З Женеви — без ілюзій

Євген Магда

директор Інституту світової політики

Хоча фраза «Ілюзій немає і бути не може» як оцінка зустрічі президентів США та Росії прозвучала з вуст Володимира Путіна, буде справедливо поширити її на оцінку поточного стану російсько-американських відносин.

Уже традиційно зустрічі президентів США та Росії (до 1991 року — генеральних секретарів ЦК КПРС) привертають підвищену увагу. Зауважу, що президенти США та Росії після завершення менш тривалого, ніж було заплановано, саміту проводили окремі прес-конференції. І Джозеф Байден вже перед відльотом до Вашингтону зауважив, що Росія хоче залишатися актуальною, не бути «Верхньою Вольтою з ракетами», як свого часу називали Радянський Союз.

Спілкування Байдена з пресою дало змогу лише приблизно уявити порядок денний переговорів, які пройшли на віллі La Grange у Женеві. Питання прав людини традиційно важливе для президентів-демократів, тим паче в умовах, коли двоє американських громадян перебувають під вартою в Росії. Схоже, Кремль хоче обміняти їх на торговця зброєю Віктора Бута, який відбуває покарання в Сполучених Штатах. І такий обмін виглядає цілком реальним.

46-й президент США заявив журналістам, що смерть Олексія Навального під час перебування в ув’язненні матиме «руйнівні наслідки» для Росії. Подібне опікування найбільш відомим російським опозиціонером нагадує допомогу дисидентам у роки холодної війни, якої, на переконання Байдена, Путін не хоче. Штати ж не зацікавлені в нових кібератаках на органи державної влади та комерційні об’єкти, тому це питання також звучало та буде обговорюватися далі.

Путін у спілкуванні з представниками медіа назвав темами переговорів стратегічну стабільність (США та Росія мають найбільші ядерні арсенали у світі, проте військовий бюджет Штатів у рази більший за російський), кібербезпеку, регіональні конфлікти, Арктику. Там, за словами Путіна, Росія лише відновлює радянську інфраструктуру. Проте великі поклади енергоресурсів, зосереджені в Арктиці, перетворюють Крайню Північ на предмет підвищеної активності, і Росія матиме там конкурентів.

Відповідаючи на запитання журналістів про спілкування з Байденом, Путін намагався раз по раз використовувати один і той самий прийом «А в Америці негрів лінчують». Відмова Вашингтону від спільної прес-конференції двох президентів для нього стала якщо не подарунком, то можливістю на власний розсуд тлумачити результати переговорів. Навряд чи він ризикнув цілком перекрутити зміст розмови, проте діяв у звичному для себе форматі.

До речі, Путін неодноразово згадав Україну — і в контексті Мінських домовленостей як матриці для врегулювання конфлікту, і як країну «кривавого державного перевороту» 2014 року, і як «мазок» у темі майбутньої євроатлантичної інтеграції нашої держави. Джозеф Байден також запевнив у непохитності підтримки Сполученими Штатами суверенітету України. Дещо підвищена емоційність Путіна може свідчити, що тональність розмови про Україну йому не сподобалася.

Підсумком переговорів на віллі La Grange стало повернення послів Саллівана та Антонова до країн перебування та відновлення консультацій російського МЗС. Джозеф Байден зауважив, що Путін його не здивував, Путін назвав переговори «зустріччю в принциповому ключі». Подробиці переговорів у Женеві будуть поступово випливти в медіа, формуючи загальну картину стану взаємин між Росією та США. Окремі висновки можна буде зробити з російської інформаційної політики, того, яким будуть відтепер показувати Байдена тамтешні телебачення та телеграм-канали. Очікувати на «хімію» між двома президентами було б наївно, і Байден дав зрозуміти, що результат Женевського саміту стане зрозумілий найближчим часом.