Фото: УНІАН
Президент Володимир Зеленський наприкінці серпня виступив за обговорення законопроєкту «Про внутрішній водний транспорт», що був ухвалений у першому читанні ще у квітні 2020 року. Наразі, як пояснює міністр інфраструктури Владислав Криклій, його не можуть ухвалити в цілому через відсутність консолідованої позиції бізнесу та парламентарів. Проєкт критикують як окремі депутати, так і бізнесмени.
Значний резонанс щодо законопроєкту №1182-1-д викликаний введенням необхідних термінів (вперше на законодавчому рівні) та визначенням умов доступу до внутрішніх водних шляхів.
Також у документі закладено майнові ризики та додаткові витрати для операторів річкових терміналів.
Введення нових визначень законодавцем
У законопроєкті пропонується дати визначення:
1. Організації-експлуатанту (за аналогією: портовий оператор, стивідорна компанія), яка виступає суб’єктом господарювання, що здійснює експлуатацію гідротехнічної споруди.
2. Операційній акваторії причальних споруд, що являє собою гідротехнічну споруду (комплекс споруд), яка безпосередньо прилягає до причальних споруд і призначена для безпечного підходу та відходу суден, а також маневрування.
Також пропонується імперативне зобов’язання — забезпечити паспортизацію операційної акваторії причальної споруди та підхідного каналу до неї відповідно до законодавства. Підтримання їхніх гарантованих габаритів завдяки проведенню відповідних дорожніх робіт стає обов'язком організації-експлуатанта.
Отже, держава виводить ці зобов'язання зі своєї витратної частини.
3. Річковому порту (терміналу), яким пропонується вважати суб’єкти господарювання будь-якої форми власності, що на законних підставах використовують об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
Об'єкти дозволять використовувати для стоянки та обслуговування на внутрішніх водних шляхах суден із максимальною осадкою не більш як 4,5 м.
Також до списку можливих послуг входить обслуговування пасажирів, проведення вантажних операцій та інші види господарської діяльності, пов'язані з водним транспортом.
4. Території річкового порту, що являє собою земельні ділянки (їхні частини) на землях внутрішнього водного транспорту, а також штучно створені ділянки, які використовуються річковим портом (терміналом).
Умови доступу до внутрішніх водних шляхів
Законопроєктом передбачено, що використання внутрішніх водних шляхів для плавання та стоянки суден є безкоштовним.
Крім того, підйом, розкриття пролітних споруд судноплавних розвідних прольотів мостів на внутрішніх водних шляхах для проходження суден або плавучих об’єктів пропонується здійснювати безкоштовно — коштом власників таких мостів (наприклад, АТ «Укрзалізниця»).
Водночас у законопроєкті закріплено, що господарська діяльність щодо перевезення пасажирів і вантажів внутрішніми водними шляхами підлягає ліцензуванню.
Передбачається, що лоцманське проведення здійснюється річковими лоцманами. Послуги з лоцманського проведення мають надаватися державною лоцманською організацією всім суднам, зокрема й іноземним.
Із суден, що користуються послугами річкових лоцманів, стягуватиметься лоцманський збір.
У цьому контексті звертаємо увагу на позицію Антимонопольного комітету України, який критично висловився щодо формування державної монополії в секторі лоцманських послуг на внутрішніх водних шляхах.
Можливо, цю норму надалі буде переглянуто. Фахівці Interlegal зі свого боку підтримують такий коментар державного регулятора.
Майнові ризики та додаткові витрати операторів терміналів
Одним із зобов’язань річкового термінала (організації-експлуатанта) буде розроблення, видання та публікація на своєму сайті інформації про входження суден у портові акваторії та операційні акваторії причальних споруд.
Як бачимо, організація-експлуатант повинна буде розробити свій власний унікальний звід звичаїв і правил.
На неї покладається забезпечення безпеки судноплавства на території порту (терміналу), причальних споруд і в операційній акваторії.
Організація-експлуатант розробляє, впроваджує та підтримує систему управління безпекою судноплавства й запобігання забрудненню довкілля.
Розроблений і затверджений із боку річкового порту або терміналу звід звичаїв має кілька важливих завдань:
- інформаційне: у повному обсязі (згідно з міжнародною практикою та сформованими звичаями) інформувати сторону, яка здійснює захід судна, про всі особливості здійснення заходу судна в межах операційної акваторії річкового порту (терміналу);
- юридичне: у повному обсязі, зберігаючи паритет інтересів, убезпечити організацію-експлуатанта (її посадових осіб) від можливих негативних наслідків діяльності контрагентів на території операційної акваторії річкового порту (терміналу).
Крім того, у річковому порту можна буде заарештувати судно для забезпечення вимог, що виникають із права власності та інших майнових прав на судно.
У такому підході до арешту ми помічаємо бажання законодавця наблизитися до явища «морської вимоги», що загалом і вийшло, однак необхідно враховувати низку особливостей.
З огляду на вказані вище нововведення, схиляюся до думки, що закон має бути ухвалений через сформовану ринкову ситуацію. Навряд чи можна уявити собі закон у сфері економіки, який задовольняв би всіх зацікавлених осіб.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора