Віталій Кармазінський, керуючий директор Luxoft Україна. Фото надано пресслужбою.
Інтерв`ю глави «Luxoft Україна» про те, як знайти роботу в IT та перспективи галузі. Бути програмістом уже давно стало мрією мільйонів українців, а фраза «увійти в IT» – народною. Особливо під час карантину та нового локдауну, коли багато хто думає про те, щоб знайти нову роботу й заробляти з дому.
Про те, які можливості відкриваються в IT-галузі, зарплати програмістів, можливості віддаленої роботи, заміну ФОПів на GIGів і вплив пандемії на найбільші інноваційні компанії країни в ексклюзивному інтерв’ю The Page розповів Віталій Кармазінський, керуючий директор «Luxoft Україна» — одного з найбільших IT-експортерів, що працюють для замовників по всьому світу.
– Як змінилася робота IT-індустрії за рік карантину?
– Щодо компаній, то головне – це перехід на віддалену роботу. Раніше всі думали, що поза офісом люди працюватимуть неефективно, а клієнти цього не зрозуміють. А коронавірус нас навчив, що за певного рівня організації люди можуть працювати ефективно навіть віддалено.
Зараз у нас спеціалісти здебільшого працюють у змішаному режимі – переважно з дому, але якщо потрібно, можна прийти до офісу. Є також повністю «віртуальні» спеціалісти, які дуже рідко бувають в офісі. Так, наприклад, зараз працюють наші колеги з міст, де немає наших філій.
– А як ви підтримуєте включеність людей у процеси?
Наприклад, кілька разів на тиждень у нас відбуваються безоплатні онлайн-заняття з йоги, які проводить викладачка з Індії.
– Для цього наш HR-відділ розробляє багато заходів, які, зокрема, дають змогу трохи переключитися з роботи на щось інше, дізнатися щось нове.
Наприклад, кілька разів на тиждень у нас відбуваються безоплатні онлайн-заняття з йоги, які проводить викладачка з Індії. Для дітей організуємо заняття з логіки, дизайну й навіть блогінгу.
Час від часу хтось із колег ділиться своїми цікавими захопленнями. Наприклад, днями один наш програмний менеджер розповідав про віскі. У нього про це є навіть свій канал на YouTube.
– Це щоб підтримувати корпоративний дух. А як щодо включеності в роботу. Як ви контролюєте, щоб люди не байдикували?
– Якщо говорити про контроль виконаної роботи, то із цим завжди було достатньо суворо і тут, мабуть, особливо нічого не змінилося. Усі практики проєктного менеджменту, якими користувалися раніше, ми адаптуємо під режим онлайн.
А от щодо того, щоб люди відчували, що вони є частиною однієї компанії й команди, то із цим, звісно, стало складніше. Цей додатковий тягар лягає на плечі наших менеджерів. Якщо раніше можна було зібратися в офісі на нараду, а потім договорити в «курилці», то зараз треба більше витрачати часу на спілкування онлайн.
– А вранці, коли на нараду збираються онлайн, екрани всі включають?
– Включатися з відео бажано, але необов’язково.
– А чи бувають такі випадки, коли людина завдяки віддаленій роботі працює не лише на вас, а й ще на когось?
– У нас був один такий випадок. Спеціаліст прийшов до нас, але не звільнився з попереднього місця роботи. Коли ми це з’ясували, то були змушені з ним попрощатися, адже в нас дуже серйозні зобов’язання перед клієнтами щодо безпеки даних і інтелектуальної власності.
– Як через карантин змінилася ситуація з вакансіями в IT-компаніях?
– На початку коронакризи був спад. Адже деякі клієнти – туристичні й готельні компанії, авіаперевізники – дуже постраждали. А ще додалася криза з енергоносіями, яка призвела до скорочень у цій сфері. Тож спочатку й у нас зменшилася кількість замовлень. Ми почали переводити людей на інші проєкти, щоб зберегти таланти. Кількість вакансій зменшилася. В інших компаніях було те саме — про це мені розповідали їхні керівники.
