Фото: TransferGo
Щорічно в Україну переправляється величезний потік грошей з-за кордону. Тільки за перші шість місяців цього року українці, які працюють за кордоном, перерахували своїм родинам $5,5 млрд. Ця сума в чотири рази перевищує іноземні інвестиції в український бізнес за аналогічний період.
Як переводити досить великі суми – окреме питання. У світі явно не вистачало подібних послуг за прийнятними цінами. Шість років тому це зрозумів литовський підприємець Даумантас Двілінкас, генеральний директор і співзасновник цифрового фінансового сервісу для переказу грошей TransferGo. Спочатку сервіс створювався для допомоги литовцям, румунам та полякам, які працюють у Великобританії, які хотіли здійснювати перекази швидко і, головне, дешево.
Сьогодні через TransferGo проходить більше 20% грошей українців, що працюють за кордоном. Що це дає, чому трудові мігранти – це герої, які відновлюють країну, як створити успішний стартап, Даумантас Двілінкас розповів у інтерв'ю 
.
– Як з'явилася ідея створення такої платформи?
– Ідея прийшла після розчарування. Ми з теперішнім співзасновником TransferGo співпрацювали з іноземними компаніями і зіткнулися з труднощами при переказі грошей за кордон. У 2011 році цю операцію можна було зробити тільки через основні банки або системи міжнародних грошових переказів. Послуга була надзвичайно дорогою — 7%. Зазвичай операція займала близько тижня, але часто банки помилялися і відправляли гроші не туди. Це була постійна боротьба. Але вона стимулювала: ми шукали способи міжнародного переказу в обхід банківської системи.
– Скільки часу пішло на створення бізнесу?
– Від ідеї до запуску пройшло півтора року. Процес був досить складним і тривалим, тому що кожен документ ми отримували в середньому по півроку.
– Це ж був стартап. Де ви брали гроші на втілення ідеї в життя?
– Ми починали бізнес у Британії, а там великі діаспори – польська, румунська, прибалтійська. Ми теж туди входили і знали, що люди хочуть швидко і економно пересилати кошти на батьківщину. Тому продати ідею нашим майбутнім клієнтам було не так вже й складно. Після запуску аудиторія виросла до 300-400 користувачів в місяць завдяки сарафанному радіо. Тоді ми залучили перші зовнішні інвестиції.
– Це великий плюс, що ви знаєте ситуацію зсередини – що потрібно трудовим мігрантам з різних країн. Можете сказати, яка частка переказів в Україну?
«Україна займає 1/3 нашого бізнесу серед 47 ринків. І цей ринок наразі найбільш швидко зростає порівняно з іншими. Тільки з початку 2019-го він виріс на 300%».
– Україна займає 1/3 нашого бізнесу серед 47 ринків. І цей ринок наразі найбільш швидко зростає порівняно з іншими. Тільки з початку 2019-го він виріс на 300%, а за останні три роки спостерігається наша ситуація 2008 року, коли країни Прибалтики стали членами ЄС і люди почали виїжджати у пошуках кращого життя. Те ж саме зараз відбувається з українцями, але тільки в більших масштабах. Вони переїжджають в Польщу, Німеччину, а звідти шлють гроші додому.
– До TransferGo послуга переказу грошей коштувала 7%. А скільки тепер?
– Середній міжнародний показник – 7%, але він змінюється від 5% до 7%. Ми в ціновому секторі близько 2%, іноді навіть менше, якщо клієнт погоджується на те, що гроші надійдуть на наступний день після відправки.
– Як вам це вдалося?
– Банки, отримуючи гроші, наприклад, у Польщі, переводять їх в іншу країну через систему SWIFT або з допомогою кореспондентського банкінгу. Тому в операції беруть участь безліч сторін, які хочуть отримати свою частку за послуги. Плюс пересилання займає 2-3 робочих дні. Ми ж, проводячи таку транзакцію, фактично не пересилаємо гроші через кордони, а використовуємо так званий принцип локальних засобів.
Тобто гроші, отримані в Польщі, залишаються на нашому рахунку в цій країні. У нас є рахунок в Україні, і тут ми проводимо виплати з українського рахунку безпосередньо на рахунок одержувача. Таким чином жодна транзакція не проходить через систему кореспондентського банкінгу або SWIFT, а значить відсутні прямі витрати, які зазвичай вимагають подібні системи.
– І це абсолютно легальна схема?
