Нещодавно Іран стратив олімпійського борця, а Росія ув'язнила лідера опозиції Олексія Навального за сфабрикованими звинуваченнями. Хто захоче інвестувати в ці країни?
Україну, на відміну від Російської Федерації або Республіки Іран, можна назвати демократичною державою, але наріжний камінь будь-якого уряду та економіки – це її судова система. Всі зацікавлені сторони повинні розглядати Феміду, як справедливу та неупереджену систему, яка може бути застосована для всіх рівнів суспільства. Але на сьогодні українські суди – це скоріше камінь спотикання, ніж наріжний камінь. Сумнозвісна своїми корупційними схемами (чого тільки варті останні новини про Конституційний суд), українська судова система є найбільшим бар'єром для прямих іноземних інвестицій.
Так чи є рішення?
За наявності великої політичної волі, сильної громадської підтримки та твердого національного керівництва, повне перезавантаження судової системи займе близько десяти років.
Я беззастережно переконаний, що Україна представляє величезні економічні можливості вже сьогодні. І будь-хто, хто може запропонувати справедливий, неупереджений, такий, що має юридичну силу, механізм вирішення спорів для прозорого ведення бізнесу, вивільнить масові прямі іноземні інвестиції. І, виявляється, це можна зробити, не виправляючи всю українську судову систему.
Згідно з чинним українським законодавством, рішення міжнародної арбітражної комісії підлягає виконанню в Україні, і будь-які дві чи більше зацікавлені сторони можуть встановити міжнародний арбітраж для вирішення своїх суперечок.
Іншими словами, національний та міжнародний бізнес, муніципальні органи влади та державні установи спільно ухвалюють рішення, що їхні суперечки будуть врегульовані не на рівні офіційної судової системи України, а з залученням незалежного арбітражу. Наприклад, у Центрі міжнародної торгівлі в Києві ми працюємо над створенням арбітражної системи, яка задіює іноземних суддів відповідно до законодавства України, щоб це могло бути реалізовано в усіх наших ініціативах.
Безсумнівно, присутність міжнародних арбітрів знизить ризик корупції. Навіть у цьому випадку для угод, в яких бере участь одна або кілька міжнародних компаній, будь-яка сторона, незадоволена рішенням такої арбітражної системи, зможе оскаржити його в іноземній юрисдикції.
Україні необхідно розвивати прозору, підзвітну та справедливу екосистему підприємств, інвесторів, стратегічних партнерів, муніципальних та інших органів влади – «економіку довіри». Надання простого механізму міжнародного арбітражу легко може стати основою для його побудови.
Чи спрацює це?
Що ж, судячи з позитивних відгуків, які я побачив, уже є багато керівників українського бізнесу та іноземних інвесторів, які дійсно хочуть законної альтернативи державному арбітражу.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора