Протягом останніх кількох років житлові комплекси Києва стали тяжіти до масштабності і громіздкості. Незважаючи на те, що в структурі пропозиції ринку первинної житлової нерухомості Києва превалюють ЖК комфорт- і бізнес-класу, які передбачають розвинену інфраструктуру, в більшості комплексів не завжди враховується фактор людського відпочинку. Причина дуже зрозуміла і прагматична – забудовники намагаються витиснути максимум зі своєї ділянки – максимум поверхів, максимум площ, максимум квартир.
Коли кількість таких великих проектів збільшиться на 40-50%, нас чекає не тільки транспортний колапс і нездатність інфраструктури витримати таке навантаження, але і небажання людей купувати квартири в таких не ефективних з точки зору якості життя комплексах. Гонитва за квадратними метрами рано чи пізно зіграє з забудовниками злий жарт. У нас часто зловтішаються над хрущівками і панельками. Але скажіть, чим краща велика частина сьогоднішніх житлових комплексів? Красивим фасадом, який насправді найчастіше просто пофарбований пінопласт?
Існує таке поняття, як розумна забудова. Вона передбачає, що житлова частина обов'язково супроводжується мінімальним обслуговуванням. Таким чином, людям, що живуть у комплексі, не потрібно виїжджати за його межі, щоб отримати елементарний набір послуг, сходити на шопінг або розважитися. Як результат – вільні дороги, відсутність заторів, а головне — комфорт життя. У такому місті людям комфортно жити.
Парадокс у тому, що незважаючи на всі глузування над радянською архітектурою, раніше проектувалися квартали, в яких було розраховано кількість шкіл, садочків, зелених зон. Наприклад, працюючій матері не доводилося думати, куди віддати дитину, якщо всі школи і садки переповнені. Так, у нас сьогодні більше не будують типові проекти, а кожен архітектор намагається виділитися і показати, наскільки він крутий. Але сучасні будівлі найчастіше не в контексті, не співмірні з локацією, в якій вони розташовуються, не відповідають ландшафту й пейзажу, але головне – не комфортні. На жаль, в Україні дуже рідко замислюються над тим, як новий об'єкт позначиться на навколишньому середовищі і впишеться в існуючий архітектурний ансамбль.
Для мене еталонне місто – це Мюнхен. Тут немає житлової забудови, вищої за 8 поверхів, натомість відчувається дуже багато повітря і зелені. Проте у нас – суцільний асфальт, величезні, важкі будівлі, протяги і засохлі газони. Моє бачення ідеального міста: щоб створити його у нас, потрібно не входити в існуючу забудову, а побудувати його з нуля – в єдиному форматі та в колаборації з ринком, коли всі будуть працювати один для одного, а не тиснути один одного. Вірю, що це реальність, а не просто фантазії єдинорога.
Читайте також
Ревізія стану енергетичного сектору після зими та заяв про «енергетичне перемир’я»
We make it Grain: реєстрацію на міжнародну конференцію Grain Ukraine 2025 відкрито