– Такі дії дозволяє ліцензія FCA Управління з нагляду за фінансовими послугами, отримана у великій Британії. Також у нас є дозвіл на роботу з електронними грошима від ЄС. В Україні ми зареєстровані через «Приватбанк».
– А на чому заробляє TransferGo?
– Це і комісія за переказ коштів, і цінова складова за конвертацію іноземної валюти. Якщо відправляти гроші за прискореною схемою (при гарантії отримання менш ніж за 30 хвилин), то збір за переказ коштів буде близько 2 євро. Але якщо клієнт відкладе отримання до наступного робочого дня, то збір буде нульовим.
У середньому, прибуток з однієї транзакції на міжнародному рівні становить 3,5 фунтів. У день проводиться близько 300 тис. транзакцій. За весь час роботи в Україні сумарний обсяг транзакцій досяг 6,4 млрд грн. Крім того, оборот компанії в порівнянні з минулим роком зріс на 300%.
– Який у вас середній чек переказу?
- Середній чек українців становить 180 фунтів; це десь близько 5,4 тис. грн. Найчастіше гроші пересилають двічі на місяць.
– Скільки ви інвестували в Україну і чи окупилися кошти?
– Це були мільйони і вони окупилися. Але важливо сказати, що гроші, вкладені в Україну, поєднані з інвестиціями в Польщі, тому точної суми не назву.
– Вашому бізнесу вже 7 років, і, як будь-яка інша справа, він повинен розвиватися. Що нового ви плануєте?
– Збираємося запустити пересилання грошей з України в будь-яку точку світу. Цей ринок зростає, набирає обертів, оскільки люди купують продукти і послуги в Азії, США, Ізраїлі. Близько 90% нашого бізнесу — це приватні клієнти, але ми плануємо інвестувати більше грошей в малий і середній бізнес. Мова про компанії, які перераховують кошти для оплати послуг своїм постачальникам. Ця ніша буде рости в найближчі роки. Також думаємо над розширенням бази банків-партнерів. Можна сказати, що готуємося до переходу від споживчого бренду до бренду для бізнесу.
– Чим вам цікавий український ринок?
– В України цікаве майбутнє, але якщо не зміниться напрямок розвитку. Якщо говорити про бізнес, то коли ми заходили на ринок, то розуміли, що тут буде така ж ситуація, як в країнах Прибалтики.
– А на що робили ставку країни Прибалтики? IT чи сільське господарство?
– Основними прибутковими сферами для країни було сільське господарство, транспортна логістика і передові лазерні технології. Але за останні 15 років стартапи отримали прямі іноземні інвестиції, і все стало швидко змінюватися. Кожні півроку я приїжджаю в Україну і бачу ті ж зміни, що і в Прибалтиці, тільки тут все швидше завдяки діджиталізації.
– Ви бачите перспективу саме у сфері IT?
– Україні краще вийти за рамки просто обслуговування і почати працювати над IT. Наприклад, стартап, подібний WhatsApp-у (а серед його засновників є виходець із України), міг би залучити в країну багато грошей. Ви ніколи не отримаєте повну вартість, просто продовжуючи надавати послуги. Наведу приклад Литви. Країна зосередилася на роботі саме над продуктами. Україні також замість надання послуг потрібно займатися IT.
– Ви кажете, що сфера міжнародних грошових переказів досить перспективна. Це добре для України чи погано? Адже це означає, що багато українців працюють за кордоном і переводять гроші сюди своїм сім'ям. Що тут хорошого?
– Концепцію трудової міграції розуміють неправильно, особливо з точки зору економічної цінності. У 2008 році, коли громадяни країн Прибалтики виїхали на роботу до Великобританії, безліч скептиків і противників такої міграції говорили, що ці люди осядуть там і ніколи не повернуться додому. Але що відбулося насправді? Трудові мігранти забезпечували 67% ВВП з-за кордону і в результаті зробили більший внесок у розвиток Прибалтики, ніж прямі іноземні інвестиції. Зараз ці люди повертаються: їм 30-40 років, вони хочуть народити дітей, осісти. Свідомо їдуть додому, бо Литва відновилася після всіх криз і тут відкрилися можливості.
– Зараз краще жити в Литві, ніж у Великобританії?