Відновлення в нас почалося десь восени минулого року. До того ж досить стрімке. Здається, кліенти вже звикли до кризи й почали реінвестувати заощадження в трансформацію. І кількість замовлень стала наростати, наче лавина.
– Які результати роботи вашої компанії?
Ми вже надолужили те, що в нас було на початку кризи, і пішли далі. Тож у нашій компанії зараз приблизно 560 вакансій.
– Я вважаю, що ми добре пройшли кризовий період. Ми вже надолужили те, що в нас було на початку кризи, і пішли далі. Тож у нашій компанії зараз приблизно 560 вакансій. А весь ринок потребує приблизно 20 тисяч нових спеціалістів. Це більше, ніж було до кризи.
– Luxoft пішов набирати народ?
– Так. Ми почали це робити трохи пізніше, ніж, наприклад, EPAM і Softserve. Це, мабуть, пов’язано з портфелем клієнтів. Але ми наздоганяємо. З’явилися нові замовники з фінансового та автомобільного сектору, зокрема з Азії. Крім того, до нас почали приходити клієнти від нашої материнської компанії.
Кризу подолали не тільки ми. Усі, з ким я спілкувався, налаштовані оптимістично.
– І кого компанії шукають зараз?
– Переважно це ті самі позиції, які були й раніше. Велика їхня частина – це так звані senior («старші», найдосвідченіші – The Page) спеціалісти. Це пов'язано з тим, що молодших і спеціалістів середньої ланки (junior та regular – The Page) ще можна знайти або підготувати в компанії. А senior мусить мати приблизно 8 років практичного досвіду роботи в певному напрямку. Попит на них зростає попри те, що зараз програмісти не їдуть за кордон. За senior спеціалістів зараз триває серйозна боротьба.
– Як коронакриза вплинула на заробітні плати в галузі?
– Зростання заробітних плат за останній рік сповільнилося, але не припинилося, і зі збільшенням попиту стрімко зростатиме й надалі.
– На ринку говорять: якщо Luxoft потрібні спеціалісти, то вони дадуть зарплату 7-8 тисяч доларів і розігріють ринок. Чи готові ви втрутитися в цю гонитву?
– Так, під час запуску нових проєктів ми шукаємо найкращих спеціалістів на ринку. Вони зазвичай і є найдорожчими. Тому ми змагатимемося за залучення таких працівників. Ми вже це робимо. Але є ще один приємний момент: ми навчилися працювати віддалено, і це дає нам можливість залучати таланти з усіх регіонів країни.
Програмісти в київському офісі Luxoft Україна. Фото надано пресслужбою
Хто може стати програмістом
– Жителі яких міст і населених пунктів можуть претендувати на роботу у вашій компанії?
– На деякі проєкти ми вже почали наймати людей із різних регіонів країни без зобов’язання переїжджати до Києва. Не важливо, у якому населеному пункті вони живуть. Якщо є інтернет 100 Мбт/с і знаєш англійську, — працюй.
Зараз спеціаліст, наприклад із Мукачева, може претендувати на столичну заробітну плату. І це має вирівняти заробітки по всій країні.
Я чув про те, що люди навіть переїжджали працювати кудись у село. Це чудово, коли в тебе заробітна плата київська, а витрати, як у маленькому містечку. Зараз спеціаліст, наприклад із Мукачева, може претендувати на столичну заробітну плату. І це має вирівняти заробітки по всій країні.
– А на кого зараз найкраще вчитися, щоб знайти роботу в майбутньому?
– Зараз потрібні спеціалісти, що вміють програмувати на Java, Python, С++ (мови, які найбільше використовуються в проєктах автомобільної індустрії). Дуже швидко збільшується популярність професій, пов’язаних з аналізом даних. Популярними є також back-end розробка, створення вебсайтів. Також буде популярним розроблення хмарних сервісів.
– Математика буде потрібна? Чи зараз усе настільки автоматизується, що достатньо буде лише складати якісь великі блоки? Адже зараз говорять, що все автоматизовано і скоро можна буде складати програми, як Lego.
