатів можуть проголосувати за постанову, яка зобов'яже всіх інших вакцинуватися?
- Гадаю, тут буде підтримка й кількох фракцій. Я голосуватиму за це, багато хто з моєї фракції голосуватиме. Зі «Слуги» з їхніх 250, вважаю, 180 — 190 голосів набереться.
На мою думку, це правильно, бо обмежуємо громадян по всій країні, а у Верховній Раді тільки 50% вакцинованих. Такого просто не має бути, адже це несправедливо. Якщо ми вводимо такі жорсткі обмеження для невакцинованих, то й у Верховній Раді має бути так. Звісно, частина колег це не підтримуватиме. Вони вважають, що це порушення закону про народних депутатів України щодо безперешкодного доступу до державних будівель. Але пандемія ставить перед нами нові виклики.
На фронті всі вакциновані, тому немає проблем із коронавірусом
А яка у вас є інформація щодо вакцинації військових на передовій і медиків, які там зараз перебувають?
— З-поміж військових вакциновано переважну більшість — понад 70%. Я не чула, щоб на фронті були серйозні спалахи — одна — дві людини. Там не потрібні навіть ковідні відділення — достатньо спеціальних ізоляторів.
Тобто зараз на фронті ситуація краща, ніж у мирному житті?
— Після того як фронт закрили для сторонніх і волонтерів, там стало безпечніше, ніж будь-де в країні. Це закрите середовище, військові здебільшого вакциновані, майже ніхто не виїжджає.
Я впевнена, що саме за ковідом з армією буде все гаразд. Мене більше турбує те, що зараз військових обмежують у правах, бо коли ще весною їх вакцинували, тоді не було такого поняття, як внесення інформації про вакцинацію до єдиної медичної системи. Військові лікарі вели паперові журнали й робили записи про вакцинацію у військові квитки.
Тобто військові не мають записів у helsi.me й не можуть отримати сертифікати про вакцинацію та переміщатися в мирних містах: їздити в потягах і автобусах, заходити до магазинів і закладів. Ми звернули увагу МОЗ на цю проблему. Вони підійматимуть ці паперові журнали й потрошку вносити дані в електронні бази. Але це триватиме щонайменше місяць. Цей аспект був, м'яко кажучи, непродуманим.
А загалом складно бути однією з наймолодших депутаток Ради?
— Спочатку було складно, а потім люди дізнавалися про мене, про мої справи, і зараз це вже не актуально. Фактично я людина, яка може зазнати дискримінації за багатьма категоріями. По-перше, я жінка, по-друге, я людина з інвалідністю, ще й на візку, тобто це видима інвалідність. По-третє, я молода депутатка. По-четверте, я мати-одиначка. По-п'яте, я учасниця бойових дій. Тобто все, що можна, я зібрала, окрім представництва ЛГБТ.
У фракції мені комфортно, у Раді загалом теж. Інколи бувають проблеми на місцях, у міністерствах і під час роботи комітету охорони здоров’я. Люди думають, що я якась помічниця за квотою людей з інвалідністю, а коли дізнаються, що я секретарка комітету, дуже дивуються. Також шокує моя неформатна зовнішність: великі татуювання й кольорове волосся. Більшість тих, хто на периферії, звикли, що всі мають бути в суворих костюмах, і взагалі місця для творчості бути не може.
Яна Зінкевич у етнообразі (фото: Facebook Зінкевич)
Чому ви обрали саме партію «Європейська солідарність»?
— Я мала декілька пропозицій, але вирішила обрати саме ЄС. По-перше, мені показали прохідний список, а по-друге, це партія, яка вже має досвід. Мені не хотілося йти до зовсім молодої партії.
Раді знадобилося 11 місяців, щоб облаштувати інклюзивність
Коли ви потрапили до Ради, для вас якось спеціально облаштовували місце?
- Спочатку фракція виборола місця збоку на останніх рядах і окремо балкон. Там мені й облаштували місце — там є цілий метр, щоб відсунутися чи повернутися. Одразу зліва біля мене вхід, де зробили пандус. Там пологий спуск, і я можу спуститися. Також домоглися, щоб у мене був окремий туалет. У нас є туалет для людей з інвалідністю, але там зберігали інвентар для прибирання. Його прибрали, і я користуюся цим приміщенням. Туалет не надто облаштований, але він широкий.
А потім доєдналися ще декілька депутатів і почали добиватися, щоб на основних сходах зробили підіймач. Від мінус першого — де їдальня, до третього — де відбуваються брифінги. У парламенті всюди монументальні сходи з великими поворотами. Мені спершу допомагали спускатися інші депутати, а коли вони відчули, наскільки це тяжко, один із депутатів вирішив домогтися безперешкодного доступу скрізь.
Десь через 11 місяців після проходження тендерів і всіх процедур у Раді на всіх сходах встановили великі поворотні підіймачі. Це надзвичайно важливо не тільки для мене, а і для наших відвідувачів. На засідання комітетів часто приходять співробітники громадських організацій, які представляють інтереси людей з інвалідністю, і просто особи з інвалідністю. Дуже часто вони є маломобільними або на візочку. І тому для них це дуже актуально.
Глобально тепер Верховна Рада в Україні є доволі інклюзивною?
— Фактично так.
Ірина Геращенко та Яна Зінкевич у Раді (фото: УНІАН)
А куди вам заходити найскладніше?