– Політики країн Прибалтики ставили собі завдання зупинити міграцію. Вони думали, що люди виїжджають назавжди. Але завдання була неправильним. Правильне таке: як побудувати країну, в яку мігранти захочуть повернутися і якомога швидше. Цю тенденцію можна простежити з висловлювань політиків. Експрезидент Даля Грібаускайте спочатку говорила про те, як утримати людей. Але в останніх виступах називала трудових мігрантів героями, які підтримували країну в період відродження. Україні потрібно мотивувати людей шукати роботу за кордоном, їхати туди вчитися і потім повертатися. Більшість їде не тому, що не любить свою країну, вони їдуть у пошуках кращих можливостей. 15-20 років тому ВВП становив 3 тис. євро, сьогодні – 20 тис. євро.
– На вашу думку, чи відрізняється ментальність східних і західних європейців?
– Країни Центральної та Східної Європи стрімко відбудували після розвалу Радянського Союзу. Це видно з інновацій: на сході Європи їх більше, ніж на заході. Тут багато людей з чудовою освітою, вони розумні і дуже хочуть чогось досягти, прагнуть успіху, а українці прагнуть ще більше. Не здивуюся, якщо через 15-20 років Східна Європа буде широко відомою в інноваційному плані, оскільки в західному світі назріли серйозні проблеми, про які всі знають.
– Чому більшість стартапів створюються міленіалами, а не людьми старшого віку?
– Згідно зі статистикою, вік людей, які запускають успішні стартапи, коливається десь близьку 40 років. Це не тільки молодь. Молоді люди енергійні, це важливо, оскільки в роботі доводиться долати безліч труднощів, але з віком приходить досвід. Найважливіше — це баланс.
Я заснував компанію в 24 роки, зараз мені 31. Я виріс разом з нею і, отримуючи досвід, роблю свою справу ще краще. Цікаво, що думка відкрити власний бізнес прийшла в 2008-2009 роках після фінансової кризи, яка зіграла важливу роль. Ми вчилися у Великобританії, ринок завмер і роботодавці перестали наймати випускників. Не найкращий момент для того, щоб шукати роботу. З іншого боку, під час кризи добре видно можливості для початку нового бізнесу.
– Що б ви порадили людям, у яких є ідея і які шукають кошти, щоб втілити їх у життя?
– Фокусуйтеся на незручностях, які ви відчуваєте щодня, – їх можуть відчувати безліч інших людей. А потім подивіться на них, як на можливість створення бізнесу. Не ставитеся до таких незручностей як до чогось, що буде завжди.
Що стосується залучення коштів, то мій досвід підказує, що потрібно, в першу чергу, будувати класний бізнес, і тоді гроші прийдуть. Не хвилюйтеся про інвесторів: якщо ваша справа буде прибутковою, вони тут же з'являться.
– Раніше ви говорили, що хотіли б співпрацювати з українськими стартапами. Кого ви шукаєте?
– Компанії, які можуть поліпшити якість нашого продукту, запропонувати нові методи виплат, сприяти більш швидким і безпечним транзакціям, додати цінності компанії в очах клієнтів. Саме з цієї причини я повертаюся сюди кожні півроку. У нас багато партнерів за межами України, хочемо, щоб тут було так само.
– У минулому році у вас з'явилася опція купівлі та продажу криптовалют. Це прибуткова справа?
– Так, криптопродукт був запущений, але потім ми його закрили.
– Криптовалюти – це міраж?
– Це інструмент спекуляцій, і ми не хочемо в цьому брати участь. Мені здається, що ринок ще не готовий. Можливо, ми знайдемо хороші варіанти, але пізніше. Зараз нас цікавлять блокчейн-технології. За допомогою цієї технології вже здійснено перший переказ в Індію. Сама криптовалюта — це одне, але цінна саме технологія, яка лежить в її основі. Саме вона може стати відповіддю на PSD2 (Payment Services Directive 2015/2366 – директива ЄС про платіжні послуги на внутрішньому ринку – ).
– Говорячи про ЄС і Британію, бізнес вже якось відчув Brexit?
– В умах британців відбулася трансформація. Тоді голосували на знак протесту, зараз результат референдуму був би зовсім іншим. Північ Англії і Лондон — це різні світи. Є процвітаючий Лондон, а є північ, де ще не відбулася постіндустріальна революція. Люди розчаровані. Схоже розчарування було у жителів центральних штатів США, тих, які проголосували за іншого цікавого президента. На бізнес Brexit поки що не вплинув, оскільки нічого ще не сталося. Але вихід з ЄС без збереження угод — це катастрофа. Все може зупинитися і це торкнеться всіх. Ніхто не виграє при такому розкладі.
Читайте також
Рятувати маленькі серця попри війну: як EVA та фонд «Твоя опора» підтримали зруйнований кардіоцентр
