За оцінками Київської школи економіки, за рік від початку повномасштабного російського вторгнення збитки від руйнування житлового фонду становлять близько $54 млрд. В Україні пошкоджено або зруйновано понад 153 тис. житлових об'єктів, серед яких приватні, багатоквартирні будинки та гуртожитки.
Тож питання забезпечення людей житлом потребує вирішення вже зараз, попри те, що війна ще триває і невідомо, наскільки ще зросте площа зруйнованих житлових будівель у майбутньому.
Які перешкоди можуть трапитися на шляху відновлення зруйнованого та пошкодженого житла в Україні? Пропонуємо розглянути приклад відбудови Афганістану.
Попри те, що ці війни, на перший погляд, дуже відрізняються одна від одної, їх можна порівняти зі статистичного боку. Це дозволить побачити набагато більше спільного з боку відновлення та витрат, ніж здається спочатку.
У відповідь на терористичні атаки 11 вересня 2001 року США ввели війська до Афганістану з метою притягнути терористів до відповідальності, зокрема Усама Бен Ладена, котрий отримав сховище у руху Талібан.
Внаслідок війни 55% домогосподарств Афганістану потребували ремонту або відновлення, а близько 11 млн людей – допомоги з житлом.
Як в Афганістані забезпечували житлом ВПО та біженців
Після повалення режиму Талібану у 2001 році міжнародні партнери розпочали масштабну програму повернення біженців та внутрішньо переміщених осіб. Окрім понад півмільйона переселенців із Пакистану, Ірану та країн Центральної Азії, понад 150 тис. ВПО змогли повернутися до своїх сіл.
Станом на середину 2002 року Управління Верховного комісара ООН з питань біженців виділило $23,5 млн на закупівлю будівельних матеріалів для відновлення будинків біженців і ВПО. Така підтримка дозволила афганцям, що поверталися, отримати пластикові намети, однак, у зруйнованій країні відновлення домівок потребувала величезна кількість людей, зокрема, понад півмільйона громадян, які поверталися до Афганістану.
Станом на жовтень 2002 року понад 1,7 млн біженців і понад 200 тис. ВПО зуміли повернутися додому завдяки програмі УВКБ ООН та урядові Афганістану. Водночас близько 60% афганців тривалий час продовжували жити у наметах, тимчасових притулках чи занедбаних будинках.
Досвід Афганістану показує наскільки важливо, щоб держава ще до закінчення війни розробила і почала впроваджувати рішення щодо тих осіб, які залишилися без житла. Адже закінчення війни спричинить нову хвилю повернення людей з-за кордону та місць тимчасового проживання, і буде досить важко одномоментно забезпечити житлом таку кількість громадян. Нагадаємо, що станом на початок року в Україні було офіційно зареєстровано близько 5 млн ВПО. Ще понад 4 мільйони осіб зареєструвалися для отримання тимчасового захисту у Європі.
Політики відновлення житла в Афганістані та Україні
Оскільки національна влада не мала можливості самостійно здійснити процес відбудови, це питання здебільшого вирішували міжнародні партнери.
Питання відновлення житла в Афганістані вирішували міжнародні партнери.
Певних кроків для розв’язання проблеми дефіциту житла вжив і уряд Афганістану, зокрема:
- надання нових земельних ділянок;
- посилення захисту прав власності на землю шляхом їх документального оформлення;
- підтримку житлового будівництва та покращення житлових умов;
- сприяння фінансуванню доступного житла;
- запровадження програми житлових субсидій для домогосподарств з низьким і середнім рівнем доходів.
Політика уряду щодо ВПО забезпечувала основу для запобігання переміщенню й досягнення місцевої інтеграції та сталих рішень для переселенців. Також були затверджені державні житлові програми:
- Національна житлова програма – передбачала будівництво 150 тис. одиниць житла в різних частинах країни.
- Урядова / муніципальна житлова програма – роздано близько 450 тис. ділянок за умови, що бенефіціари збудують на них власне житло. На жаль, будинки були збудовані лише на 15% ділянок, а решта були або продані, або так і не були використані.
Попри запуск вищевказаних програм експерти зазначають, що Уряд не зміг задовольнити попит на житло, а також не мав фінансової спроможності надавати субсидоване житло малозабезпеченим верствам населення в широких масштабах.
В Україні процес відновлення житла поступово набирає обертів, попри постійні ракетні атаки з боку росії. Наприклад, на початку червня поточного року у Дергачах, що на Харківщині, розпочали роботи з реконструкції житлового фонду. Загалом заплановано відновити 17 багатоквартирних будинків. Станом на початок травня 2023 року вже 412 багатоквартирних будинків та 322 приватних будинків в Ірпінській громаді отримали ту чи іншу допомогу у відновленні. Зокрема, це заміна вікон, дверей, ремонти покрівель, надання будівельних матеріалів.
Отже, відбудова окремих обєктів житлового фонду вже розпочалася, однак поки що важко скласти повний портрет ситуації щодо фінансування та площ відновлення на рівні країни. Тобто частина проєктів відновлюється за кошти міжнародних партнерів, частина коштом UNITED24, а частина за кошти місцевих бюджетів. Потенційно покращити ситуацію має державна електронна система управління відбудовою DREAM.
Що стало на заваді ефективній відбудові житлового фонду Афганістану?
Загалом експерти виділяють наступні ключові недоліки житлової політики розбудови Афганістану:
- Корупція. Оцінка, проведена Незалежним об’єднаним антикорупційним комітетом з моніторингу та оцінки у 2013 році, виявила, що процес розподілу землі Міністерством у справах біженців та репатріації блокувався інституційною корупцією — хабарництвом, підробкою документів, «кумівством», розкраданням, що перешкоджало реалізації програми;
- Відсутність ефективної нормативно-правової бази. Експерти також зазначали, що ключовим фактором, що сприяв зростанню дефіциту житла в Афганістані, була відсутність дієвого законодавства. Про це свідчить той факт, що в країні не було обов’язкових до виконання будівельних норм і правил, а також нормативних документів, які б інтегрували принципи сталої архітектури. Будівництво будівель, доріг, автомагістралей та мостів, як правило, здійснювалося відповідно до іноземних норм і стандартів;
- Поточний рівень пропозиції державного та приватного житла є дуже низьким порівняно з потребами та платоспроможним попитом.
В контексті України важливим рішенням в галузі житлової політики стало прийняття Закону про компенсацію за пошкоджене або знищене житло під час війни (далі — Закон). Він визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією росії. Закон серед іншого визначає два механізми відшкодування:
- держава перераховує на спеціальний рахунок власника знищеного майна кошти, які потім можуть бути використані виключно для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного;
- надання житлового сертифіката, який буде використаний для придбання житлової нерухомості, в тому числі — для інвестування будівництва такої нерухомості.
Результати відбудови в Афганістані
На реконструкцію Афганістану Сполучені Штати витратили приблизно $145 млрд від 2002 по 2021 рік. Ще приблизно $12,6 млрд було внесено до трастового фонду міжнародними партнерами-донорами.
Станом на вересень 2021 року, Трастовий фонд відновлення Афганістану від початку програми реконструював понад 45 тис. будинків. Проте це не дозволило досягти масштабних якісних змін – реконструкція житла була спрямована розв’язати нагальну проблему із забезпечення житловими умовами населення, яке постраждало внаслідок війни, та не мала на меті розвиток й осучаснення країни.
Загалом, житлові умови в Афганістані дуже погані, що не дивно, враховуючи десятиліття війни та внутрішніх конфліктів, які пережила країна. Станом на кінець 2022 року, близько 2 млн ВПО продовжують жити в понад 1 тис. великих розлогих неформальних поселень у майже 30 провінціях Афганістану, зазвичай, у жахливих умовах і часто залежать від гуманітарної допомоги, яка доповнює їхні мізерні заробітки.
То що ж спільного з відбудовою в Україні?
Так, досвід Афганістану не є релевантним для України. Відбудовою країни здебільшого керували міжнародні партнери, а не внутрішня влада. Однак, одним із найбільших викликів відбудови в Україні може стати корупція, як і трапилося в Афганістані.
Для ефективного впровадження антикорупційної політики необхідно завершити реформи у правоохоронній та судовій системах. До того ж, з урахуванням нових ризиків, пов’язаних із процесами відновлення, необхідно переглянути стратегічні документи, які стосуються антикорупційної політики як загалом, так і на місцевому рівні.
Вочевидь, міжнародні партнери, які фінансуватимуть відбудову, здійснюватимуть власний нагляд за використанням коштів та вимагатимуть прозорості та підзвітності від української сторони. Тому Україна має забезпечити належний рівень контролю та моніторингу витрат донорського фінансування, адже без зовнішньої підтримки країна не зможе самостійно профінансувати потреби відновлення.
Ознайомитися з повним текстом дослідження можна за посиланням.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