— Найголовніше місце, яке мене й досі турбує, – це трибуна. На трибуні я за весь час була лише один раз — від самого початку, коли ми обстоювали якісь інтереси ветеранів, а ще один раз — поруч із нею. Трибуна дуже висока, і якщо я за неї стану, то мене просто не буде видно. Але гадаю, її облаштують. Я бачила, як це зробили в парламенті Європейського Союзу, — там немає жодних складностей.
А як ви оцінюєте боротьбу Зеленського з олігархами? Його законопроєкт і те, як його ухвалювали.
- Мені здається, цей законопроєкт було ухвалено суто під одну персону — під Порошенка. Ми розуміли, що в документі буде якийсь підступ, і коли справа дійшла до поправок, це стало очевидним. Законопроєкт можна було ухвалити цивілізовано й за стандартами, щоб усі могли зачитати свої поправки.
А того дня вони просто переламали Верховну Раду через коліно, порушили всі норми, які тільки могли. Дуже багато людей було проти цього законопроєкту, але не тому, що він поганий (а він дійсно поганий), а через те, що було порушено всі норми регламенту. І це вдарило по нашій міжнародній репутації.
А Порошенко — олігарх?
— Мені важко сказати, бо в нього бізнес, який не є монополією. Ми розуміємо, що цукерки «Рошен» – це не монополія. У нас є щонайменше «АВК» тощо. А купівля телеканалу була вимушеним заходом, бо почалося переслідування телеканалу. Гадаю, що РНБО точно визнає його олігархом.
Добровольців депортують до Росії через списки РНБО
А які у вас найближчі плани щодо законопроєктів?
— Цього тижня я чекаю на законопроєкт про спрощене громадянство для учасників бойових дій. І для добровольців, і для бійців ЗСУ. Він не мій — його подав Кабмін, але я лобіювала його серед депутатів.
Яна Зінкевич у парламенті (фото: УНІАН)
А як взагалі в ЗСУ може бути не громадянин України?
— Може, і таких дуже багато служить. Особливо росіян, білорусів, грузинів і литовців. Спочатку вони йшли до армії, офіційно служили, і в певний час їм надавалася посвідка на проживання. Потім такі бійці мали подаватися на громадянство.
Але для того, щоб податися на громадянство, особливо росіянам, треба, крім усіх документів, подати документ про те, що ти був у Росії або в посольстві Росії і відмовився там від свого громадянства. Уявіть, що це таке буде, якщо чеченцю, грузину, білорусу чи росіянину прийти до посольства чи поїхати в Росію, щоб відмовитися від громадянства. Вони одразу стануть політв'язнями.
Їм надавали тимчасовий паспорт, посвідчення особи на два роки, а влітку 2021 року цей строк сплив. Тепер вони нелегали, у них забрали паспорти, їм заблокували всі картки. Їх навіть можуть депортувати, наприклад у Росію. Нещодавно чеченців відправили до Росії.
А як взагалі наше МВС співпрацює з Росією в такому дивному форматі?
- Не все МВС у нас українське. Крім того, депортують прикордонники, але затримують і арештовують поліціянти за запитом Росії. Росіяни подають у розшук Інтерполу, а поліціянти замість того, щоб ігнорувати такі подання, реагують на них і арештовують добровольців, які воювали на Донбасі.
Зінкевич Яна (фото: УНІАН)
З останнього — це санкційні списки РНБО зі злодіями в законі. Із 600 осіб у списку, 100 там опинилися випадково. Частина з них є бійцями ЗСУ та добровольцями-іноземцями. Це грузини, чеченці, білоруси та росіяни. І вони підпадають під санкції, унаслідок чого їх депортують.
А як це сталося?
- Щойно санкційні списки оголосили, усі зреагували швидко: народні депутати виступали у Верховній Раді, зверталися до РНБО, писали запити.
Але там відповідали, що всіх людей перевірили, і там тільки криміналітет. А одразу після звільнення Авакова раптом виявилося, що 106 людей випадково з'явилися в цьому списку, і їх виключили з нього. Інша частина зникла із цього списку після хабарів МВС.
А залишилися ще добровольці в списку?
— Наскільки я знаю, так. Не всіх виключили. Двох чеченців навіть встигли депортувати. Потрібно розуміти, що вони не просто потраплять до в’язниці — їх катуватимуть і більше їх ніхто не знайде.
Наприклад, якщо Дмитро Ярош поїде кудись за кордон, там його можуть затримати за поданням Інтерполу й буде те саме?
- Так, він у розшуку Інтерполу, і від 2014 року Ярош нікуди не виїжджав, і не думаю, що колись він матиме шанси виїхати з країни.
Дмитро Ярош та Яна Зінкевич (фото: соцмережі)
Він не збирається знову в політику?
- Політику він ніколи не любив і не сприймав її серйозно. Це був більше інструмент для того, щоб надавати можливість добробатам працювати на фронті, ефективно взаємодіяти з МВС, ЗСУ й щоб добробатів не дуже утискали. Не думаю, що він хоче знову в політику.
А що ви думаєте про закон про зброю? Чи буде колись в українців право носити вогнепальну зброю для захисту?
- Сподіваюся, що так. Я його лобіювала й віддала свій голос. Тоді за нього проголосували майже 170 осіб. Якщо провести певну роботу за ці роки, то в наступному скликанні, вважаю, можна ухвалити цей закон. Гадаю, що все можливо, просто не одразу. А 170 голосів – це вже великий прогрес.
Читайте також
Онлайн-голосування за кращих роботодавців: компанії розкривають невідомі деталі про умови праці
