Гострий, але швидкий політичний цикл у вигляді виборів Президента і дострокових парламентських виборів скоротив час політичної невизначеності. У цьому сенсі Україні пощастило. Бізнес-проекти, які ще навесні-влітку були поставлені на «hold », стрімко розгортаються, а інвестори знову починають проявляти інтерес до України.
Я бачу, що сюди тягнуться вервечки представників багатьох західних інвестиційних і хедж-фондів — вони зараз приїжджають в Україну, вивчають ситуацію. Мені люди пишуть про бажання зустрітися, обговорити можливості для інвестицій.
Звичайно, мова не про такі інвестиції, які стояли на порозі 10-15 років тому. У найближчі роки в Україну навряд чи повернуться великі європейські групи, які залишили ринок. Швидше, в український фінансовий сектор будуть інвестувати невеликі гнучкі компанії, ті ж хедж-фонди, можливо, зайде і азіатський капітал. Вони розуміють, що зараз, можливо, переломний момент. Таке «вікно можливостей» триватиме ще 2-3 роки. А потім вартість активів може стрімко піти вгору, як це зазвичай буває. І тоді буде пізно сюди інвестувати: все подорожчає, інвестиції стануть менш вигідними.
Звичайно, в Україні ризики традиційно дуже великі. Але, враховуючи масштаби економіки загалом і масштаби інвестицій, ці втрати не будуть руйнівними для самих іноземних інвесторів. Проте вони стануть руйнівними для репутації України — на її відновлення знову підуть роки. Однак боятися невдачі – це не діловий підхід, це консервація статус-кво.
Як правило, інвестори-першопроходці завжди спочатку йдуть у фінансовий сектор: інвестиції в державний борг, потім — в банки, далі процес набуває лавиноподібного характеру, й інвестиції поступово «добираються» до реального сектору економіки, до капіталомістких бізнесів та інфраструктурних проектів.
Тому динаміка фінансового сектора в Україні – це «лакмусовий папірець», що відображає ситуацію в економіці і очікування інвесторів. Проблема в тому, що в Україні банківська система зараз вперлася в непереборну «скляну стелю»: система як ніколи «чиста» і прозора, впроваджені глобальні регуляторні та бізнес-стандарти, технологічний рівень вже випереджає країни Заходу. Але зростання фінансової системи обмежене динамікою економіки країни, а на все разом впливають зовнішні інституціональні гальма — корупційна корозія державних інститутів, відоме далеко за межами країни «українське кривосуддя».
Однак перші «стежинки» сміливими інвесторами вже прокладені. Фонди зі всього світу вклали понад 3 мільярди доларів в українські ОВДП, і потік триває. Причому зараз іноземці активно вкладають кошти не тільки в горезвісний валютний ризик по гривні, але й купують цінні папери строком на 2, 3 і навіть 6 років! Це яскраво свідчить про віру в перспективу України. Згадайте, ще зовсім недавно іноземці купували папери зі строком на 3-6 місяців, а після цього капітал відразу повертався на Захід.
Також вперше у своїй історії розмістив гривневі облігації такий знаковий для інших інвесторів інститут, як Міжнародна фінансова корпорація групи Світового банку. МФК залучає гривню для фінансування середньо- і довгострокових кредитно-інвестиційних операцій — і це відмінний сигнал, свідоцтво інтересу до гривні, до країни. Це індикатор впевненості у середньострокові перспективи української економіки.
Ще один індикатор привабливості фінансового сектора — інвестиції у фінтехкомпанії. Найпоказовіший кейс — Monobank. Є й інші успішні проекти, вони говорять інвесторам: «На ці послуги тут є попит. Українці готові експериментувати, відкриті до нових продуктів».
Фінтех — це транзакційний бізнес, заснований на зручних і юзабільних рішеннях для кінцевого користувача. Поки що немає активного кредитування, українські банки активно дрейфують у бік транзакційного бізнесу. Він генерує банкам помітну частку прибутку. Тут і є загальний інтерес банків і фінтехів — транзакційного прибутку вистачить на розвиток і тих, і інших. У цій синергії криється секрет інвестиційної привабливості українського банкінгу та фінтеху.
Україні вже пора перестати топтатися «на порозі інвестиційного буму». У країни зараз величезний позитивний карт-бланш від інвесторів. Цим треба мудро розпорядитися.
Адже позитивні настрої інвесторів не вічні — їм потрібні практичні позитивні сигнали, щоб проекти знову не стали на «hold». Перший важливий крок для України — чітко задекларувати реалізацію необхідних реформ. Це вселить оптимізм в інвесторів, підтримає «інвестиційну моду» на українські активи. Але за цим «А» повинно з'явитися чітке «Б» — швидке розгортання критично важливих реформ: боротьба з корупцією, верховенство права, приватизація, динамічна монетарна політика як наслідок цих реформ.
Зараз мільярди доларів пильно дивляться на Україну. Потрібно не дати їм приводу відвернутися.
Читайте також
