Цього року українські підприємці пережили повне перезавантаження влади, безліч дивних законопроектів, нову хвилю рейдерства. Про цьогорічні злети й падіння, а також про очікування бізнесу на наступний 2020 рік в інтерв’ю 
розповів Сергій Гайдайчук, засновник та президент CEO Club Ukraine. Членами цього клубу є 170 керівників найбільших компаній, які працюють в Україні.
– Яким був рік, що минув, для бізнесу? Що змінилося найбільше?
– Ключовий вплив мало перезавантаження політичних еліт, їхнього вищого ешелону. Бізнес пов'язував з цим великі очікування та сподівання, і на цьому «ресурсі» жив останні пів року.
Проте, починаючи з осені, оскільки вертикаль влади ослабла, насправді тиск з боку силових органів і державних структур активізувався на середньому та нижньому рівнях.
І хабарі просять, і податкова придумує різні способи «обілити» підприємців, і рейдерство продовжується. Активізувався навіть кримінал.
З одного боку – декларуються позитивні наміри, а з іншого – поки що нічого суттєво не змінилось. Тому сьогодні починає домінувати інша емоція. Стриманий оптимізм зменшується і наростає невпевненість в усьому.
Вона породжується внутрішньополітичною ситуацією, зовнішньополітичною ситуацією, можливою зміною Кабміну, боротьбою між олігархами, агресією з боку Росії, очікуваннями глобальної кризи.
Саме через це ми не побачили масовий притік інвесторів в Україну. Зовнішні гравці хочуть подивитись рік-два, що буде відбуватись далі.
– Які ви могли б виокремити певні проблеми, що залишаються в бізнесі?
– Всі вони добре відомі. Це відсутність стабільності, прогнозованості, ми не бачимо жодної стратегії, немає ніяких орієнтирів, пріоритетів. Змінюється все. Немає механізму гарантування захисту інвестицій та власності. Також це досить дорогі кредитні ресурси, які могли б стати драйвером економіки. Правоохоронна і судова система – це проблема №1 для бізнесу. І, звісно, відсутність зовнішніх інвестицій.
- Читайте також: Краще стало? Бізнес відповів на головне питання 2019 року
– Нова влада декларує боротьбу з рейдерством і налаштована принаймні юридичну сторону цієї проблеми зробити більш прозорою, навести лад у реєстрах. Чи бачите ви результат цього?
– Ефекту поки що немає. Я спеціально спілкувався щодо цього питання з багатьма бізнесменами, юристами. Можливо, він ще буде у майбутньому.
– Поки пройшло тільки чотири місяці. Скільки часу бізнес відводить новій владі для того, щоб показати результат? Коли можна буде поставити певний діагноз і зрозуміти, чи змінилося щось?
– Бізнес був скептично налаштований від самого початку. Наступні пів року ще є для того, щоб дійсно щось зробити. Потрібні радикальні швидкі реформи.
Це несерйозно. Ти рейтинг так чи інакше втратиш. Але так ти його втратиш і будеш фейком, нічого не зробиш.
– Якими зараз є взаємодія, спілкування уряду, президента з бізнесом?
– Цей Кабмін відкритий зустрічатись, спілкуватись. Але, за винятком декількох асоціацій, у нас ніхто не вміє працювати з владою. Американська торгова палата, Европейська бізнес-асоціація – у них є напрацьовані механізми, досвід, як лобіювати інтереси своїх членів клубу. Але в цих асоціаціях обмежена кількість компаній.
– Що можна змінити у цьому питанні? Як може бізнес організовуватись, як може краще відстоювати свої інтереси?
– Це може відбутись лише еволюційним шляхом. У нас проблема в тому, що ми не вміємо об'єднуватись. У нас немає довіри не лише до інституцій, але й на горизонтальному рівні, між собою.
Поки що бізнес не відчуває того, що може впливати на ці процеси. На рівні підсвідомості це «відбили» ще в Радянському Союзі. На мою думку, потрібно ще років десять, щоб ситуація змінилася.
Фото: thepage.ua
– Якщо говорити про глобальну трансформацію, наскільки вона впливає на український бізнес? Наскільки зміни в українському бізнесі відповідають тому, що відбувається у світі?
– Ми що далі, то більше занурюємось у єдиний глобальний суперорганізм, де всі з усіма взаємопов'язані, всі на всіх впливають. Ми повинні, по-перше, навчитись розуміти цей глобальний організм, по-друге, знайти у ньому своє місце, по-третє, бути ефективним у планетарному організмі.
Ми не повинні думати у відриві від світу. Зараз у нас дуже обмежене, містечкове мислення. Коли ми це змінимо (бо мислення формує реальність), то зможемо побачити більше можливостей.
Насамперед потрібно читати новини про те, що відбувається у світі, і лише потім – про те, що відбувається в Україні. Тому що глобальний контекст визначає локальний.
– Яким саме чином українському підприємцю можна донести необхідність того, що потрібно впроваджувати глобальні тренди, рухатись у напрямку інформатизації, роботизації, штучного інтелекту?
– Це більше на рівні мислення. Перша мотивація – я помираю або все ж таки змінююсь. Наприклад, криза з Росією стимулювала багатьох шукати нові ринки. Друге – це амбіції. Якщо є бажання побудувати глобальну компанію, ви будете змінюватися.
Натомість зараз дискурс українських медіа, фейсбучних експертів дуже дрібний, локальний. Мені здається, що й публічні інститути – політики, різні медіа, журналісти, експерти – також повинні розширити дискурс, повинні говорити більше з точки зору глобальних перспектив.
– Як український бізнес готується до світової кризи? Наскільки він у цьому дискурсі?
– Україна (та й увесь світ також) уже опинилась у ситуації тотальної та перманентної кризи. Маємо кризу всіх систем – економічних, політичних, філософських тощо. Турбулентність та непрогнозованість будуть лише наростати. Це нова реальність. Глобально кількість «чорних лебедів» тільки збільшуватиметься.
Тому економічна криза – глобальна чи локальна – видається не такою вже й суттєвою. Будь-який стартап із сусіднього двору може зруйнувати цілу індустрію за дуже короткий проміжок часу. Світ входить у перехідний період на багато десятиліть.
Бізнеси, які це усвідомлюють, будуть змінюватись і готуватись до двох речей: жити в ситуації постійної кризи і жити в ситуації global village. Такі бізнеси будуть виживати та процвітати. Бізнеси, які будуть консервуватись, локалізуватись, не змінюватись, не привносити нові технології, будуть відмирати.
– Чи зробить така криза сильнішим саме український бізнес?
– Я ставлюсь до цього позитивно. Якщо ми такі слабкі, що нас ця криза підкосить, то й добре. Слабкі відійдуть, сильні залишаться, і буде більше простору рухатись вперед. Макроекономісти стверджують, що ми пройдемо кризу, бо в нас макроекономічна ситуація загалом стабільна.
– Які очікування щодо наступного року?
– За український бізнес я не переживаю – він виживе за будь-яких умов. Впродовж 28 років незалежності України у нас була суцільна криза, ми вже звикли до такого. Ті, хто розвивається, змінюється, адаптується, думає глобально, – з ними все буде добре.
Сподіваюсь, що ми нарешті будемо робити реформи. І така повільна українська революція буде продовжуватись. Що Зеленський все ж таки захоче залишитись в історії як президент, який щось зробив, – бодай ефективний ринок землі.
Читайте також
