Facebook Pixel

Імпічмент-2: чому не вдалося притягнути Трампа до відповідальності

Артур Колдомасов
експерт із політики США Аналітичного центру ADASTRA
Фото: Gerd Altmann/Pixabay

Фото: Gerd Altmann/Pixabay

Дональд Трамп став першим в історії президентом Сполучених Штатів, якому оголосили імпічмент двічі за один президентський термін. Під час розгляду другого імпічменту розслідувалося обвинувачення Трампа в заклику до заколоту. Так називають спробу штурму Капітолію 6 січня 2021 року. У документі зі справою заклик до заколоту розшифровують як «заклик до насилля проти уряду Сполучених Штатів».

Утім, як показав час, Сенатові цього не було достатньо: Дональда Трампа виправдали й заперечили його причетність до заколоту. Чому американським парламентаріям не вдалося притягнути 45-го президента США до відповідальності за свої вчинки на посаді? Для того, щоб відповісти на це питання, варто розібрати кейс другого імпічменту Дональда Джона Трампа детальніше.

Telegram Logo

Варто зазначити, що слухання були сфокусовані не на тому, чи штурм справді був заколотом, а чи є Трамп відповідальним за нього. Підтвердженням цьому є аргументи сторін, які наводили в суді під час розгляду справи та у позові загалом. Ми розглянемо ці позиції для того, щоб зрозуміти, чи були вони достатньо переконливими.

Пізно звільняти

Головним запереченням команди Трампа у цьому кейсу було те, що зараз вже надто пізно його розглядати. У Конституції США чітко описана процедура усунення президента від влади внаслідок процедури імпічменту, однак Дональд Трамп вже не є діючим президентом держави.

Відповідно, увесь кейс, на думку юристів експрезидента, є неконституційним, оскільки у Конституції немає процедури імпічменту для колишнього голови держави. Крім того, на думку захисту Трампа, якщо його все-таки визнають винним, це створить новий прецедент використання процедури у якості політичної маніпуляції — англійською це вже назвали snap impeachment (маятниковий імпічмент).

Ще одним важливим аргументом на захист 45-го президента надають те, що його промова 6 січня, виголошена біля Білого дому, підпадає під захист першої поправки Конституції США про свободу слова. Юристи Трампа вважають, що в ній він скаржився здебільшого про існуючі для нього проблеми з «фальсифікацією» голосування (з власної точки зору), та виголошував суб’єктивну думку щодо цього питання.

Це право захищене першою поправкою Конституції США без врахування того, до чого можуть призвести такі висловлювання. Проте захист випускає з виду інші висловлювання, що містили у собі «заклик до боротьби проти фальсифікації» (особливо твіти).

На думку юристів експрезидента, у промові 6 січня немає жодних закликів до заколоту, підтвердженням чому вони надавали цитату з неї:

Quote«Я знаю, що всі, хто тут зібрався, скоро підуть до будівлі Капітолію, щоб мирно та патріотично зробити так, щоб їхні голоси було почуто».

Приклад Ніксона

Обвинувачення демократів ж базувалося на тому, що велика кількість юристів-конституціоналістів країни вважають, що імпічмент у цьому випадку все ж відповідає положенням Конституції.

У своєму відкритому листі вони заявляють, що, оскільки американська правова традиція та система є прецедентною (якщо у законах немає точної вказівки для прийняття рішення, за зразок береться рішення суду за першим подібним кейсом), то й імпічмент після завершення каденції президента є можливим, оскільки для цього є прецедент – голосування щодо імпічменту Річарда Ніксона відбувалося вже після його відставки.

Демократи стверджували, що, якщо думати за логікою команди Трампа, останній місяць президентської каденції дозволяє робити буквально що завгодно та уникнути відповідальності за це, оскільки виносити обвинувачення для імпічменту було б надто пізно.

Окрім того, у відповідь на спробу захистити промову Трампа першою поправкою сторона обвинувачення відповідала, що експрезидент вибудовував потрібний для заколоту наратив не лише промовою, а і за місяць до того, публікуючи твіти про «фальсифікацію виборів».

Ще перед тим, як подати 62 судових позови щодо неправильності підрахунку голосів, з яких виграв лише один, Трамп відмовлявся гарантувати мирну передачу влади та заявляв про перемогу з «величезним відривом». Відповідно, єдиним виходом із ситуації для тоді ще голови держави був «протест», що міг би змінити хід прийняття результатів президентських виборів.

Також прокурори заявляли, що промова за 6 січня не підпадає під захист вищезгаданої першої поправки, оскільки вона має на меті захищати населення від утисків уряду та не стосується представників цього ж уряду. Крім того, стверджувалось, що навіть у свободи слова є свої межі та відповідальність за їхнє порушення, а перша поправка не захищає висловлення, що містять заклик до насилля або протиправних дій.

Лише 7 республіканців

Як бачимо, Сенат США був не надто переконаним у винуватості Трампа, і це вже було видно на початку розгляду справи: у голосуванні за початок процедури слухань справи імпічменту у Сенаті «за» проголосувало 56 сенаторів, «проти» — 44. Тоді лише 6 республіканців проголосувало «за», що ставило під загрозу успіх усієї справи загалом, оскільки для остаточного обвинувачення в бік Трампа потрібно, щоб, крім 50 демократів, проголосувало ще щонайменше 17 республіканців, говориться у дослідженні Аналітичного центру ADASTRA.

Якщо до питання розгляду справи долучилось лише 6 із них, то шанси на справжні наслідки для екс-президента були примарними. Так і сталося під час прийняття остаточного рішення: лише 7 республіканців доєднались до 50 демократів у голосуванні в неділю та визнали 45-го президента США винним у «заклику до заколоту», чого й вистачило для виправдання Трампа.

Таким чином, республіканська партія, імовірно, показала, що не хоче відпускати Трампа від себе надто далеко та не визнає власної провини у тому, що сталося 6 січня.

The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]

Коментарі

Всі новини