«На дзеркало годі нарікати, коли пика крива» (Н. В. Гоголь «Ревізор»)
Що мене вразило найбільше під час останньої стратсесії для топменеджменту однієї української компанії, так це широта палітри думок її учасників щодо переліку та важливості наслідків коронацунамі. Хто в ліс, хто по дрова!
Це наче дивитися у викривлені дзеркала: кожен бачить своє. А якщо немає єдиної системи координат, то чи можна виходити у плавання у посткарантинному тумані на своєму бізнес-кораблі?
Що, коли створити дзеркало, яке без спотворень відбиває навколишню дійсність?
Я не бачу кращого шляху, крім як подивитися на наслідки коронацунамі очима простих людей, споживачів послуг та/або продуктів бізнесу і держави. Що це нам дає?
Держава – це сила
Як люди бачать і оцінюють державні органи влади? Протягом коронацунамі роль держави явно посилилася і, найімовірніше, посилюватиметься і далі.
Ліберальні погляди на розвиток економіки виявилися неспроможними і тепер слабшають. Очікування людей щодо різних форм соцзахисту від держави (та її органів) посилилися. І далі, схоже, буде так само.
Глобалізація як загальна ідеологія розвитку людства зазнала фіаско: люди зрозуміли, що вона робить усіх взаємозалежними перед обличчям різних ризиків.
Хоум-офіси швидко доповняться гібридами, як-от: хоум-перукарня, «хоум-тренажерка», хоум-ресторан, хоум-кінозал і хоум-шопінг-центр.Тому національні інтереси, найімовірніше, переважатимуть над міжнародними, регіональні — над національними, містечкові — над регіональними. Посилиться автономізація і населення, і бізнесу.
Вірогідно, що існуюча парадигма розвитку бізнесу – збільшення його масштабів і охоплення територій (хай там що!) – зміниться на іншу: на якомога більш тісний/міцний контакт зі своїми/локальними споживачами. І ніякої глобалізації!
Соціум – це набір індивідуальних «я»
За час вимушеного карантину стрімко розвинулося використання онлайн-платформ для особистого, суспільного та ділового спілкування. І ця форма спілкування тільки посилиться.
Групи за інтересами у соцмережах повністю замінили собою колективні прояви єдності. В українській ментальності і раніше не спостерігалося особливого єднання. А тепер соціальне дистанціювання просто домінує.
Власне, маємо нарощування індивідуалізації в різних прошарках суспільства. Ця тенденція посилюється і продовжить посилюватися. Сім'я – ось що стає квантом суспільства.
Що це мені дасть? Як знизяться мої ризики? Як убезпечити себе і своїх близьких? Як захистити наші сімейні інтереси і цінності? Ось приблизний перелік питань, що відображають наше споконвічне «моя хата з краю».
Бізнес – це просто зарплатна відомість
Сприйняття людьми (а надто працівниками) компаній як надійних роботодавців похитнулося: з'ясувалося, що багато «так званих успішних бізнесів» працюють «з обігу» і не мають ніяких резервів.
Працівники відчули для себе зручність «хоум-офісів» і гнучких робочих графіків.
Звідси — масові і безжальні звільнення працюючих без збереження зарплат. У той час як «бюджетники» отримували свої зарплати, що ще більше зіграло «в плюс» до іміджу держави.
Лояльність персоналу до роботодавців, яка і раніше була, ймовірніше, бажаною, ніж дійсною, дуже похитнулася і вже в старій формі не повернеться.
Працівники відчули зручність для себе «хоум-офісів» і гнучких робочих графіків. Тому вони будуть просити (і навіть вимагати!) цього й далі.
Прагнення бізнесу перевести деякі офісні функції на віддалену форму роботи виявилося непідготовленим: ні люди, ні процеси до цього не готувалися заздалегідь. А крайніми призначили працівників!
Саме вони опинилися між «молотом споживачів і ковадлом керівництва». Щоб не попастися ще раз, службовці проситимуть і/або вимагатимуть від роботодавців інвестицій у свій розвиток.
Мізофобія з'явилася та закріпилася у більшості людей, вона збережеться і викличе інші фобії. Соціофобія, охлофобія та агорафобія — найближчі з них.
Посилюватиметься тенденція кластеризації багатьох бізнесів. І найперше — на споживчих ринках.Це змінить соціальне середовище в суспільстві і корпоративну культуру в організації.
Карантинна лихоманка, за влучним висловом СЕО однієї мережевої компанії, позбавила людей душі. І тепер спонукати їх думати про майбутнє компанії стає незмірно складніше.
Концепція економії на масштабах та аутсорсинг (а надто глобальний) показали свою слабкість: ланцюжки поставок, які раніше здавалися міцними, рвалися легко; надії на лояльність постачальників не спрацьовували.
Тому посилюватиметься тенденція кластеризації багатьох бізнесів. І найперше — на споживчих ринках.
Люди – це обережні споживачі
Культивоване раніше та стимульоване рекламою нестримне зростання індивідуального споживання переоцінюється більшістю людей. І, найвірогідніше, розраховувати на його повернення не доводиться.
Люди/споживачі своїми запитами на товари/послуги активізували перехід бізнесу та держави в онлайн. Компанії та держава робили це переважно «кострубато», далеко від необхідної ефективності.
Споживачі справедливо відчувають недовіру до існуючого онлайн-сервісу. І цю недовіру потрібно подолати.
Унаслідок падіння споживчої платоспроможності поведінка споживачів під час прийняття рішень щодо купівлі стала більш раціональною, менш спонтанною.
Вибір споживачами продукту/послуги диктувався не кращими умовами, а мінімальним ризиком зараження вірусом. І ця тенденція — мінімізувати різноманітні ризики — збережеться. Страх – це найсильніший вчитель!
Хоум-офіси швидко доповняться гібридами, як-от: хоум-перукарня, «хоум-тренажерка», хоум-кафетерій, хоум-ресторан, хоум-кінозал і хоум-шопінг-центр.
І все це – тільки заради мінімізації ризику потрапити до несанкціонованої ізоляції. Цей тренд – абсолютно новий. Він набирає обертів, і до нього потрібно готуватися і суспільству, і бізнесу.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
