Україна після Мюнхена

політичний оглядач

Виступаючи на Мюнхенській безпековій конференції, президент Зеленський проартикулював абсолютно нове Українське бачення себе як країни та навколишнього глобального світу. Тези, котрі прозвучали у вчорашній потужній промові глави держави, стануть наріжними каменями у докорінній перебудові нашої держави на новий лад.

Доросла тверезість

Давайте відверто, ніхто не очікував від Зеленського нічого навіть і близько подібного на учорашній спіч. Парадоксально, що вчорашній комік проголошує настільки фундаментальні речі. Але, якщо докорінним змінам сприйняття себе та світу навколо для нас судилось початися з парадоксу, то й нехай. Це не настільки важливо. Набагато важливішим є визначальний зміст слів, промовлених на полях конференції.

Вперше за 30 років незалежності ми на весь голос заявили про те, що перестаємо жити сподіваннями на допомогу міцного плеча наших західних сусідів. Адже жоден документ і ніяка домовленість із партнерами не допоможе нам уникнути ризиків. Тож ми, натомість, повинні покладатися виключно на себе. Давно не існує системи колективної відповідальності та безпеки у сучасному світі.

Навпаки існує звичка дивитися на все крізь пальці, одночасно нехтуючи де-факто всіма або більшістю міжнародних договорів, які, першочергово, стосуються безпеки.

Однією з жертв такого легковажного ставлення до закріплених раніше, ніби то непорушних, принципів існування сучасного світоустрою судилося стати і нам.

Відтак, кожна держава, в тому числі й наша, конче потребує конкретики у ставленні до себе своїх партнерів. Якщо ви справді надійні, то продемонструйте це на ділі і дайте чіткі відповіді на чіткі запитання.

Хочете чи не хочете бачити нас у ЄС та НАТО насправді, і таке інше. Якщо так, то ми вимагаємо осяжних термінів вступу у ці міжнародні співдружності. Якщо ж ні, то вийдіть і привселюдно скажіть все, як воно є.

Ми таки й справді нині стоїмо на варті безпеки західної демократії. Тому не час для зволікань, а час вже діяти врешті решт. Або не діяти. Тоді Україна сама про себе подбає. Чого б це їй не коштувало в кінцевому результаті.

Багато хто зацитькував Зеленського, адже за роки незалежності ми постійно знаходимося у підлабузницькій, романтично-вичікувальній позиції. Вчора такому стану речей було покладено край. Хай ці слова і не сподобалися багатьом прихильникам старого стилю української політичної мови на дипломатичному рівні, однак гірка правда однозначно краща за солодкі ілюзії та вічне чекання манни небесної.

Тепер м’яч — на західній половині поля. Нехай визначаються. І чим швидше — тим краще.

Час відповідей на питання

Першими у списку тих, хто повинен визначатися щодо того, як будуватиме свою подальшу українську політику, повинні стояти Берлін та Париж. Обидві столиці так і не пішли далі своїх звичних «глибоких стурбованостей і занепокоєнь». Не кажучи вже про те, аби давати вичерпні, а не обтічні відповіді на поставлені їм запитання з українським підтекстом.

Передовсім мають відповісти на питання, чому не постачають нам жодної військової допомоги в той час, як інші країни вже давно це роблять. При цьому нічого не заважає їм поєднувати цю допомогу із фінансовими гарантіями. Тож слова німецької міністерки оборони про те, що кожна країна має допомагати чимось одним, можна спокійно поставити під сумнів. Додайте до тих 150-ти мільйонів євро для початку обіцяні 5 тисяч кевларових шоломів. Інакше вчергове підтвердите, що керуєтесь у своїй політиці незмінно подвійними стандартами.

Друге питання — це те, чи справді ми таки вступимо до ЄС одного дня. Якщо плануєте нас запрошувати, то давайте обговоримо чіткі терміни надання нам перспективи членства. Коли ж ні, то не примушуйте нас адаптувати національне законодавство під європейські вимоги. Який у цьому сенс, якщо в підсумку всі старання ні до чого не призведуть?

Питання про НАТО треба адресувати першочергово Штатам. Останні займають там чільну позицію і можуть вирішальним чином вплинути на поведінку тієї ж таки Угорщини, що постійно блокує за першої ліпшої нагоди будь-які рішення Альянсу в контексті зближення з нами.

Яка користь із відкритих дверей, коли нам не дають пройти фейс контроль на вході?

Назвавши дату і час входження до НАТО, наші партнери могли б дати зрозуміти іншим, котрі ставляться до нашого членства скептично, що уже все вирішено. Відтак немає ніякого змісту у перманентному ветуванні інтеграційних рішень, що прийняті чи будуть у майбутньому прийматися державами-членами на нашу користь.

Як ні, то дайте нам хоча б трохи своїх оборонних технологій та обладнання, щоб ми змогли побудувати потужні збройні сили, економіку та інше, при цьому будучи нейтральними за статусом.

В разі, якщо нас не приймуть в НАТО, але приймуть в ЄС, оптимальною моделлю для нас буде швейцарська, де кожен громадянин добре навчений поводитися зі зброєю і за першої ж необхідності може стати на захист своєї батьківщини від зовнішніх загроз. Відповідно, нам потрібно буде розвивати власний ВПК, запозичуючи досвід, а в ідеальних умовах ще й технології, популярні на Заході.

Та і про насадження звичаю з пошаною ставитися до професії військового забувати не треба. Зараз він цементується у суспільстві автоматично, з урахуванням зовнішньої загрози.

Якщо трапиться так, що нас не збираються навіть чекати ні у ЄС, ні, тим більше, в Альянсі, тоді нам потрібно буде наполягати на реально дієвих гарантіях безпеки. В такому разі нам буде легше будувати себе зсередини, не озираючись перелякано в бік якоїсь чергової супердержави із загарбницькою манерою ведення зовнішньої політики. Тільки не треба залучати до гарантування нам безпеки Росію. Бо ж усі ми знаємо вартість домовленостей із останньою. Вона дорівнює нулю сьогодні.

Грубо кажучи, за таких умов ми спокійно зможемо, не вагаючись, стріляти на ураження в бік недруга, чинячи за прикладом Туреччини, яка без зайвих роздумів про можливі наслідки збила російського літака.

Зеленський таки увійшов в історію України

На початку свого президентства Зеленський заявляв, що хоче потрапити в підручники історії через позитивні зрушення, які він принесе Україні. Ось і перша причина згадати його на сторінках історії.

Його промова матиме визначальне значення для подальшого самоусвідомлення українською державою себе самої та своєї ролі у глобальному просторі.