– Я вважаю, що вона залишиться критичною. Знаєте, як говорять: вища освіта — це те, що залишилося у вас після того, як ви забули все, чого вас навчили в університеті.
Через десять років ми вже не пам’ятаємо, як узяти логарифм. Але наш мозок більше заточений на вирішення складніших задач. Тому вища технічна освіта та математика в майбутньому залишатимуться важливими для підготовки спеціалістів для нашої галузі.
– Але є приклади того, коли люди не мали вищої освіти й досягали в IT чудових результатів.
– Знаєте, є таке поняття «синдром того, що вижив». Тобто якщо Білл Гейтс і Стів Джобс недовчилися в університеті, то це не означає, що їхній шлях — це приклад для досягнення успіху.
– Просто багато хто вважає так: навіщо витрачати час і вивчати в університеті якусь цивільну оборону й подібні дисципліни — краще опановувати Python і С++.
– Гадаю, що все потрібно робити паралельно. Коли я закінчував магістратуру, то вже працював, а ще ходив на курси англійської. Я спав по 6-8 годин. Але то був прекрасний вік, коли здавалося, що все можливо.
– Старші люди, яким зараз 45-50 років, теж думають про те, щоб змінити професію. Як ви порадите, як то кажуть, «увійти в IT»? Це взагалі можливо чи якщо вже втратив час, то працюй прибиральником?
– Я вважаю, що це можливо, але, без сумніву, складніше. Я працював із людьми, які ще за Радянського Союзу працювали в інститутах кібернетики, які програмували на Cobol і Fortran, а потім намагалися опанувати Java, і це було вкрай важко. Але то були кандидати комп’ютерних наук. На мою думку, причина в тому, що людина 10% вивчає в аудиторії, 20% – з книжок і 70% – на практиці. А практика — це постійні проби, помилки, і з віком це робити важче. Саме тому наші діти так швидко вивчають телефони та інші гаджети: щось зробив, помилився, підвисло, перезавантажив. А людина досвідчена покладається на свій досвід, прагне не робити помилок. Але без помилок навчання займає дуже багато часу.
– Зрозумів, краще не йти в IT.
Якщо почитати сайт DOU, то саме зараз намагаються відшукати спеціалістів з інших галузей
– Необов’язково. Якщо почитати сайт DOU, то саме зараз намагаються відшукати спеціалістів з інших галузей, щоб залучити їх в IT. Є такі проєкти, де важливим є профільний досвід. Якщо ти, наприклад, геолог, та ще і трохи навчився програмувати, то твоя експертиза може стати хорошою допомогою в проєкті. Це буде як знахідка. Люди, які мають сильну експертизу в одній зі сфер і прийшли в IT, завжди цінуватимуться у відповідних проєктах.
Про роботу через ФОПів і нові умови
– Давайте поговоримо про стосунки з державою. Голова парламентського комітету Данило Гетманцев був незадоволений тим, що айтівці працюють через ФОПів і сплачують мало податків. Тож з’явилася ідея Дія City. Що ви про це думаєте?
– Специфіка нашої галузі в тому, що майже 80% наших витрат – це заробітні плати. Тому податки на заробітну плату дуже сильно впливають на наших спеціалістів і на наш дохід.
Ідея Дія City полягає в тому, щоб запропонувати спеціальні умови для IT-компаній. Йдеться про так звану GIG-економіку. Ставки податків на заробітну плату будуть зменшені. А з людьми підписуватимуть так звані GIG-контракти. Ця модель пасує зростальній економіці і є дуже модною в Європі.
Головне тут – контрактна форма найму робітників. Я працював в американській компанії. У неї половина співробітників була в штаті, а половина працювала за контрактом. Штатні співробітники – це ядро команди, їх утримують на довгий строк. А контрактників залучають за потреби. За кордоном ті, хто в штаті, мають більше соціальних гарантій, але отримують меншу зарплату, ніж ті, кого залучають за контрактом. Контрактник розуміє, що він отримує більше, але якщо його послуги будуть не потрібні, то з ним попрощаються. З іншого боку, він може й сам досить легко залишити компанію.
Наскільки я розумію, у нас теж хочуть замінити ФОПів на GIGів.
– А для чого нам Дія Сітy? Контракти ви можете й самі підписувати.
Вони хочуть створити щось схоже на парк високих технологій, на кшталт того, що вже працює в Білорусі.
– Вони хочуть створити щось схоже на парк високих технологій, на кшталт того, що вже працює в Білорусі. Хочуть, щоб держава курувала розвиток IT, щоб через деякий час вийти на певні об'єми зростання галузі.
– А навіщо це Luxoft?
– Ми працюємо в інноваційній галузі, і ми не проти нового. Утім, особисто я вважаю, що IT зараз не потребує шокової терапії. Можна щось покращити, але я не знаю, чи є зараз якась інша індустрія в Україні, яка могла б похвалитися 30% зростання у звичайний період і 20% – у карантинний. Я не бачу, як такі радикальні зміни можуть допомогти розвитку індустрії саме зараз.
– А вам подобається те, що є зараз?
– Ця система вже дала змогу індустрії отримувати, за останніми підрахунками, понад 5 млрд доларів від експорту послуг. Це перше місце серед усіх експортерів послуг. Це більше, ніж нам дає транзит енергоносіїв, і це 5% ВВП.
В індустрії працюють 200 тисяч висококласних фахівців. Є також дані про те, що навколо кожної людини, зайнятої в IT, створюється 3,5 робочого місця. І ми не експортуємо жодних корисних копалин, а лише заводимо в країну валюту. І зараз усі країни намагаються стимулювати цю галузь, створювати спеціальні умови, звільняти від податків тощо.
– Але сплачуєте мало податків.
– Тут теж не все так однозначно. Мабуть, влада хотіла б, щоб усі платили трошки більше. Але насправді індустрія вже сплачує чимало. А ще є опосередковані податки. Більшість грошей, які ми заводимо до країни, витрачаються на заробітні плати спеціалістів, які ці гроші потім витрачають. Якщо порахувати всі надходження, які із цим пов’язані, наприклад ПДВ, то вийде, що понад 30% обороту потрапляє у вигляді податків до держбюджету.
IT-галузь потрібна державі. Тому ми хочемо, щоб у Дія City було враховано наші вимоги. По-перше, щоб не вводилося жорстке державне регулювання для системи, яка й так добре працює. Державний регулятор потрібен там, де є природна монополія, або в індустріях, які потребують реанімації. По-друге, ми хочемо, щоб нам зберегли контрактну форму роботи зі спеціалістами. Адже саме це робить індустрію конкурентоздатною на глобальних ринках.
А є ще ризики перехідного періоду. У законопроєкті, який вводить нове поняття GIG-працівників, лише вісім статей. А в Трудовому кодексі, який сформований у 70-ті роки минулого століття і який ніхто не скасовував, – понад 300 статей. І як вони узгоджуватимуться, незрозуміло. Щось мені підказує, що суддя більше дивитиметься на кодекс, з яким він працює вже 50 років, ніж на 8 пунктів закону про Дія City.
– То ви будете переходити на Дія City?
– Ми розраховуємо на те, що голос IT-галузі буде почуто владою й ми обиратимемо між гарним варіантом і ще кращим.
– Який ваш прогноз розвитку індустрії на цей рік?
– Гадаю, що ми щонайменше маємо повернутися до нашого звичайного річного темпу зростання у 30%. Й основною нашою проблемою буде питання, де взяти спеціалістів.
Індустрія потребує 40 тисяч нових спеціалістів щороку, а університети випускають приблизно 16 тисяч фахівців. Тому в багатьох освічених людей буде можливість переходити з інших професій в IT. Наприклад із банківської сфери.
Для того щоб це відбувалося, потрібно буде організовувати різні університети, курси. Доцільно взагалі трансформувати вищу освіту. Великі компанії вже співпрацюють із вишами, щоб наблизити їхні навчальні програми до потреб реального бізнесу.